Куди
тій «бузині» до «київського дядька»
Нещодавно
придбав дуже гарно оформлену книжечку «Іван Франко. Сотворення
світу» видавництва «Обереги» за 2004 рік. Я вже читав Франкове
«Сотвореннє світа у світлі науки», але десь пустив цю книжечку
«в люди», тож вирішив придбати нову, щоб при потребі дати комусь
почитати, бо ця праця Івана Франка своїм розсудливим тоном і
прагненням до об’єктивности справляє глибоке враження. Та спочатку
вирішив сам переглянути нове видання, щоб дещо пригадати.
Передмова
до твору написана доктором філологічних наук Володимиром Погребенником
аж на тридцять одній сторінці. Почав її із цікавістю читати,
але чим далі заглиблювався в текст, тим більше обурення мене
охоплювало. Ні, шановний доктор не обзиває Франка «вурдалаком»,
навпаки славословить на його адресу. Але серед того словесного
потоку нібито дослідження еволюції Франкового світогляду та
його духовности проглядається намагання зобразити генія таким
собі хамелеоном, який то матеріаліст і вільнодумець, то ідеаліст
і віруючий, людина непостійна, яка хитається між протилежними
світоглядами. А вся справа в тому, що п. Погребенник свідомо
плутає духовність і віру в Бога з бездумним і рабським поклонінням
жидівській маячні.
Після
такої обробки читача пан доктор береться за аналіз самого твору.
Тут «червоною ниткою» проходить і нав’язується читачеві думка,
що біблійне оповідання про сотворення світу правдиве, а Франкова
праця ґрунтується на застарілих та хибних уявленнях тогочасної
науки. Тож після прочитання такої передмови навряд чи комусь
захочеться читати сам твір.
Для
тих, хто ще не читав цієї передмови, наведу для підтвердження
своєї думки декілька цитат. «При читанні
ПСС у читача-сучасника, гадаємо, виникне низка питань щодо справедливості
франкових тверджень». «Не випадково коментар великого письменника
до ПCC викликав заперечення» доктора богослов’я Миколи
Конрада (Львів, 1905).
А
яке відношення до читача-сучасника має Конрад, коли він писав
свої заперечення ще 1905 року? Та й чому має бути «випадковим»
заперечення доктора богослов’я? Це природно, що церковники вбачали
у Франкові загрозу своєму впливу. Тому-то і знищили наклад книги,
і цькували вченого.
Що
ж далі пише сучасний доктор філології, який обіцяє безсторонньо
розглянути аргументи Франка і Конрада. «Чи
може перекреслити цю віру неточність біблійних обрахунків родів
та тривалості життя їхніх патріархів (така перша
незгода Франка)?» І після
всяких словесних викрутасів – висновок, що «щодо
цього питання може існувати стільки думок, скільки є голів».
Тобто, може бути й шість тисяч років, і трошки більше, якщо
«деякі з менш важливих родів могли
не фігурувати в обрахунках». Отже, з «першою
незгодою» розправились. Підемо далі.
«В
зв’язку із закидом про невідповідність біблійної концепції світотворення
законам природного життя виникає непросте питання: чи ж були
й діяли ті закони до початку світу?»
Знову ляпас Франкові...
Розправився
доктор філології і з «підкресленою
Франком неясністю висловленої в святих книгах божої правди»,
і із сумнівами Франка в достовірності подій біблійної історії
та авторстві Мойсея.
Доктор
філології також продемонстрував неабиякі знання з природознавства.
Він запевняє, що сонце могло бути сотворене пізніше, ніж суша
та рослинний тваринний світ: «Очевидно,
рослини, хоча б губчаті та м’які, таки розвивалися. Особливо
тоді, коли атмосфера була достатньо теплою й вологою (так, власне,
і сталося з рослинами у вуглецевий період). Не тільки флора,
а й фауна могла існувати».
Отже,
вуглецевий період був, флори і фауни навалом, а Сонце тоді ще
на «тверді небесній» не
було прикріплене... Ну що тут скажеш? І т. д. і т. п. Таким
чином «безсторонній», як
він себе називає, автор передмови з усіх питань стає на бік
доктора богослов’я Конрада, а не доктора філософії Івана Франка.
Стає
зрозуміло, чому це видання замовлено Державним комітетом телебачення
та радіомовлення (а ми знаємо, хто там заправляє) – щоб знівелювати
суть Франкової праці, якщо не вдається її далі замовчувати,
або спалити, як це зробили галицькі попи у 1905 році.
Такий
підлий єзуїтський прийом ефективніший, ніж примітивне знищення
накладу – читайте собі, будь-ласка, але майте на увазі, що то
все – дурниці, от Біблія – то найвища правда.
Але
як би не старались всякі бузини та погребенники, очорнити й
принизити наших пророків чи то брутальною брехнею, чи то єзуїтським
словоблуддям їм не вдасться – не доросли. Генії навічно будуть
в пам’яті народу, а нікчеми і покидьки і сліду не залишать,
а сморід від їхніх писань згине разом з ними.
Олег
КУШНІР, с. Війниця, Волинь
