У
добрій, старій, царській Росії мені не раз говорили: «Як!
Ви людина з вищою освітою і антисеміт!» Цей вигук
дуже характерний. Наші інтелігенти зовсім щиро думали, що «жиди
такі ж люди, як і всі». Вони вважали антисемітів
відсталими і малокультурними, а юдофобство забобоном, не достойним
розвинутої людини.
Я
притримуюсь протилежного погляду: мені здається, що освічена
людина не може не бути антисемітом. Але, щоб не бути голослівним,
приведу зараз думки з даного питання деяких зі своїх однодумців.
ДІОДОР
(1 ст. до н.е.). Жиди не змішуються
з іншими народами, а дивляться на них як на ворогів.
ТАЦИТ
(2 ст.). Вони нехтують все те, що нам
святе і роблять те, що викликає у нас відразу.
АБД-аль-КАДИР
(19 ст.). Жиди, що живуть по усьому
світу і все-таки не втрачають зв’язки між собою, хитрі, небезпечні
і ворожі іншим людям істоти.
МАРТІН
ЛЮТЕР (16 ст.). Немає і не було під
сонцем більш кровожерливого і мстивого народу, ніж жиди. Вони
душать і знищують інше населення і на цій підставі вважають
себе Богом обраним народом.
МАРІЯ
ТЕРЕЗІЯ (18 ст.). Я не знаю гіршої
чуми для держави, ніж жидівське плем’я.
ВОЛЬТЕР
(18 ст.). Ця маленька нація не ховає
своєї непримиренної ненависті до всіх інших народів. Її представники
завжди жадібні до чужого добра, підлі при невдачі і нахабні
при удачі.
ҐЕТЕ
(19 ст.). Вони мають віру, що благословляє
їх на обкрадання чужинців.
НАПОЛЕОН
І (19 ст.). Весь жидівський талант
зосереджений на лихварстві і здирництві. На жидів треба дивитися
не як на секту, а як на націю. Це нація серед націй. Це гусениця,
це сарана, що спустошує Францію. З Мойсеєвих часів усі жиди
лихварі і гнобителі. Філософським навчанням жидівського характеру
не зміниш, для них потрібні виняткові спеціальні закони. До
жидів відносяться з відразою, але треба зізнатися, що вони дійсно
огидні; їх також зневажають, але ж вони і гідні зневаги.
ШОПЕНГАВЕР
(19 ст.). Батьківщина жидів – інші
жиди.
ФРАНЦ
ЛІСТ (19 ст.). Настане день, коли для
всіх народів, серед яких живуть жиди, питання про їхнє поголовне
вигнання стане питанням життя або смерті, здоров’я або хронічної
хвороби, мирного життя або ж вічної соціальної лихоманки.
АЛЬБЕРТ
ШЕФЕЛЬ (19 ст.). Вони (жиди) не змішуються
з навколишнім населенням, а завзято працюють над руйнуванням
і знищенням вірувань, звичаїв, побуту й економічного добробуту
цього населення. Завдяки своїм винятковим даруванням, жиди часто
домагаються тимчасової влади, але ті ж якості завжди повертають
їхній успіх у поразку.
ДЮРИНГ
(19 ст.). Ворожість, що відчувають
жиди з незапам’ятних часів до всіх інших народів, носить інтернаціональний
характер, а тому і вирішення жидівського питання є обов’язком
всіх держав. Жиди загрожують не тому чи іншому народу окремо,
а всьому людству!
ЛАГАРД
(19 ст.). Це чужорідне тіло викликає
в живих організмах інших націй хвороби, гниття і смерть. Жиди
далекі європейським народам і як чужинці приносять із собою
тільки розкладання. З трихінами і бацилами не ведуть переговорів
і не перевиховують їх, а намагаються знищити як можна скоріше.
Я б відняв у жидів перш за все те, чим вони сильні, а саме –
гроші.
БІСМАРК
(19 ст.). У жидів немає своєї батьківщини.
Вони щось загальноєвропейське, космополітичне. Вони номади.
Придавите одного жида і з усіх боків роздасться лемент.
Граф
ОКУМА (20 в.). Цей кочовий народ не
має своєї батьківщини й усюди, куди б він не заблукав, намагається
знищити любов до батьківщини і здорові державні початки.
Подібними
витримками можна списати сотні сторінок. Серед видатних людей
в антисемітах недостачі немає. Мало того, можна сказати, що
ті з них, яким доводилося зіштовхуватися з жидами або які просто
цікавилися жидівським питанням, усі юдофоби.
