|
|
Пропонуємо
дві доповіді, виголошені на І Міжнародній конференції «Рідна
Віра – духовна сутність слов'ян»
Рідна
Віра як етно- і культурнозберігаючий чинник у період глобальної
соціально економічної кризи
Розгляд
Рідної Віри в ракурсі зберігаючого етнічного чинника може витворити
у стороннього спостерігача уявлення, що нібито Рідна Віра є
лише реакційною базою для антихристиянського соціально-ідеологічного
протесту дезорієнтованих у часі, вузьких, «богемних» кіл громадськості.
Такий елемент спостереження створює головні підстави критики
Рідної Віри, що лунають з уст засобів масової інформації і з
боку т. зв. «демократичної спільноти». Остання, спостерігаючи
розмитість самого питання, а особливо локальних його тлумачень,
для більшості, принаймні європейських країн постає громадським
ідеалом, виразом якого постають цінності (?) «свободи споживання»,
напрацьовані переважно в Сполучених Штатах Америки. Християнська
релігія, якої дотримується переважна більшість населення в країнах
з ідеалом ліберальної демократії (в тому числі і в східноєвропейських
країнах), є для них настільки притаманною, наскільки вписується
в їхню споживацьку громадсько-політичну ідеологію і переважно
виконує функцію профілактики соціального протесту (яка обґрунтовується
«християнською терпимістю»), засобу для зняття негативних емоцій,
які накопичуються в процесі боротьби за існування в капіталістичному
світі (по принципу: «тобі важко – звернися до бога») та масового
прибуткового видовища (тут згадаємо американські «естрадні»
богослужби чи, наприклад, помпезні візити у різні країни Римського
Папи). Вочевидь, відбувається девальвація християнства та звуження
сфери його «вжитку», не дивлячись на те, що переважна більшість
цих сфер були народжені як наслідок християнської парадигми
суспільного розвитку. Церква як соціальний інститут поступово
втрачає своє значення, поступаючись місцем «божницям» кар’єри
та втіхи, які більше розповсюджені, органічно вписуються у ряд
поміж ними.
В
такому становищі прогресивні кола в русі прихильників Рідної
Віри вже давно відкинули теологічні обмеження своєї діяльності,
через які, власне кажучи, праця рідновірів і була зосереджена
довкола протидії християнству. Нині кожен, хто визнає власне
національне Рідне світосприйняття, має розуміти, що європейське
християнство виявляється лише складником нового глобального
наступу, прояви якого нам добре відомі. «Расова інтеграція»,
«відсутність національних забобонів», «загальнолюдські цінності»,
«нищення природи, як того, що перешкоджає комфорту» – все це
витримки з ідеологем нового світового ладу, на тлі якого християнські
писання виглядають все більш облізлими. Показовими стають прояви
нового порядку, де релігія в звичному для пересічного громадянина
значенні прибирає лише умовні риси. Обмеженість християнства
та його невідповідність життю Білої Людини породило врешті його
перехід в новий вимір, побудований на принципах антирелігійності,
антиідеологічності з легалізацією відверто антиприродних стосунків
в суспільстві (останнє виявляються головною прикметою «свободи»
цього суспільства). Наглядним прикладом перемоги такого порядку
можуть бути Нідерланди. Ця країна цілком складається зі штучно
утвореного ландшафту, створеного для найбільш зручної експлуатації
людиною природи. Також у Нідерландах офіційно дозволено в’їзд
для чужинців за максимальної незахищеності перед ними корінного
населення, в країні легалізовані мішані та одностатеві шлюби,
«легкі» наркотики, проституція. При цьому країна вважається
християнською, але неважко зауважити, що церква має там такий
собі символічний статус, як і королева Беатрікс. Не важко зрозуміти
те, що майже подібний нідерландському сценарій культури інтенсивно
пропагується в якості зразка по всій Європі.
В
результаті перше, що ми повинні відзначити, буде те, що в боротьбі
за етнозбереження прихильників Рідної Віри уже не спрацьовуватиме
проста схема протиставлення «Рідна Віра – християнство», перш
за все не через вузькість Рідної Віри в цьому питанні, але власне
з причини ефемерності існування нинішнього символічно-ідеалістичного
християнства. В цій ситуації через позаземні «ігри богів» випливає
більш ширше розуміння Рідної Віри як стилю життя, який охоплює
усі без виключення життєві сфери. Сьогодні Рідна Віра повинна
бути тим, що власне обумовлює сенс людського існування буквально
в кожну з 24-х годин доби. У звичному для нас європейському
релігійному світобаченні церковні рефлексії виступають на перший
план тільки у спеціальні святкові дні з великою допомогою ЗМІ.
