|
|
Стріли
з лука змін
Ми
живемо на зламі епох. Під час еволюційного стрибка – Великого
переходу. Нашою силою є наша вірність. Відданість ідеї дає нам
наснаги. Дає нам перемогу. Нас може бути менше, але ми розіб’ємо
ворогів. Як Святослав візантійців. Як Ярослав печенігів. Як Виговський
москалів під Конотопом. Нам нема на що нарікати. Нарікання справа
слабких. Ридати може стара жебрачка. Але не вродлива і сильна
амазонка – наша Україна. Народ вигадав сто причин наших поразок:
масони, жиди, москалі, поляки. Забуваємо лиш себе.
Лячно,
що насміється
З мене
Доля зла,
Себе мордувать доведеться,
Ріжучи, наче раба
Ф. Ніцше
У
процесі життя є лиш два полюси – сокира чи поліно. Молот чи ковадло.
Ми кристалізуємо в собі нову людину. Подарувавши свою енергію,
могутні орії зникли як окремий народ. Вибивши фундамент з-під
Римської імперії, Атила загинув. Врятувавши світ від кочових орд,
загинув Святослав. Їх невикористана енергія прагне дій. Нею є
ми -українські націоналісти. Наші співаки – автомати. Наші комбайни
– танки. Наші стріли – тактичні ракети. Кров здавна є символом
життя. Через те й ми любимо червоні писанки, червону калину, червону
заграву. Жодні зміни неможливі без жертовної крові. Байдуже чи
на полі бою, чи на капищі. Винні мають бути покарані. Закон правди
кривавий, бо Правда трима в руках шаблю. Ми – воїни Сонця. Новітні
гуни й амазонки. Наші думи – союз Вогню і Води. Союз протилежностей
дає силу Всесвіту. І нам. Ми готові до бою. Ми готові до праці.
Ми принесемо мир. Нам не треба чужі землі. Ми прагнемо зір. І
ми їх візьмемо.
Пересвіт
|
|