Але
не самі лише відомі люди – антисеміти, а й прості російські
селяни. Я великий шанувальник мужицького розуму. Ніколи інтелігенту,
що заплутався у своїх і чужих думках і поглядах, не виразити
свою думку так ясно, просто, тверезо і практично, як те робить
неосвічений рядовий мужик наш. Мені завжди пригадується фраза
одного мого знайомого хуторянина, сказана під час обговорення
жидівського питання: «Ні, паничу, жидів
убивати треба! Це народ такий, з ним нічого не поробиш. Якщо
ти їх не уб’єш – вони тебе в труну живим заженуть!»
А
що таке являє собою зараз Росія як не країну, живою забиту в
труну? І хто ж, як не жиди, загнали її в цю труну?
Дуже
вже характерне це явище, що як простий народ, так і справжні
освічені люди всі антисеміти. Перші коряться в цьому випадку
безпомилковому, природному інстинкту самозбереження, другі приходять
до того ж висновку шляхом наукового мислення. Посередині між
природними і науковими юдофобами пролягає досить товстий шар
юдофілів. Ці «посередні» люди не подужали глибини премудрості,
а погано переварений науковий матеріал заглушив у них голос
природи. Вони не бачать різниці між жидами і ґоями з різних
причин. Але всім цим людям доводиться насильно заглушати в собі
самим Творцем вкладений у них антисемітизм, і природа жорстоко
мстить їм за це руками тих же жидів.
Зараз
відбувається поголовне винищення російської інтелігенції, що
об'їлася жидівським падлом, і недалеко той час, коли в Росії
залишаться одні сірі мужики, яких врятує їхнє юдофобство.
Щоб
зрозуміти божественність походження антисемітизму, ми повинні
познайомитися з «Богом обраним народом», а для цього нам треба
глибше вникнути в його релігію.
Як
можна визначити усяку віру взагалі!
Тільки
як несвідому потребу, вкладену природою в єство людини. Ця потреба
представляє із себе страшну силу. «Віра рухає гори» і рухає
вона їх зовсім незалежно від того, у що і як вірять люди, що
ці гори пересувають. Вона абсолютно не піддається науковому
дослідженню і стоїть значно вище людського розуму. Найвидатнішому
мудрецю вона так само мало зрозуміла, як і рядовій людині. «Роз’яснити»
віру людям не дано, вони можуть тільки користатися нею, як певною
силою, що вони і роблять з незапам’ятних часів.
Тисячі,
десятки тисяч царств, племен, народів і культур створювалися,
існували, руйнувалися і знищувалися за допомогою і при безпосередньому
сприянні віри. Вона може приносити людині добро і зло і завдання
людей зводиться до того, щоб знешкодити її і змусити служити
своїм інтересам. Для цього безмежна силища віри втискується
у вузькі рамки релігії, а ця остання віддається в розпорядження
державної влади, що з її допомогою створює могутні царства і
великі народи. Іноді віра виривається з кайданів релігії, що
її стискує, і робить страшенні спустошення. Летять у безвість
культури і держави, вирізуються, знищуються і вимирають племена,
народи і цілі раси. Побешкетувавши
таким чином, віра притихає і люди знову накидають їй на шию
аркан релігії.
Ані
народ без віри, ані держава без релігії існувати не можуть –
такий закон природи.
Усяке царство, що загубило релігію, приречене на загибель, народ
же, зневірившись в одному, відразу ж починає вірити в щось інше.
Прищеплюючи
людям ту чи іншу віру, можна керувати їхніми вчинками, регулювати
і направляти їхню діяльність, підсилювати чи послабляти могутність
держави, зменшувати чи збільшувати кількість їхнього населення,
зовсім руйнувати людські суспільства і створювати нові.
Чим
розумніші люди, тим більше значення надають вони вірі і тим
більшим впливом користується в їхній державі релігія.
Наймудрішим народом у цьому відношенні виявилися жиди. Вони
зуміли змусити служити собі в однаковій мірі як творчі, так
і руйнівні сили віри. Першими користаються вони в домашньому
побуті за допомогою своєї догматично-національно-племінної релігії,
іншими ж оперують у середовищі навколишніх їхній ґоїв (ґої,
акуми – всі не жиди) використовуючи при цьому природжене «богошукання»
неспокійних синів Ізраїлю.
Юдейська
релігія, що ревниво оберігається жидами від здатних їй загрожувати
небезпек, являє собою дуже цікаве світове явище. Її можна назвати
єдино мудрою, єдино практичної і єдиною у своєму роді. Вона
одна здогадалася скористатися у своїх цілях великим законом
природи про спадковість.
Люди,
що близько стоять до природи, добре знають страшну силу цієї
спадковості, котра виявляється у всіх живих істотах, які живуть
на нашій планеті. Вони знають, що найпаршивіший хорт запросто
обскакує собаку іншої породи з видатними скакальними здібностями.