Не потрібно спеціальних соціологічних досліджень, аби зрозуміти,
що щоденне життя суспільства регламентується іншими, не канонічними
релігійними схемами поводження. Це те, що на перший погляд видається
декадансом, але насправді надає Рідній Вірі найбільший шлях
до відродження, бо саме він поєднує в собі тисячолітній досвід
не «святочного» і «недільнобогослужбового», а щоденного
існування. В цьому річищі тактика відродження Рідної Віри буде
означати не перенесення людського життя крізь штучну екзальтацію
в нереальну «духовну» сферу, а перетворення в сакральну сферу
(але вже не азійсько-істеричну, а нордично-здорову) творчих
«побутових» занять згідно з предковічними народними звичаями.
Пануюче в сьогоднішній Європі християнство не має конкретно
визначеного зразку матеріального виробництва, внутрішньородового
існування, відносин з Природою і, відповідно, не має здатності
визначити життєві орієнтири інакше, як ненормальним винищенням
природних явищ. Натомість, Рідна Віра споконвіку охоплювала
суспільство найширшим чином, при цьому вона була в нім не побічною
надбудовою, але власне природно-народним характером. Таким чином,
наша ситуація вимагає не технічної заміни богів якимось позасуспільним
та надприродним «санктуарієм», а відродженням Рідної Віри як
стилю життя всієї нації, відродження Рідної Віри не як чергового
сектантського бузувірства, але як глибинного архетипового світогляду,
почуттєвих установок та моральних звичаїв. В означеній роботі
ослаблене, як показано вище, сучасне християнство не буде для
рідновірів головним чинником спротиву. Європейське суспільство
вже достатньо років живе за законами вищезгаданого нового світу,
вихідним пунктом якого виступає вседозволена і необмежена «свобода»,
яка з плином часу все більш явно трансформується у «свободу
споживацького звиродніння». Філософи-економісти небезпідставно
пов’язували початок цього часу з капіталістичним виробництвом.
Суспільна ідеологія «свободи» є лише демагогічним обґрунтуванням
просування на ринок величезної кількості продуктів споживання
капіталістичної індустрії. Мультикультурна «свобода» дозволяє
рекламним агентам цього виробництва (ними згідні бути люди від
політиків до творців музичних гуртів) викидати для споживання
найбільшої кількості продуктів, які були раніше заборонені місцевою
традицією. Формується ситуація, коли народна традиція вилучається
в споживацькому коловороті та стає однією із чисельних «мод»
або засобом гаяння вільного часу. Ось саме ця споживацька обмеженість
в прихильників Рідної Віри ще не подолана, і саме вона буде
головним ворогом нашого відродження. Усім, хто прямує шляхом
Рідної Віри, має бути зрозумілим, що будь-яка наша боротьба
при збереженні глобальних капіталістичних інститутів зайнятості
і споживання безсенсова.
Кажучи абстрактною мовою, немає різниці, яку їжу готують у МсDonalds,
американську чи, наприклад, національну українську, бо власне
ідеї «швидкого харчування» є шкідливою та антитрадиційною. Компромісу
тут не існує, а улагодження неможливе. Необхідно терміново позбавлятися
ілюзії, що Рідна Віра зможе існувати в суспільстві пластикових
пляшок, підземних комунікацій і мобільних телесистем. Не позбавившись
від цього, прихильники Рідної Віри – все ті ж аматори ліберальних
споживацьких «свобід» і асфальто-бетонного «прогресу». Є необхідність
тільки у найщільнішому гуртуванні довкола чистих природних сил,
причому, як було зауважено, не святково-відпочинкове, а повсюдне,
у кожному нашому прояві. Рідна віра має всі засоби, аби вести
боротьбу з матеріалістичним світом саме матеріальними засобами.
У цьому сенсі нашою відмінністю буде природна
матерія, виробництво якої буде із самого початку відрізнятись
максимально ощадним ставленням до Природи і максимальною сакралізацією.
Тільки таким чином Рідна Віра має шанс спинити звироднілий для
європейських націй «прогрес» глобальних синтетичних проектів
на користь здорового природного зв’язку людини і Матері-Землі.
