В
обороні Силенкової Віри!
Читаючи
«Слово Оріїв» №32, ст. 4–5 «Про
очорнювачів РУНВіри», з’явилася потреба тверезо проаналізувати
та дати історичну оцінку творам Г. Лозко і Ко, порівняти рівень
МАГА ВІРИ Учителя Силенка з творами вищеназваних «очорнювачів».
Відомо, що релігійна думка українців сягає корінням у сиву давнину
– на десятки тисяч років і розвивалася безперервно. Релігійні
уявлення виникли в Палеоліті, еволюціонували від первісної магії
через фетишизм та анімізм (100–40 тис. років тому), через тотемізм
(ранній патріархат 40 тис. р. тому), землеробський культ до
шаманізму (патріархат 6 тис. р. тому), внаслідок чого виникла
ранньонаціональна, а потім пізньонаціональна релігія, що у свою
чергу замінилася інтернаціональною – християнством. Прийшовши
у формі Візантизму, християнство додало під тиском обставин
місцевий фольклор і виникло двовір’я – Українське православ’я.
Ставши вірою князів та гетманів, православ’я було змушене українізуватися,
а після втрати духовної підпорядкованости стало лиш міністерством
Царату. Пішовши на службу Царату, Церква зрадила народ і тоді
інтелігенція, досліджуючи спадщину (І. Нечуй-Левицький «Світогляд
українського народу»), протиставила рідну міфологію чужій. Із
появою МАГА ВІРИ Л. Силенка українська релігійна думка самостійно
витворила Духовність Вищого Типу – Абсолютний Монотеїзм. Творець
його Всесвітнього значення Учитель Лев Силенко справедливо названий
і Учителем, і Пророком Дажбожим. Це чудо, що через тисячу років
наш Господь згадав нас, пробачив провини наші, і послав нам
Учителя Силенка, і через нього вчить нас. Наш народ гаряче чекав
Спасителя і Тарас Шевченко з болем питав:
«Хто поведе?» Це чудо, що розгромлений хрестителями
і Батиєм, Польщею і Туреччиною, Московитією зведений до рівня
отари народ отримав Лева Силенка. Той Рідний Бог і через тисячу
років зради й анафем любить народ свій, турбується і захищає
його. Це чудо, бо вороги України ніби вже перемогли – і язичництво
знищили, князів і гетьманів розбили, героїв Крут і борців УПА
вистріляли – але грянув грім Силенкового Слова і виявилось –
непереможна Україна! Відкриваючи МАГА ВІРУ й бачачи, що історія
від давнини до нашого часу написана з однією метою – НАВЧИТИ
ВІРІ Й НАВЧИТИ БУДУВАТИ ДЕРЖАВУ, бо найкраща віра – побудова
Силенкиянської цивілізації.
У
чому важливість Силенкової Віри? РУНВіра, вчення сучасної соціально-економічної
формації, будується на Архетипі Сучасника, направлена в Майбутнє
– є Віра третього тисячоліття (за християнським літочисленням),
що зберегла зв’язок із сивою давниною й цілком сучасна за формою.
Лев Силенко, давши Світу Прогресивну Віру, зробив Українське
модерним, поставив Україну попереду всіх держав, щоб вчила всі
народи, а чуже зробив застарілим і неадекватним часу. Будуючи
сучасну Україну як Космічну, передову, саме РУНВіра виводить
Україну ідейно в лідери науково-технічного прогресу і здатна
зробити Україну економічно-мілітарним лідером Майбутнього. Саме
така Віра потрібна Україні, бо кажучи «Україна
понад усе!», Силенкове Слово програмує вивищити Україну,
щоб із лідерською Вірою Україна стала Світовим Лідером. Пройшли
ті часи, коли хтось вчив Україну, тепер час України панувати
Світом! Слава тобі Учителю, що своїм стражданням ти виправив
помилки Предків і завдяки тобі пробачена Україна знову стане
Колискою Індоєвропейських народів, народів, які нестимуть Силенкове
Слово і назвуть тебе Учителем Світу.
