...Бо се ж ми походимо вiд Дажбога...

Варто знати

Число 37
Грудень 11008 р. Д.

Напишіть нам

Незалежне Iнтернет-видання. Київ.
    Життя РУНВіри
    Повідомлення
    Напрацювання
    Знаменно
    Проповідь
    Документально
    Знай наших!
    Поезія
    Думи мої...
  Радимо задуматись
    Так має бути
    Погляд
    Нагально
    Події
    З приводу
    А насправді...
    Між іншим
    Без коментарів
    Дискусійно
    А чули, що...
    Цікаво
    Народ сміється
    Головна сторінка

 

Миколай Мірський та Дід Мороз

Дід МорозНе хочу кощунствувати над християнською вірою, яку вперто нам пропонують чомусь називати народною або рідною, та її святими. Але ж слідом за цим нам пропонують вважати рідними безліч жидівських богів, святих, ангелів, архангелів, серафимів, херувимів, пророків, апостолів, рівноапостольних князів, мучеників, преподобних отців, юродивих, блаженних і т. д.! Тому давайте неупереджено подивимося в очі Дажбожої правди і визначимо, в якому стані спорідненості ми перебуваємо. Можливо тільки в тому, що належимо до одного виду – Homo Sapiens?

Наш рідний Бог – Дажбог. Наша рідна стародавня Віра – Віра в Бога Сонця Негасимого й Нездоланного. Християнство, яке за четвертим разом – вогнем і мечем – прищеплене нашому Народу руською продажною княжо-боярською верхівкою, є для нас чуже. Тому й постає питання – яка ж віра для нас є чужою, а яка рідною? Якщо без кінця нав’язувати думку і повторювати, що біле є чорним, біле все-рівно не стане чорним. Але в людей поміняється орієнтація і вони, не думаючи, будуть говорити і вважати чорним біле, бо абсолютна більшість так вважає. Це зомбований народ, він дійсно свою віру вже вважає нечестивим поганством. «О, нещасні!», – сказав наш Пророк.

На щастя, після чужинського нашестя й винищення еліти покореного народу, Дажбог дав залишкам Народу можливість відроджуватися і рабам народжувати мислячих дітей. Тому ці незаангажовані діти піддають все переоцінці і стараються повернути його поступ на свій рідний шлях. Серед них і Лев Силенко, який заявив, що тільки рідне є рідним. Тобто – це Рідна Віра, рідний Бог, рідна земля, рідна мова, рідна мати. Ніхто й ніколи їх нам не замінить. Тож плекаймо, оберігаймо й шануймо рідне!

Духовно великі народи такі як китайці, японці, євреї та інші створюють прекрасні історичні фільми, в яких висвітлюють життя своїх народів. Саме так потрібно діяти й нам, а не пов’язувати своє життя із привнесенням на наші землі християнства, яке ніби просвітило темних варварів, і яке нав’язує нам почуття меншовартості. Ми не в 988 р. Х. з’явилися, а були й жили на цій святій Дажбожій землі ще до християнізації. Чужі віри як приходять, так і відходять, або перероджуються в національні. І останнім часом ми помічаємо, як наше християнство деградує у бік нашої стародавньої віри. Саме з таких духовно великих і самобутніх народів нам потрібно брати приклад. Це шлях утвердження нації у глобалізованому світі. Американський «Голівуд» – це в основному прожидівський колектив і його робота подібна роботі християнських місіонерів. Тому так хочеться нам дивитися самобутні фільми індійського «Болівуду», хоч наші кіношники й закупляють переважно індійські мелодрами та фільми про кохання.