Тільки таким чином, поставивши як народний матеріальний орієнтир
не штучну потребу «широкого споживання», а, без перебільшення,
священні предмети традиційного виробництва, ми розірвемо закляте
коло ринкових відносин та життя. Коли ми не робитимемо цього,
ми всього лише брехливо змінюємо назви на пластикових ярликах
машин побутового виробництва і винищення довкілля.
Нині
Рдна Віра має бути не тільки закликом, але й всеохоплюючою практикою
традиційного життя. Рідновірам належить змагатись з нововиявленою
слабкістю людей, з тим, що тягне їх до оманливого синтетичного
«комфорту». Неприпустимим є у цьому змаганні поміркованість,
бо то є справа нашого життя або смерті. Відкидаючи
міщанське споживацтво, ми стверджуємо
сакральне творення чистої Природи, здорового людського суспільства,
що розвивається не в штучних, а в природних вимірах. Коли ж
Рідна Віра буде складатись з тих, хто поза святами, відзначеними
у резерваційних лісосмугах, буде цілком залучений до урбаністичної
метушні системних інститутів, ми під будь-яким стягом летітимемо
у прірву.
Рідна
Віра повинна зайняти місце не чергової утопічної філософської
школи, не абстрактної романтичної субкультури, а об’єктивної
реальності, яка формує життя усіх її прихильників. Зовсім не
варто діяти за звичними правилами «релігії», в яких зараз вимирає
християнство, котре програло. Наша «релігійність» мусить бути
вічно молодою, натхненним відчуттям
світу, який сягає далеко за межі штучних розумових філософій.
Живий природний світ – ось те зерно, з якого повинна зростати
така ж природна і здорова рослина людської спільноти. Тільки
тоді життя не буде вважатись виживанням, а перетвориться на
справжнє жертвопринесення, яке робить світ збалансованим і врівноваженим
шляхом відмови від допоміжних сил Природи. Такий стиль життя
зробить справді можливим визволення кожної нації від декадансу
шляхом активізації небаченої дотепер чистої сили Природного
Подиху, злитись з яким є найпершою нашою метою і щастям.
Славер
ВЕЛЕТ (Дмитро Крамущанко), Голова Об'єднання Білоруських Рідновірів
(переклад
з білоруської)
*
* *
Обряд
розхрещення –
шлях у нікуди
(скорочено)
Нині
у деяких громадах, що сповідають віру Предків, вважається, що
для того, щоб осягнути мудрість Рідної Віри, необхідно пройти
так званий «обряд розхрещення», ціль якого – звільнити людину
від «семітських кайданів». Мені цікаво, а в запасі цих рідновірів
(нео-язичників?) є обряд «розмусульманення»? А обряд «розбуддистення»?
А як щодо «розатеїстення» або «розшаманення»?
На
мій погляд, обряд розхрещення, є просто вигадка необтяженого
розуму. Я вважаю, що плодити «розхрещення» це не ціль Рідної
Віри, наша мета полягає в тому, щоб відновити мудрість Предків,
наш історичний Покон, а не в тому, щоб знищувати християнство,
інакше, в скорому часі рідновірський рух перестане бути рідновірським,
а стане просто антихристиянським. Історія вже знає подібні приклади.
Я маю на увазі сатанізм. Його фактична (а не вигадана) історія
гранично проста: коли в 16–17 століттях, Біблія стала доступна
«простим мирянам», то багато людей, прочитавши цю чарівну християнську
«суперкнигу» вразилися й обурилися побачивши нічим не покриту
жорстокість і лицемірство Єгови. Природно, багато хто вирішив
що Єгова – злий Бог. А раз є злий Бог, значить треба знайти
гарного Бога. Знайшли. Ним виявився супротивник Бога – Сатана
( ну само собою зрозуміло... ) У результаті виникла ще одна
форма ХРИСТИЯНСЬКОГО СЕКТАНТСТВА – Сатанізм, і це дійсно так,
тому що сатаністи і християни черпають свої світоглядні постулати
з Біблії, крім того, заповіді сатанізму – це перевернені догори
ногами заповіді християнства, символ сатанізму – перевернений
хрест, головний ритуал сатанізму – «чорна меса» і т. д. З усієї
цієї історії ми можемо побачити, що люди, які стояли біля витоків
сатанізму, образившись на християнського Бога, захотіли відірватися
від біблійної догматики, але в остаточному підсумку, повернулися
до того, з чого почали – до християнства. Тільки вони стали
«християнськими навпаки».