Пробач,
Учителю, очорнювачів Вчення твого, бо вони не знають, що творять,
бо йдучи проти тебе – йдуть проти Дажбога, єдиносущого Господа
України. Твоє Вчення настільки Світле й Високе, що тьмяніють
всі віри й авторитети.
Пошук
Віри, початий Володимиром, закінчився. Бо серед чужих вір: католицизму,
православ’я, мусульманства, юдаїзму, виявилось, що наша Силенкова
Віра найкраща і найдостойніша стати Світовою Вірою Нашого Часу.
Ті,
хто нищили духовних учителів та їхні Храми починаючи з 988 року,
і в найстрашнішому жахітті не могли уявити, що прийде Духовний
Учитель – Лев Силенко, що не понівечить Давню Віру, а виконає
її Заповіти. Боги – духи святі родів і племен злилися в одного
Бога – Святого Духа Українського народу – і тепер лиш Дажбог
– Господь України й українців, втілення Творця Всесвіту. На
українців зійшла милість – Дажбог, українське розуміння Дателя
Буття всього живого. Ми, українці, маємо Галактичне розуміння
Бога. І через тисячі років люди, маючи різні мови, славитимуть
Нашого Учителя, що відкрив перед Україною Щасливо-Зоряне Майбутнє.
Із
Силенком ми не частина-уламок, ми самі – цивілізація. Не ми
повинні бути, як вони, а вони – як ми. Нова Наддержавність,
нова Надкультура – хай благословиться той день, коли народився
Учитель наш, що врятував і втішив – Геніальний син України,
наша гордість і наші Принципи. Учителя дехто не оцінив, бо Гігант
Думки часто незрозумілий пігмеям. Скажи, хто твій авторитет
і я скажу, хто ти! Силенко викликає бурю позитивних емоцій,
величезну любов, бо сам має Велетенську любов до України. Хто
ж не любить Україну, той і йде проти Учителя, бо сам не любить
і не любить Люблячого. Ті, хто прагне залишити Україну банановою
республікою, відсталою у всіх сферах колонією мілітарних сусідів,
сировинним придатком та стартовим майданчиком у боротьбі з іншими
хижаками і гарматним м’ясом, ті очорнюють Учителя і його Науку
РУНВіри, бо вони заважають цим планам.
Відомо,
що, починаючи з Палеоліту, роди праукраїнців протягом десятків
тисяч років живучи в різних соціально-економічних формаціях,
розселяючись і взаємодіючи, об’єднувались у різні племена і
племенні союзи, що постійно виникали, існували і, зникаючи,
давали життя новим утворенням.
Кожен
рід чи плем’я у кожній соціально-економічній формації мали самобутнє
обличчя, що постійно змінювалось. Праукраїнці мали десятки археологічних
матеріальних культур – кожен рід чи плем’я мали свою говірку
й свята, обряди й культи, культові споруди і служителів культу
від найнижчого до найвищого рівня, що в кожну епоху були інакші.
Бачення природи Дателя Буття еволюціонувало з магічного у фетишне,
анімічне, анімалістське, аніматичне, тотемічне, землеробського
культу, шаманічне, ранньо– та пізньонаціональне. Кожне рід чи
плем’я протягом тривалого часу мали самобутні розуміння Дателя
Буття, властиві для конкретної соціально-економічної формації.
Багато духовних учителів, починаючи з Палеоліту, у кожну конкретну
епоху, у кожному роді та племені, різними говірками вчили праукраїнців
Самобутнім Розумінням Дателя Буття. І на основі цього були самобутні
родові та племінні віри, об’єкти обожнення, святі письмена,
наукові знання від найнижчого до найвищого рівня, що були створені
на основі уявлень Духовних учителів місцевими говірками. Формування
племінних союзів праукраїнців, їхня справжня історія, віра племінних
князів із Трипільських часів до ХІІІ ст. по Хр. на 90% заборонена,
спотворена, втрачена і банально фальсифікована. Літописи, написані
на замовлення інтернаціональної династії Рюриковичів представниками
інтернаціональної віри, прислужниками Візантії й Риму, а потім
і Московії, необхідно брати під сумнів, бо досить вже історій
«по-Романових», «по-Сталіну», «по-Гітлеру» і тепер «по-Толочку».
