Число 25
Березень 11005 р. Д.

Напишіть нам

до 134-ї річниці Пророка
Лесі УКРАЇНКИ

Зореслав СТРОЦЬКИЙ

(Австралія)

ЛЕСЯ

Не стогоном, не зойками гіркими
І не зітханням горесним, сумним,
А гаслами завзятими, палкими
І словом чистим, мужнім, вогняним.

Ти впевнено, могутньо, чародійно
«Вставай, – сказала, – хто живий»!
Посіяла насіння ти надійне
В надійний чорнозем, врожайний і святий.

Літа пройшли й багато стерли, –
Не стерли ж міць в твоїх словах.
Думок твоїх неоцінимі перли
Наказом стали нам в серцях.

Про тебе пісня легка, як сніжина,
Вже в кожне серце гостем завітала.
До тебе втоптана веде стежина,
Бо думка наша на твій клич повстала.

Ми таки встанемо і житимемо вільно,
І житимеш ти з нами в світлій славі,
І не крізь сльози ми з тобою спільно
Сміятись будемо в своїй державі!

* * *

до 191-ї річниці Пророка
Тараса ШЕВЧЕНКА

Олександр СТЕПАНЕНКО

(Дергачі)

9 БЕРЕЗНЯ

Дев’яте березня сьогодні.
Зима надворі ще стоїть.
Зима і на душі у мене,
Їй холодно, вона болить.

Сьогодні свято – народився
В цей день Великий наш Тарас.
Сьогодні із усіх портретів
Очима він питає нас:

Про наше нинішнє, минуле,
Що з нами є, і що було…
А головне, про те, що буде
Про кожне місто і село,

Про нашу рідну Україну,
Про те, як любимо її.
Якою в двадцять першім віці
Вона розквітне на землі.

І я не навчений брехати,
Мовчати сили теж нема,
Признався, що мене і брата
Чекає доленька сумна:

В віках оспіваній природі
Не стане радості життя.
В грибному, ягідному лісі
Ростимуть звалища сміття.

Не стане чистого повітря,
Не буде чистої води,
І квітів польових не буде,
Не буде, скільки не ходи.

І не почує літній ранок
Натхненний голос солов’я,
І на смарагді коло річки
Не розташується сім’я.

Не заспіває «Цвіте терен»
На вечорницях гурт дівчат.
Музики наші і поети
На віки вічні замовчать.

І мови рідної не буде,
Не буде серед інших мов.
Героїв наших і пророків
Знов проклинатимуть і знов.

Не буде Бога в Божім храмі,
Не буде, скільки не молись.
І не розкаже батько сину
За що Кобзар страждав колись.

От буде рай: із скла й бетону,
Асфальту – сіра благодать.
А по усіх телеканалах
Чужинці будуть нас повчать.

І пам’ятником тому раю
Стояти буде «саркофаг»,
А на самій його верхівці
Причеплять знову красний флаг.

І, посміхаючись єхидно
Тарасовим нащадкам, – нам
Історію розкаже нашу
Руськоязичний Кеворкян.

Портрет Шевченка я цілую –
Прости Дідусю, Батьку мій.
Прости, що я тобі дарую
Лиш вбогих віршів кволий рій.

Прости, що я, малий, не годен
Ганьбі оцій покласти край.
Захоплений брудним потоком,
Кочусь як всі в пекельний рай.

Присвячуємо пам'яті поета – автора цього вірша, котрий недавно трагічно загинув зовсім юним...