Давайте
не будемо повторювати їхній шлях. Давайте будемо не розхрещувати,
а освячувати. Освячувати у Рідну Віру. Я думаю, що проходити
обряд розхрещення, це значить ставити себе в залежність від
християнства. А раптом церква замість обряду водохрещення стане
проводити такий або інший обряд, тоді що? Змінювати обряд «розхрещення»
на обряд «роз...»?
Я
не люблю християнство, але і не відчуваю до нього ненависті,
тому що воно НЕ ВАРТУЄ МОЄЇ НЕНАВИСТІ. ВОНО – НІЩО. ПОРОХ. СМІТТЯ.
Рідновіри,
які замість того, щоб вивчати віру Предків, витрачають час і
силу на читання Біблії щоб довести собі і всім, «яке погане
християнство» – насправді є просто рабами християнства. І мені
плювати на те, ким був Христос – пророк або шизофренік, ворог
або друг. Мені просто все рівно. Я не хочу говорити про християнство,
тому що вчиняючи так, я зміцнюю християнство, я відкриваю християнству
двері в мою свідомість. А мені воно ні до чого. Я вивчаю не
християнство, я вивчаю віру і віду слов’ян, своїх Предків. І
най буде так! А те, що деякі «новонавернені» рідновіри боятися
якихось «містичних семітських кайданів», то це ніякими обрядами
не виліковується. Це є ніщо інше як наслідок нерозвиненої самосвідомості.
Рідновіру
не слід бояться жодних чужинскьких «містичних кайданів» тому
що коли людина щиро стає на духовний шлях своїх Предків, коли
починає реально втілювати в життя принципи Рідної Віри (а не
говорити про них), то як наслідок, духи праведних Предків дають
їй можливість не тільки духовної реалізації, але й одночасно
захист від усіх чужорідних впливів. Цікаво також, що найчастіше
для того щоб пояснити необхідність обряду розхрещення, вдаються
до термінології окультизму. Починаються розмови про «астрал»,
«егрегори» і т.д. Розмови ці зводяться до того, що обряд розхрещенняя
знищує «астральні нитки», через які «християнський егрегор»
впливає на людину.
На
мій погляд, досить дивно чути від рідновірів подібні розмови.
Яке відношення має окультизм до Рідної Віри? Думаю, ніякого.
Тому вводити окультні терміни і поняття в Рідну Віру, значить
дискредитувати Віру Предків. Я вже мовчу про те, що люди, які
цим займаються, досить поверхово розуміються в піднятій проблемі.
Найперше,
не варто черпати «окультні» теми з жовтої преси (типу газет
«Оракул», або книжок під назвою «Таємниці чорної і білої магії
для всіх», «Кармо-біо-енерго-інформаційні вампіри» і т.д.).
Краще звернемося до праць класиків окультизму, таких як Парацельс,
Аграппа Нестейгемський, М. Г. Матерс, А. Кроулі, І. Регардьє,
Г. О. Мебес, А. Підводний і т.д. Вивчаючи класику окультизму,
дійдеш наступного висновку: зв’язок з релігійним (та й узагалі
з кожним) егрегором є тільки в тому випадку, якщо людина відчуває
інтерес до даного вчення. Відсутність інтересу говорить про
відсутність зв’язку. Це відбувається просто тому, що егрегор
– це не жива істота, а штучне енергетичне утворення, створене
людьми. Й ідеологія релігії є програма, на основі якої егрегор
існує. А якщо ви не розділяєте світоглядних положень, що лежать
в основі егрегора, те це значить, що у вас немає точок дотику
з даним егрегором, тобто ви для нього попросту говорячи не існуєте.
Дослідження
в області фізики говорять нам, що існує так званий закон резонансу.
Якщо поставити поруч одна з одною дві гітари й ударити в струни
однієї з них, то струни другої відгукнуться – завібрують тією
ж нотою, відбудеться резонанс. Теж саме і з людиною. Якою людина
є, те на неї і спрямовується – зовнішні прояви людської діяльності
відповідають її внутрішньому змістові. Якщо людина, приміром,
цікавиться релігією, але при цьому відчуває глибокий внутрішній
страх перед навколишнім світом, то вона і потрапить під владу
такого релігійного егрегору який грунтується саме на страху:
«основа віри – страх Господній...», інакше кажучи не егрегор
обирає людину, а людина обирає егрегор.