Відомо, що на час охрещення на Україні жили племена: поляни,
сіверяни, тиверці, уличі, древляни…, що мали тисячолітні племінні
династії, розвинуті кастові племінні культи і касти служителів
культу. Кожне плем’я говорило своєю говіркою, мало свої об’єкти
поклоніння, свої святі письмена, свої племінні свята і святих…
Київські інтернаціоналісти-князі творили інтернаціональну імперію,
завойовуючи, підкупом та династійними шлюбами знищуючи суверенні
ранньофеодальні держави і свої злочини ховаючи, замовили «Повість
минулих літ» як інтернаціональну імперську
історію.
Праукраїнські
племена із самобутніми вірами та культурами не вписувались у
нову соціально-економічну формацію – спочатку Володимир у 980
році в Києві здійснив Релігійну реформу, побудувавши Язичницький
Імперський Пантеон і увівши туди божества покорених племен,
що було в новинку і ось ця штучна, багатобожна за прикладом
Еллади, віра була відкинута як непотріб у 988 році й замінена
Юдо-Християнською Інтернаціональною Імперською вірою. Внаслідок
зруйнування племінного ладу, шляхом тотальної війни найманцями
чужовір’я були знищені племінні язичницькі культи, а повстання
окремих духовних учителів розрізнених племен було роздавлено.
Систематичною «місіонерською» роботою було виховано народні
маси в двоєвір’ї – церква взяла забобони простонароддя і стала
використовувати місцеві обряди, зовсім не шкідливі ідейно, але
нищити все справді волховське. Вищі форми – інтернаціональні,
а нижчі – місцевий, примітивний декор, дали змогу зберігати
владу і правити, дурячи темний люд. Заднім числом була виготовлена
агентами Візантії, Риму й Москви ціла «література», де вигадки
про віру нашу, про історію і т.п. стали кормом для сучасних
горе-науковців, етнографів і просто любителів «народного». А
в цьому кормі розсипані отруйні зерна поневолюючого тлетворного
духу, який і досі тримає Україну в стані колонії.
Чому
в тих «писаннях» вторжники – пани, а українці добрі – або знищені,
або раби? Навіщо етнографи науково закріплюють, що наш Народ
другого сорту? Навіщо етнографи рекламують попівсько-масонські
писання і видають їх за давню віру? Кому вигідне таке «наукове»
приниження як неоязичницькі писання на основі «етнографічних»
(читай, попівсько-масонських) писань?
Скільки
етнографів – стільки сконструйованих вір. Цікаво, що кожен,
натягавши фактів і фактиків з різних джерел, каже, що лиш його
«уявна» віра справжня. Дуже легко приплюсувати богів справжніх
і вигаданих, узятих із сумнівних, спірних джерел, скласти будь-які
«пантеони», включивши богів всіх часів, держав і племен. Дуже
легко без археологічної бази, використовуючи фактики із попівських
писань, зкомпонувати ну дуже «давню віру». Тим займалися підприємливі
«колекціонери» типу Сулакідзе, створюючи для масонів «здавнені
новодєли». Таку історію може написати і дитина без археології
– автор не знає, що племена жили саме в Україні, а не блукали
по світу!
Безперечно,
ті етнографи, що свої псевдонаукові і псевдоязичницькі вигадки
хвалять, а Святе Вчення Лева Силенка очорнюють і є п’ятою колонною
юдохристиянської масонської мафії.
Богдан
ЛЕВЕНКО, Полтава