Миколай
Мірський та Дід Мороз
Не
хочу кощунствувати над християнською вірою, яку вперто нам пропонують
чомусь називати народною або рідною, та її святими.
Але ж слідом за цим нам пропонують вважати рідними безліч жидівських
богів, святих, ангелів, архангелів, серафимів, херувимів, пророків,
апостолів, рівноапостольних князів, мучеників, преподобних отців,
юродивих, блаженних і т. д.! Тому давайте неупереджено подивимося
в очі Дажбожої правди і визначимо, в якому стані спорідненості
ми перебуваємо. Можливо тільки в тому, що належимо до одного виду
– Homo Sapiens?
Наш
рідний Бог – Дажбог. Наша рідна стародавня Віра – Віра в Бога
Сонця Негасимого й Нездоланного. Християнство, яке за четвертим
разом – вогнем і мечем – прищеплене нашому Народу руською продажною
княжо-боярською верхівкою, є для нас чуже. Тому й постає питання
– яка ж віра для нас є чужою, а яка рідною? Якщо без кінця нав’язувати
думку і повторювати, що біле є чорним, біле все-рівно не стане
чорним. Але в людей поміняється орієнтація і вони, не думаючи,
будуть говорити і вважати чорним біле, бо абсолютна більшість
так вважає. Це зомбований народ, він дійсно свою віру вже вважає
нечестивим поганством. «О, нещасні!»,
– сказав наш Пророк.
На
щастя, після чужинського нашестя й винищення еліти покореного
народу, Дажбог дав залишкам Народу можливість відроджуватися і
рабам народжувати мислячих дітей. Тому ці незаангажовані діти
піддають все переоцінці і стараються повернути його поступ на
свій рідний шлях. Серед них і Лев Силенко, який заявив, що тільки
рідне є рідним. Тобто – це Рідна
Віра, рідний Бог, рідна земля, рідна мова, рідна мати.
Ніхто й ніколи їх нам не замінить. Тож плекаймо, оберігаймо й
шануймо рідне!
Духовно
великі народи такі як китайці, японці, євреї та інші створюють
прекрасні історичні фільми, в яких висвітлюють життя своїх народів.
Саме так потрібно діяти й нам, а не пов’язувати своє життя із
привнесенням на наші землі християнства, яке ніби просвітило темних
варварів, і яке нав’язує нам почуття меншовартості. Ми не в 988
р. Х. з’явилися, а були й жили на цій святій Дажбожій землі ще
до християнізації. Чужі віри як приходять, так і відходять, або
перероджуються в національні. І останнім часом ми помічаємо, як
наше християнство деградує у бік нашої стародавньої віри. Саме
з таких духовно великих і самобутніх народів нам потрібно брати
приклад. Це шлях утвердження нації у глобалізованому світі. Американський
«Голівуд» – це в основному прожидівський колектив і його робота
подібна роботі християнських місіонерів. Тому так хочеться нам
дивитися самобутні фільми індійського «Болівуду», хоч наші кіношники
й закупляють переважно індійські мелодрами та фільми про кохання.
А
тепер перейдемо до святого архиєпископа Миколая (Santa Klaus)
та Діда Мороза. Доводити, що святий Миколай і Санта Клаус це одне
і те ж саме, я не буду. Свято Миколая є поширеним на Західній
Україні. Тепер із допомогою демократів воно чомусь поширюється
на всю Україну. Але шановні, опам’ятайтеся! Святий Миколай – це
християнський архиєпископ. Ним не можна заміняти нашого Діда Мороза,
який на свято Коляди (Різдва Світла Дажбожого) приходив у кожен
дім і приносив дітям подарунки. З ним була його дочка Леля (Снігуронька)
і, можливо, син Полель. Нагадую, що церква формально відділена
від держави. І якщо підтримувати й робити державною тільки християнську
релігію, а їхніми святими підміняти наших стародавніх Богів, це
принаймні є несправедливо. Наші люди кликали Мороза до себе на
Святий Вечір у гості й, очевидно, будуть ще довго Його кликати
22 грудня. Наші ляльководи вбирають святого Миколая у грецькі
архиєрейські ризи. Навіть європейці одягають свого Санта Клауса,
а росіяни – Діда Мороза, у відповідний одяг, який пов’язаний не
з християнством, а з язичництвом. Ми що, хочемо показати всьому
світу, які ми ниці християнські духовні раби?! Адже народи не
дурні, вони зрозуміють, кого ми наслідуємо і кому поклоняємося,
як своє рідне й самобутнє зневажаємо й топчемося по ньому.
Варто
пам’ятати, що наш Народ і до 988 р. Х. мав свої самобутні цінності,
до того ж не гірші, ніж у жидів чи греків. Відроджена Левом Силенком
РУНВіра в Господа нашого Дажбога є істинно нашою Рідною Вірою
патріотів. Вона повинна підтримуватися нашою державою, хоча б
нарівні із християнством. На жаль, вона замовчується й спотворюється.
І це відбувається не без участі наших ворогів, яких достатньо
осіло і в органах влади. А згадаймо, який успіх мала РУНВіра при
президенті Л. Кравчуку. Люди так і повалили валом у РУНВіру. Тому
мати навіть не покровителів, а хоча б підтримку культурно-духовних
структур влади – це буде гарантією нашого успіху й розвитку. Адже
РУНВіра є благом, а не головним болем для нашої держави. Дуже
шкода, що цього не бажає зрозуміти наша влада. Ми бачимо, як у
чудовий звичай дарувати нашим дітям радість, втрутилася наша влада.
Очевидно, кращого варіанту, як замінити Діда Мороза святим християнським
архиєпископом, чужі прожидівські радники президента не могли придумати
– це в них у крові.
Тут
переслідувалися декілька далекоглядних цілей. По-перше, – наблизитися
та пристосуватися до Європи. По-друге, – відректися від свого
розуміння й наблизитися до християнського розуміння віри й святощів.
По-третє, – продовжити зомбування Українського народу християнством.
Хто
ж такий Дід Мороз у нашій стародавній вірі? Мороз – це стародавній
Бог холоду Лад в аборигенів Європи. Його інші імена: Зюзя (Дюдя),
Сніговин та інші. Він чоловік Богині весни й тепла Лади. Їхні
діти: Богиня кохання Леля, і Бог кохання (наш Амур) Полель. Згідно
вірувань Предків, Богиня Лада з настанням зими перекидалася зозулею
і відлітала у теплі краї – Вирій. Саме тому Вона мала інше ім’я
– Зізіля. А діти на зиму залишалися з батьком – Богом Ладом.
Тому й виникає питання – навіщо нам нав’язувати чужого християнського
архиєпископа замість Діда Мороза й Снігуроньки? Невже чуже вірування
краще свого стародавнього вірування тільки через те, що воно християнське,
космополітичне і прищеплене Європі та Америці? Підміна свого чужим
підіймає знову питання про «біле й чорне». Я впевнений, що і в
Європі-Америці є люди, які сповідують свої національні традиції.
І тільки завдяки потугам державних структур та новітньої глобалізації
остаточно руйнується духовність як європейських народів, так і
американських (в основному переселенців із Європи).
Та
і як можна жорстокого Миколая, який розбив каменюкою голову Арію,
робити білим і пухнастим ангелом? Хай його шанують християни,
а не наша держава. Адже згідно нашої Конституції держава відділена
від церкви. Саме тому державі не потрібно явно підтримувати чужинських
християнських святих і зневажати рідних та національних Богів.
Вони не демонізовані християнами біси – а наші стародавні Боги!
Зореслав
КОЛОС, Житомир