Новий
Рік –
свято весни
1000
рік. Перший тиждень березня Україна (Русь) спокон-віків врочисто
відзначає Благовіщення. (Кияни свято стрічі Нового року звали
Благовіщенням, яке вони стрічали щедрівкою). Таємно вранці постукав
у двері волхв Сурма. Увійшовши до хати, сказав: «Щедрик-щедрик,
щедрівочка, прилетіла ластівочка. І кинув я їй жменьку святої
землиці, щоб гніздо мостила. Внуки мої, входжу до хатини вашої
з Благовіщенням Світла Дажбожого!
Благовіщення
віщує нам нове збіжжя, пшеницю та всяку пашницю». І сказала
внучка Родослава: «Спасибі, що зайшли, так щоб ніхто й не бачив.
Усі живемо в страхові. Сусід боїться щиро говорити з сусідом.
Сідайте за стіл, дідусе рідненький. Вчора діти були від ранку
до вечора на сонці. І кури, і коні, і корови, і телята – все
випустила на сонце. Мій муж Лад, і я, і діти завтра на поле
їдемо. На пиві скрешемо першу борозну, рік новий зачинаючи.
Таке небо веселе! Земля на Благовіщення воскресати починає,
тане сніг».
(«Новий
рік у давнину розпочинався з 1-го березня, коли пробуджувалася
вся природа по зимовій перерві; цей рік був прийнятий і церквою,
бо за переданням творення світу відбулося власне з 1 березня
місяця. Але пізніше церква пішла за грецьким новим роком з 1-го
вересня, а з 1492 року громадський новий рік остаточно прив’язався
до стародавнього природнього часу, до 1-го березня. І тільки
в 1721 році цар Петро Перший встановив на Сході Новий світський
рік на 1 січня, що було тоді в більшості держав па Заході. Але
рік церковний позостався на 1 вересня й дотепер»
(Митрополит Іларіон (Огієнко), «Д. В. У. Н», стор. 269).
На
світанку історії людей білої раси (в епоху розвитку Мізинської
культури, 11 тисяч літ тому) на землях Оріяни (України-Руси)
сама природа починала Новий рік у березні. І наші Предки – діти
природи, стрічали оживання природи, Новий рік, Благовіщення
в березні. І звичай цей був такий сильний, що ті племена, які
з України (Руси) прибули до Північної Індії, стрічали і в Індії
Новий Рік в березні. І звичай цей й сьогодні в Індії культивується
оріянами. І сумеріяни, прибувши шість тисяч літ тому з України
(Руси) па родючі долини Месопотамії (Тигру – Евфрату), стрічали
Новий рік у березні.
І
археологи на сумеріянських клинописах прочитали, що «Боги світ
створили у березні місяці». І цими легендами користуючись, пророки
Езикіел-Ездра й написали у «П’ятикнижжі», що в «березні» був
створений світ. Та семіти і греки Новий рік стрічали (і жиди
й тепер стрічають) восени. І єреї, навертаючи українців (русичів)
на грецьку ортодоксію, наказали Україні (Русі) стрічати Новий
рік по-грецькому, 1 вересня.
Сусіди
Годимир, Горислав і Представ, почувши, що з лісу на Благовіщення
прибув волхв Сурма до родини своєї, прибігли. Обіймають мученика,
питають чи рана на грудях зажила. Він відповів, що рани на тілі
заживають швидко, а на душі – ятряться довго. А коли його спитали,
що благовіщує Новий рік, він відповів: «Березень сухий. Як квітень
буде з водою, то травень ітиме з травою».
«Волхве,
що маємо діяти? Печеніги бродять по наших стенах, нападають
на селища. Війська здатнього до брані немає. Цар Володимир зварив
триста відер меду. Чудовий мед, свіжий, два тижні бродив. Цар
у граді Василькові церкву поставив, назвав її Преображення.
Оголосив – хто йтиме до церкви, той мед питиме, гривень отримає».
І
сказав волхв Сурма: «Переміниться вдача українця (русича): кожний
почне дбати про свій дім і клаптик земельки своєї. Свята справа
України (Руси) передана в розпорядження грека-єрея. Грек-єрсй
оголошений господарем душі нашої. Станемо ми людьми замкненими
в собі, брат зненавидить брата. Печеніги чи інші чужинці коли
палитимуть одне селище, то інше вважатиме, що то до нього не
відноситься, і не йтиме гасити, Чому? Бо той, хто вийде на площу
і кликатиме народ брати мечі й коси, буде схоплений і церковним
судом покараний.
Похоронним
сукном буде покрита наша вроджена радість. У церквах ми похристиянішаємо,
посмирнішаємо, і так потупішаємо і ослабнемо, що невідомо, коли
й хребет випростаємо».
Лев
Силенко, МАГА ВІРА
*
* *
Перший
тиждень березня Україна (Русь) споконвіків відзначала, а вірні
Рідної Української Національної Віри і тепер відзначають свято
Нового року – Благовіщення Господнє, яке зустрічають щедрівками,
посіванням осель, святковими застіллями, обов’язково з Дідухом
на покуті, з узваром та вареною пшеницею з маком – кутею.
Звільнімо
свою душу від нижчих жадань: обмовства, неточності, обманства,
зрадливості, неорганізованості, дратівливості, злодійкуватості,
бруду, улесливості, лицемірності, лінивства, байдужості, нетерпимості,
сліпого самолюбства, забобонності, ворожбитства, жорстокості,
служіння чужій духовності, свавілля, нарікання на долю, погоду,
світ. Будьмо здібні самі в собі поневолювати нижчі жадання і
причини пов’язані з ними. Ми повинні стати народом, який свідомо,
наполегливо покращує своє єство і оточення, збагачуючи себе
навиками, які мають вищі жадання: вірність, точність, цілеспрямованість,
зосередженість, організованість, відважність, працьовитість,
ощадність, тактовність, акуратність, милосердність, співчутливість,
діловитість – учить Духовний Учитель Лев Силенко.
З
Новим 11005-м роком Оріянським (Дажбожим) та Благовіщенням Господнім!
З
новою весною, котра принесе розквіт Україні й РУНВірі!
З
Новим щастям! Бажаємо кожному добра, здоров’я, мужності, сили,
відваги, натхнення в творенні та утвердженні Української держави,
звільнення її від неоколоніальної неволі, звідки б вона не йшла,
а також щастя, любові, взаєморозуміння і взаємоповаги!
Редакція
часопису «Слово Оріїв»