Виходячи
з цього, усі розмови про те, що під час обряду розхрещення обрубуються
«астральні присоски через які християнський егрегор витягає
астральну енергетику з людини» є просто дитячим белькотінням,
якщо не сказати більше. Мені можуть заперечити, що раз в основі
егрегор лежить ідеологія, то тоді християнський егрегор ворожий
до всіх не семітських егрегорів, одначе егрегори існують на
зовсім іншому рівні буття ніж люди, і тому можуть проявитися
у світі людей ТІЛЬКИ ЧЕРЕЗ САМИХ ЛЮДЕЙ. Воюють між собою не
егрегори, а воюють люди, що їм служать. Егрегор сам по собі
не в змозі впливати на людину, у якої в самосвідомості немає
ніяких ідей відповідних енергетичним вібраціям самого егрегора.
Як відомо будь-якому користувачеві комп’ютера, будь-яка комп’ютерна
програма сприймає тільки ту інформацію, що відповідає її мові.
А от якщо ваша машина працює на одній програмі, а ви намагаєтеся
прочитати на ній дискету, де записана інформація мовою іншої
програми (якої у вас у машині немає), то в результаті нічого
не вийде. Машина інформацію не прочитає, тому що будь-яка програма
сприймає тільки те, що їй відповідає, а інше попросту не бачить.
Подібний
феномен описаний у наших казках, що насправді є нашими древніми
мітами. Так, казка «Правда і кривда» зі зборів А. Афанасьєва
розповідає, як осліплий праведник за наказом звище підійшов
до струмка й омив у ньому обличчя й очі, після чого прозрів.
Він піднявся нагору по струмку до його джерела, і там знайшов
великий сухий дуб. Під ним було токовище – гарно утоптаний майданчик,
на який на ніч злітаються духи. Людина залізла на дуб і сховалася
в дуплі на всю ніч. Духи були злі, але вони не змогли знайти
людину. Коли ж на ніч у цьому дуплі сховалася людина, одержимий
кривдою, духи відчули його і розірвали. Виходить, що злі духи
змогли знайти одержимого, тому – що відчули свою спорідненість
з ним. І це, між іншим кажучи, та причина, з якої люди, що живуть
за законами Правди, після смерті ідуть у світ Прави, а люди
які живуть безчесно, які випромінюють гнів, образу, заздрість
і т.д. ідуть у Пекло, у царство злих духів, що також одержимі
подібними почуттями. Подібне притягає подібне, як говорять у
народі: «Скажи мені хто твій друг,
і я скажу хто ти». Тому, для того щоб позбутися чужорідних
впливів, треба вичистити зі своєї душі всілякі наузи (говорячи
сучасною мовою – «психологічні комплекси»), особистісні обмеження,
отоді-то і зникнуть самі собою всякі непотрібні вам «астральні»
зв’язки.  В
підсумку, не варто забувати, що всі ці окультні теорії не істина
в останній інстанції, а лише чиїсь окультні теорії і не більш
того! А всі ці незчисленні розмови про «астральні бої» з мого
погляду є простий прояв шизофренізації особистості, при цьому
добра половина всіх цих «астральних воїнів Перуна» і інших «бійців
невидимого фронту» стоїть на обліку в психіатричних клініках.
Думаю, не даремно. До слова сказати, бачив я також і християнських
екстрасенсів, що розповідають про «астральні бої з язичницьким
егрегором» і про те, як вони «з допомогою Христовою загнали
Перуна в пекло». Це не жарт, це шизофренія. Саме тому використання
окультної термінології в Рідній Вірі, залучає сюди усяких хворих,
помішаних на окультизмі, «чорній і білій магії» і т.д. Пора
від цього сміття рятуватися.
Необхідно,
щоб люди зрозуміли, що традиція і віра наших Предків – це традиційне
релігійне вчення, а не «езотерична» секта, з якимись незрозумілими
таємними обрядами, очолювана таємними вчителями «з Гіпербореї»
(раніш, коли йога була в моді, усі ці «великі гуру» говорили
про «учителів з Шамбали». Зараз, коли в людях став прокидатися
інтерес до слов’янської традиції, почалися розмови про вчителів
з Гіпербореї).
Тому
я знову повторюю: потрібно не боротися
з кимось, в т. ч. з «жидомасонами», а вивчати, розвивати, будувати
і зміцнювати свою Традицію.
ВОРОН
(Роман Ізмалков),
старійшина рідновірської громади «Коловрат», Луганськ
|
|