Вони знають, що найгірший рисистий кінь завжди об’їде найжвавішого
робочого коня, а у найневдалішого лягавого пса нюх буде все-таки
кращий, аніж у будь-якої дворняги. Вони знають також, що селекцією
насіння і підбором плідників можна досягти дивних наслідків.
Пшеницю, наприклад, можна вивести будь-якого кольору, будь-якої
форми і будь-якої якості. З кожним поколінням зміцнюється в
ній саме та властивість, що нам потрібна. Те ж саме відбувається
і з тваринами при відповідному підборі плідників. Можна вивести
молочну чи м’ясну породу рогатої худоби. Прагнучи до того із
покоління в покоління, можна забарвити ту чи іншу породу тварин
у той чи інший колір, придати бикам тієї чи іншої форми роги,
зменшити чи збільшити голову, подовжити чи вкоротити вовну.
Природа на все погоджується й охоче допомагає тим, хто рахується
з її законами.
Люди
зроблені з того ж матеріалу, що і всі інші живі істоти і до
них застосовуються ті ж закони спадковості, що і до тварин.
У них так само при бажанні можна розвити спадково ту чи іншу
якість, ту чи іншу здатність.
Таким
розвитком визначених властивостей
у визначеному ж племені і займається жидівська релігія.
Для того, щоб читач ясніше побачив, якого сорту здатності зміцнює
і підсилює вона у своїх адептах, я процитую кілька витримок
із двох головних жидівських книг – Біблії і Талмуда.
У
цих книгах уся сіль юдейської релігії. Обидві вони рівно святі
для синів Ізраїлю, а взаємини між ними можна пояснити наступним
порівнянням: Біблія – це жидівський Звід Законів, Талмуд же
Сенатські до нього роз’яснення. При читанні Біблії треба пам’ятати,
що той самий текст її жиди і християни трактують по-різному.
Так, наприклад, «братами» і «ближніми» для жидів є тільки особи
обрізані, юдейського віросповідання.
Так
само і ЄГОВА-БОГ-ОТЕЦЬ,
на думку жидів, розрізняє юдеїв і ґоїв, віддаючи перевагу першим.
От що ГОВОРИТЬ ВІН ВУСТАМИ ПРОРОКІВ «ОБРАНОМУ НАРОДУ ІЗРАЇЛЬСЬКОМУ»:
-
Я даю тобі і твоєму потомству ту країну, у якій ти живеш прибульцем,
на вічні часи.
-
Залишайся чужинцем у цій країні і я буду з тобою, благословляючи
тебе, і твоєму потомству я віддам усі країни.
-
Бережися укладати союзи з жителями тих країн, у які ти приходиш.
Ти повинен перекидати їхні вівтарі, знищувати їхніх богів і
проклинати їхніх святих.
-
Жиди не повинні їсти падла, але годувати ним чужоземців можна.
-
Ті народи, що не захочуть служити тобі, повинні загинути, а
країни їхні хай будуть спустошені.
-
Він (Єгова) віддасть їхніх королів у твою владу і ти повинний
знищити навіть сам про них спогад.
-
Не бійся народів цих країн, тому що вони віддані тобі на поживу.
-
Ш Ти одержиш великі прекрасні міста, що ти не будував, і будинки,
повні добра, не тобою накопиченого, виноградники і сади, не
тобою посаджені, і ти будеш їсти досита.
-
Єгова дасть тобі прибуток, як він обіцяв, і ти будеш давати
в борг усім народам, брати ж у борг ні в кого не будеш.
ТАЛМУД
висловлюється ще прозоріше:
-
Одна жидівська душа приємніша Богу, аніж всі душі будь-якого
нежидівського народу разом узяті.
-
Світло створене для народу Ізраїльського – він його плід. Інші
тільки шкарлупа.
-
Ґої це ящики для сміття і гною. Їм дані душі такі ж, як скотам
і звірам.
-
Сини Ізраїлю називаються людьми, бо їхні душі виходять від Бога,
ґоїв же, у яких душі від нечистого духу, треба називати свинями.
-
Хоча у ґоїв таке ж тіло, як і у синів Ізраїлю, але усі вони
тільки мавпи в порівнянні з ними.
-
Бог дав (ґоям) людський вигляд для того, щоби ізраїльтяни не
обслуговувалися одними лише тваринами.
-
Юдей, що знайшов річ, загублену ґоєм, не зобов’язаний повертати
її хазяїну.
-
Дозволено обманювати і розоряти ґоїв, але сини Ізраїлю від цього
страждати не повинні.
-
Можна торгувати нечесно, як те робив Яків.
-
Язичника не убивай, але і не рятуй від смерті. Якщо ти побачиш
потопаючого ґоя, не допомагай йому вибратися з води навіть тоді,
якщо він буде спокушати тебе винагородою.
