Вагонні
розмови
Розмова друга
Потяг
«Трускавець-Дніпро» рушив. В купе, в якому я вже встиг зайняти
своє місце, було ще два пасажири. Мій прихід не завадив їм продовжувати
обопільну бесіду. Привітавшись, я мовчки всівся на лаву і став
прислухатися до їхньої розмови.
–
Кажете, пане Вікторе, що Бог не є творець? Тоді хто це все створив?
Воно постало само собою? В Біблії прямо говориться, що Бог Отець,
який через святого автора, оповідає про постання усього до буття,
про початок світу й створення людини. Біблія – це слово Боже,
яким Бог об’явив людині вічну правду про себе й про неї.
–
Я бачу, пане Мирославе, що Ви достеменно знаєте Біблію. Як відомо,
в Старому Завіті немає такого вислову як Бог Отець. Такий
вислів є вже в Новому Завіті Біблії. І це зрозуміло, бо на той
час, коли писались Євангелії, в Римській імперії панувала віра
в Юпітера – «Небесного Отця». Відповідно, євангелисти, які писали,
так званий «Новий Завіт», вживали вислів Отець Небесний.
А чи є Він взагалі в Вашому розумінні цей «Отець Небесний»?
Як відомо з Євангелії від Іоана, Христос, пояснюючи Самарянці,
що то є Бог, каже: «Бог – Дух».
–
Так. Тут Ви праві. Із Нового Завіту ми знаємо, що «Бог
– Дух». «Бог-Дух» є Всюдисущий і тому Ісус мав право
говорити, що «Отець» в Ньому а Він в «Отцеві». Таке було розуміння
Бога в Ісуса. Таке Боже втілення не є рівномірно розподілене,
але так чи інак, кожен із нас може сказати, що Бог в ньому,
а він в Богові.
–
Тут я з Вами згідний. Але я притримуюсь думки, що Бог не є Творець.
Він – Будівник Світу. Бог, в незалежності від того, як ми будемо
Його величати, є Володар світу Духовного і Тілесного, Існуючого
і Неіснуючого, Мертвого і Живого.
–
Тут і я з Вами згідний. Але погодьтесь зі мною і Ви, що Ісус
Христос є безпосереднє перевтілення (інкарнація) самого Бога.
–
При всій повазі до Вас, пане Мирославе, я з цим погодитись не
можу. Якщо бути відвертим, я не вірю, що жид може виконувати
обов’язки Бога. Ісус походив із роду жидівського царя Давида.
Ні в одній євангелії не сказано, що Ісус – Бог. Про інкарнацію
Бога в Ісуса чия видумка? Можливо церковники придумали це для
того, щоб Ісус був не меншої величини ніж, скажімо, Крішна.
Крішна – інкарнація Бога Вішни. Ісус інкарнація Бога Саваота.
Я
притримуюсь тої точки зору, що Вічна (невичерпна і незнищима)
самоутверджуюча сила (Енергія) є Першоосновою несвідомого і
свідомого Буття, ім’я їй – Дажбог (Датель Буття). У Біблії Бог
виступає, як особистість, яка ходить, говорить, погрожує, судить,
карає, милує. Я виходжу із Вчення Духовного Учителя Лева Силенка,
що Бог безособовий, Бог – Вічна Всюдисуща Світла Сила, без якої
не може існувати несвідоме і свідоме Буття. Без Дажбога (без
Світлої Духовної Сили) немає минулого, сучасного і майбутнього.
Дух і Матерія є Діями Дійсности Дажбожої. Дажбог творить гармонійність
між Духом і Матерією, які є ровесниками, є взаємозалежні і взаємотолерантні.
Якщо
заглянути в Даосизм, там є поняття Інь і Ян, дві протилежні
сили (темний – ясний; негативний – позитивний; жіночий – чоловічий
тощо) котрі є керівними засадами всіх галузей життя. Гармонія
і Порядок у всесвіті є виявом Дао – Божественної Волі або Закону,
що існує у Всесвіті й керує Ним.
В
«Риґведах» є твердження, що світ існує сам по собі. Світ не
мав творця. Сам світ є творцем. У світі є творчі сили. Вони,
живлячись світом, зі світу творять світ свідомих і несвідомих
явищ.
Лев
Силенко каже: «Вічність у світі є –
є в світі вічність змін, переоформлень, є вічність надвічна,
тобто та вічність, яка все вічне робить невічним. На світі є
Світло і на світі є Тьма. Між ними немає миру. Між ними точиться
вічна боротьба, яка ніколи не закінчиться миром».
Китайці,
сповідники Даосизму, не вірять у Бога-Творця, який керує Всесвітом,
а вважають, що Першопричиною Всього є Провидіння, Воля Неба.
Наука Духовного Учителя Лева Силенка де-в-чому перегукується
із Даосизмом. Він каже: «Воля – Надбог,
і ім’я їй Дажбог. Воля – безтілесне серце Дажбоже. Воля не Творець
і не Руїнник, але без Неї ніщо не руйнується і ніщо не твориться.
Людина – свідомий промінь Дажбожий, вона квіт серця Дажбожого.
Дажбог – Тато, Тато в значенні Датель Буття і Дажбог – Мама,
в значені Дательки Буття. Дажбог, як Тато, проявляє себе в чоловічому
роді і Дажбог, як Мама, проявляє себе в жіночому роді. Дажбог
Всюдисущий, Дажбог Всевічний. Між Дажбогом і нами живе таїна
кровної і душевної зрідненості. Усі ми перед Дажбогом рівні
і всіх Нас Дажбог любить однаковою любов’ю. Дажбог – Родич Наш,
і любить Він Нас так, як люблять родичі дітей своїх».
–
Виходить так, що Ви не вірите в те, що Бог створив Людину?
–
Я розділяю віровченя Духовного Учителя Лева Силенка і вірю,
що можна зробити макітру, дишло, колесо, а людину зробити не
можна – Людина Народжена. Народжена Дажбогом. Ніщо не є справді
тривким або абсолютним, але все постійно змінюється між двома
протилежностями. Все безперервно змінюється і ніщо не залишається
постійним. Щоб мати успіх у будь-якій справі, Людина повинна
знати й брати до уваги всі зміни, котрі відбуваються в певний
момент. Рано чи пізно все стане протилежністю. Все живе тільки
для того, щоб померти. Все вічне стає невічним. Надвічним є
тільки Воля Небес – Дажбог Свідомість Світу.
–
Огні Тернополя, – каже пан Мирослав, – мені виходити. Дякую
за співбесіду. На все добре.
–
Дякую і Вам, – каже пан Віктор, – приємно було з Вами поспілкуватись.
До побачення.
Пан
Мирослав забрав свої речі і пішов до виходу. Ми з паном Віктором
залишились в купе вдвох. Продовжувати бесіду з ним мені не було
рації. Я бачив, що він втомився, їхати залишалось нам ще далеко
і ми почали готуватися до сну.
Миролюб
ЯВІР, Львів
