Дорога
до Тараса
Ми
живемо в Переломну Епоху. Старі, віджилі своє кумири падають
у багно. Упали світові імперії, розорилися корпорації, недобитки
старого світу безсило оглядаються в Минуле. Дороги назад немає.
Де
ті тирани, що жадібно ділили Україну? Немає. Де ті, народом
будовані імперії? Немає. Чи зуміли всі завойовники України
на горі України побудувати хоч щось? Ні. Упало Московське
царство. Впала царська Росія. Упав СССР. Упало королівство
Польське. Впала Османська імперія. Впала Священна Римська
імперія. Впала Австро-Угорська імперія...
Нащадки
Петра І і Катерини ІІ – білі негри. Корони владик – у музеях.
Нащадки войовників давно вже плебеї, для яких Слава – то лиш
слава снікерсів. Пасіонарна Європа вже тривалий час у системній
кризі, час Європи минув. Ті, хто йшли поперед батальйонів,
торгують чіпсами. Дрібночола мудрість глибше проникає в колись
блискучу Європу. Європа живе в місячному світлі.
Московщина
зуміла обірвати життя Тараса Шевченка, вважаючи його Ніким
– а той хто був Ніким – став Усім для Всих. Сотні тисяч ідуть
на Чернечу Гору на поклін. Тарас Шевченко переміг Московську
імперію. Ті, хто проклинали Тараса, посоромлені. Образ Шевченків
у рушнику став Святим Ликом, до якого сходяться як до Людинобога
великі і малі. Можновладці, священики всіх церков і сект,
«бізнесюки» і «силовики» стоять перед Тарасом. Хто ж Шевченко
для мільйонів?
РУНВіра
проголосила Тараса Шевченка Пророком. Навіть серед християн
чути, що Шевченко – Святий. Щоправда, християнська еліта Тараса
Шевченка і сотні святих мучеників за Вільну Україну
не канонізує. Видно, ніколи. Низька самоповага
і такий же рівень самосвідомости влади дійсно святе – Україну,
українців і українське – ставить нижче популізму. На Тараса
Шевченка немає коштів – бо швейцарські банки збідніють. У
Тарасові роковини перед Святим Духом України кожен хай відчинить
серце Любови до Дателя Буття.
Для
більшости населення України ікони Святих – єдиний зразок святости.
До ікон моляться, у них просять благ і з ними зцілюються.
Віра рухає гори. Святими для Українства є Кий, Святослав,
Б. Хмельницький, С. Наливайко, Т. Трясило, І. Виговський,
І. Мазепа, С. Бандера і сотні інших патріотів. Та чи їхні
світлі лики на іконах у церквах? Чи їхні подвиги освячено?
Чи на них вчаться? Ні. Злочинне зволікання.
До
Чернечої Гори сходяться праві й ліві, бо всі, відчуваючи Світлий
Геній, хочуть зробити Тараса своїм, спокутувати провину. Серед
блюзнірства, серед юрби для всих українців лунає: «Одну
Україну любіте». Чи багато українців, приходячи
кожен рік, сповнюють Заповіт: «Поховайте
та вставайте, кайдани порвіте. І вражою злою кров’ю волю окропіте...».
Кличуть «дядьки отечества чужого»
і в НАТО, і в СНД, і в ЄЕС. Люблять все й усіх... окрім України.
Називаючи Тараса Шевченка Пророком і ходячи на театралізовані
роковини. А Мученик сказав: «Як потече
кров ворожа у синєє море, отоді я все покину і полину до самого
Бога. Молитися...». Тарас Шевченко і сотні мучеників
за Вільну Україну буквально між нас – вони не полинули до
Бога молитись! Душа Шевченкова і мучеників літає над Україною
– розіп’ятий Шевченко воскрес, як Бог. І секти з церквами
ходять вітати Божество Чернечої Гори.
Деякі
християнські філософи не вважають Шевченка Українцем, а культ
Шевченків – християнським. Так, возвеличуючи Тараса, українці
спочатку українці, а потім – християни, ліберали і т.п. Для
сучасного українця, незалежно від віри і політичних переконань,
Чернеча Гора – Свята Земля. Хай, де говорить Тарас – там чужинське
мовкне. Хай де височіє Тарас – там чужинське меркне. Не кинув
Бог Україну! З нами Дажбог, з нами Учитель Силенко, з нами
Тарас Шевченко і всі борці за Вільну Україну. Заповіт Шевченка
обов’язково сповниться.
Богдан
ЛЕВЕНКО, Полтава