-
Хто проллє кров безбожника, той піднесе жертву Богу.
-
Убитих ґоїв ховати не слід. Тіла їх треба викидати на гнойові
купи, як те роблять з дохлими собаками.
-
Якщо один жид допоможе іншому обібрати ґоя, то вони зобов’язані
розділити прибуток.
-
Обманювати ґоїв дозволено, але робити це треба чисто, щоб на
синів Ізраїлю підозра не падала.
-
А ось неприємна для нашого брата-антисеміта заповідь: Єретиків,
що переслідують жидів і жидівську віру, треба убивати. У тих
місцях, де влада вже знаходиться в жидів, треба це робити відкрито,
де ще ні – хитрістю.
-
Характерна для жидів їхня щорічна молитва-«відпущення» Коль-Індрі:
...хай будуть усі вони (клятви) розірваними,
недійсними, необов’язковими, знятими і знищеними навіки. Хай
не будуть наші обіцянки обітницями; від чого ми відреклися,
хай не будуть відреченнями й у чому клянемося, хай не будуть
клятвами.
Уже
з цих декількох рядків, вихоплених з жидівських священних книг,
можна без помилки зробити висновок, що юдейська релігія із загальнолюдської
точки зору аморальна і злочинна. Чим більше буде вникати в неї
зацікавлений ґой, тим більше буде він переконуватися в цьому,
а про людей, що її сповідають, скаже: «Які мерзотники!»
Але
для нас мало цікава думка ґоя про жидів, набагато важливіше
знати думку жидів про ґоїв. Так гарний мисливець повинен не
тільки вивчити вдачу і звичаї тварин, а й навчитися думати по-звіриному
і тільки тоді полювання його буде мати здобич. Жиди про нас
думки невисокої; вони нас теж визначають двома словами: «Які
бовдури!»
Як
жиди, так і ґої дивляться один на одного із суб’єктивної точки
зору і по-своєму праві ті й інші. Але якщо глянути на питання
об’єктивно, так, як на нього дивиться Бог-Отець-Вседержитель-Творець,
то ми побачимо, що абсолютна правда, на жаль, не на нашій стороні,
а на жидівській, що ми, ґої, дійсно бовдури, жиди ж зовсім не
негідники, а лише недурні люди.
Звідкіля
ми можемо пізнавати волю Божу!
Тільки
з законів природи – інших джерел у нас немає. Творець посадив
нас на вертушку, що мчить кудись із запаморочливою швидкістю,
повертаючи увесь час у ту саму сторону. І сама вертушка і все,
що живе на ній, підкоряються одним і тим самим непорушним, визначеним,
точним і незмінним законам і будуть підкорятися їм доти, доки
Всевишньому не заманеться покрутити її в іншу сторону.
Ми,
люди, повністю безсилі перед силами природи: ані впливати на
них, ані змінити їх ми не в змозі. Боротьба з ними буде боротьбою
із самим Богом і в цій сутичці Всемогутньому не буде ані холодно,
ані жарко, тим же, хто з ним бореться, прийдеться туго. Розумні
люди намагаються учитися в природи, слідувати її велінням, жити
так, щоб ні в чому не суперечити її законам і такими мудрецями
є все ті ж жиди зі своєю юдейською релігією.
Наша
мати-природа страшенна аристократка. Усе сильне, спритне, сміливе,
розумне, хитре, усе те, що тим чи іншим виділяється з натовпу
– любе їй. Всі ж слабкі, кволі, дурні, немічні – пасинки природи.
Господь Бог любить людей кращих (по-грецьки «аристократів»),
гірші ж (по-грецьки «демократи») противні йому. Майбутнє належить
аристократам, видатним істотам, демократи ж завжди залишаться
позаду.
Також
немислима конкуренція між людськими суспільствами, побудованими
на демократичних і аристократичних началах. Переможуть у «нерівній
суперечці» завжди аристократи.
Нинішня
перемога західноєвропейської «демократії» кращий тому доказ.
Адже перемогли не демократи-ґої, а аристократи-жиди, і тому
перемогли, що дуже вже демократичною виявилася аристократія
ґоїв.
УСЕ
ЦЕ ЧУДОВО РОЗУМІЮТЬ ЖИДИ, РЕЛІГІЯ ЯКИХ ПЕРЕСЛІДУЄ ТРИ ГОЛОВНІ
ЦІЛІ:
1.
Вести свій народ на суворо аристократичних началах, узгоджуючись
із законами природи і ні на крок від них не відходячи.
2. Руйнувати в конкуруючих народів аристократичні основи, їхні
релігії і державності.
3. Постачати ґоям протиприродні, демократичні вірування і учення,
змушуючи їх таким чином «боротися з Богом».
1921
р.
Продовження
