1.13.
Ти, пам’ятаю, оповідав, що в молоді роки на коні об’їхав
весь Кавказ, бував ти у Греції, в Іраку, ти бачив чужі
світи, чужі релігії, чужі обряди і звичаї. І коли ти з
довгих мандр повернувся в рідне село, ти перш за все відвідав
могилу прадідів, ти поцілував землю, яка прикриває серця
їхні, і сказав: «Немає на світі, Предки мої, нічого для
мене дорожчого і святішого, як ця святиня, в якій Ви спочиваєте.
Мандруючи, я носив біля грудей у шкіряній торбиночці на
мотузочці крихти землі з могили Вашої. І не чувся на чужинах
самітнім. У крихтах землі рідної я чув дихання Ваше, Предки
мої, я бачив образ Ваш і відчував уболівання і опіку Ваші,
і чув я шум степів, і освіжали мене хвилі Дніпра, і пахли
ті крихти землі хлібом рідним, і бачив я, як моя русокоса
дівчина по росі йде на город огірки полоти. І коли в Стамбулі
примусили мене показати, що таємне зашите у торбинці біля
серця, я їм показав крихти землиці рідної, і поцілував
її, і турки похилили голови, оторопіли, і довго мовчали,
потім дали мені смаженої баранини, і старший між ними
сказав: «Той, хто так вірно любить рідну землю, не буде
оскверняти нашу. Ти будь нашим гостем, і ми тебе покажемо
біля мечеті».
18.47.
«І є в нас краса наша ненаглядна – Небо святе, звемо його
Сваргою, а то значить дивною силою Самородженою і Саморуководною.
І є в нас життя наше — Земля рідна, в якій є соки для
крови нашої. Береш землю нашу – значить відбираєш у нас
життя».
18.48.
«Ми поклоняємося Матері – Землі святій, а ромеї (гречини)
це бачать і за це зневажають нас, звуть нас дикунами,
барбарами чи варварами, паґанусами. І ми не гніваємося,
зневажаєш — зневажай, тільки Священний Гай, де могили
Праотців наших, не засмічуй, не тривож лісу, Праотцям
потрібний вічний спокій».
«Не
гніваємося на ромея (гречина), він бідний як жебрак. І
коли б я був греком, то і я б у Греції не кланявся землі.
Чому, питаєш? Земля у Греції не варта, щоб до неї молитися
– на ній немає життя, на ній немає пшеничних ланів. Земля
Греції – мертва глина, безводдя, нещастя, суховії, голод.
Щоб жити, треба красти, обманювати — тяжке життя гречини
мають і мені, як людині, шкода їх, хоч і знаю — прикрі
вони люди».
18.49.
«Наші праотці казали «за», «жя», «зем», що значить «життя».
І слово земля у нас значить «життя». Ми поклоняємося життю,
розумієш? Ти, Ардаґастасе, коли є правильною людиною,
то видиш, що в Україні (Русі) живуть люди правильні, а
не барбари. Ромеї (гречини) вузькодумні, їм треба сказати,
що кожний плід має інший смак. Є плід гіркий, а є солодкий
чи кислий. Не можна казати, що тільки кислий плід добрий.
Якщо ромей (грек) кислий, то це не значить, що кислий
смак найкращий. Вони кислі, а ми гіркі, а інший язик —
солодкий, не треба ці смаки змішувати, усі вони по-своєму
смачні, і хай благословиться життя їхнє».
21.26.
Наральник, як цар булаву, підняв кия – всі стали, обличчям
повернулися до зеленої ниви. Рід (діти й дорослі) чують
слова прадіда свого: «Роде мій, держися землі, земля тримає
тебе. Земля свята, земля Дажбожа, Земля – мати наша, Земля
дарує нам плоди живі, з живих плодів Землі життя утверджене.
Коли Земля дає життя, вона жива, все живе бачить і чує.
Між нами і Землею нашою спорідненість є: коли б Земля
наша була інакша, то й ми б не були такими, якими ми є.
І тому той, хто Землю зраджує, зраджує сам себе – рід
свій. Клянемося перед Тобою, свята Земле наша, що рід
наш нікому в світі не дозволить зневажати Тебе. Цілуємо
Тебе, святая!
Ниви
оглядаючи, ми оглядаємо труд наш. Радіємо, що з труду
нашого хліб росте для нас, щоб сила була в жилах наших,
щоб рід наш могутнів, і ніким не був переможений! Слава
Тобі, Дажбоже наш!»
24.191.
1107 рік. Посушливе літо. На нивах пшениця сонцем випалена,
страждає спрагла земля. «Це вседіва Марія, Мати Христова
карає людей за гріхи! Кияни-паґанці, бо землю звуть матір’ю.
Українці (русичі), хоч і християни, а живуть по-паґанському
так, як і їхні предки. І кажуть: «Держімося землі, бо
вона держить нас». І каються матері-Землі святій, а не
іконам, попам. І присяги складають, до землі пучками доторкаючись.
І дівчину перед весіллям вінком уквітчують, і кажуть їй:
«Будь багата, як земля». І волхви кажуть, що «Земля жива,
вона все чує і бачить». Не земля, а вседіва Марія є матір’ю.
Не можна землю України (Руси) звати святою! Єдина на світі
свята земля Юдейська, де пророки, євангелисти, Бог Христос
родився!» – говорять монахи людям.
48.5-а.
Оріяна – Первоколиска народів Білої раси. Оріяна має
виняткове на плянеті Земля формування земляної поверхні.
На ній найбуйніше проявили життя первісні рослини, даючи
поживу для тваринного світу. Земля – місце життя людини.
Українці кажуть мати-Земля: слово «земля» значить «життя».
«І сонечко серед неба Опинилось – стало, Мов жених той
молодую, Землю оглядає» – каже Тарас Шевченко, маючи оріянське
світовідчування. В
українців Земля має лице: вторжника, який вторгнувся на
рідну землю, треба «стерти з лиця землі», «змести з лиця
рідної землі наїзника-москаля». Під час весілля дівчині
бажають щастя, кажучи: «Будь квітуча і родюча, як земля».
Воїн, повертаючись з чужих країн, стає на коліна і цілує
рідну землю – Матір кормилицю. Знаємо: цар Святослав Хоробрий,
кажучи чесне слово, клявся, пучкою доторкаючись до матері-Землі.
Наша Земля – наше Життя: боронимо Землю, щоб мати Життя.
То
невже ми нашою Святою Землею з мільярдерами-космополітами
на зелені папірці обміняємося?
а
також