А тепер перейдемо до святого архиєпископа Миколая (Santa Klaus) та Діда Мороза. Доводити, що святий Миколай і Санта Клаус це одне і те ж саме, я не буду. Свято Миколая є поширеним на Західній Україні. Тепер із допомогою демократів воно чомусь поширюється на всю Україну. Але шановні, опам’ятайтеся! Святий Миколай – це християнський архиєпископ. Ним не можна заміняти нашого Діда Мороза, який на свято Коляди (Різдва Світла Дажбожого) приходив у кожен дім і приносив дітям подарунки. З ним була його дочка Леля (Снігуронька) і, можливо, син Полель. Нагадую, що церква формально відділена від держави. І якщо підтримувати й робити державною тільки християнську релігію, а їхніми святими підміняти наших стародавніх Богів, це принаймні є несправедливо. Наші люди кликали Мороза до себе на Святий Вечір у гості й, очевидно, будуть ще довго Його кликати 22 грудня. Наші ляльководи вбирають святого Миколая у грецькі архиєрейські ризи. Навіть європейці одягають свого Санта Клауса, а росіяни – Діда Мороза, у відповідний одяг, який пов’язаний не з християнством, а з язичництвом. Ми що, хочемо показати всьому світу, які ми ниці християнські духовні раби?! Адже народи не дурні, вони зрозуміють, кого ми наслідуємо і кому поклоняємося, як своє рідне й самобутнє зневажаємо й топчемося по ньому.

Варто пам’ятати, що наш Народ і до 988 р. Х. мав свої самобутні цінності, до того ж не гірші, ніж у жидів чи греків. Відроджена Левом Силенком РУНВіра в Господа нашого Дажбога є істинно нашою Рідною Вірою патріотів. Вона повинна підтримуватися нашою державою, хоча б нарівні із християнством. На жаль, вона замовчується й спотворюється. І це відбувається не без участі наших ворогів, яких достатньо осіло і в органах влади. А згадаймо, який успіх мала РУНВіра при президенті Л. Кравчуку. Люди так і повалили валом у РУНВіру. Тому мати навіть не покровителів, а хоча б підтримку культурно-духовних структур влади – це буде гарантією нашого успіху й розвитку. Адже РУНВіра є благом, а не головним болем для нашої держави. Дуже шкода, що цього не бажає зрозуміти наша влада. Ми бачимо, як у чудовий звичай дарувати нашим дітям радість, втрутилася наша влада. Очевидно, кращого варіанту, як замінити Діда Мороза святим християнським архиєпископом, чужі прожидівські радники президента не могли придумати – це в них у крові.

Тут переслідувалися декілька далекоглядних цілей. По-перше, – наблизитися та пристосуватися до Європи. По-друге, – відректися від свого розуміння й наблизитися до християнського розуміння віри й святощів. По-третє, – продовжити зомбування Українського народу християнством.

Хто ж такий Дід Мороз у нашій стародавній вірі? Мороз – це стародавній Бог холоду Лад в аборигенів Європи. Його інші імена: Зюзя (Дюдя), Сніговин та інші. Він чоловік Богині весни й тепла Лади. Їхні діти: Богиня кохання Леля, і Бог кохання (наш Амур) Полель. Згідно вірувань Предків, Богиня Лада з настанням зими перекидалася зозулею і відлітала у теплі краї – Вирій. Саме тому Вона мала інше ім’я – Зізіля. А діти на зиму залишалися з батьком – Богом Ладом. Тому й виникає питання – навіщо нам нав’язувати чужого християнського архиєпископа замість Діда Мороза й Снігуроньки? Невже чуже вірування краще свого стародавнього вірування тільки через те, що воно християнське, космополітичне і прищеплене Європі та Америці? Підміна свого чужим підіймає знову питання про «біле й чорне». Я впевнений, що і в Європі-Америці є люди, які сповідують свої національні традиції. І тільки завдяки потугам державних структур та новітньої глобалізації остаточно руйнується духовність як європейських народів, так і американських (в основному переселенців із Європи).

Та і як можна жорстокого Миколая, який розбив каменюкою голову Арію, робити білим і пухнастим ангелом? Хай його шанують християни, а не наша держава. Адже згідно нашої Конституції держава відділена від церкви. Саме тому державі не потрібно явно підтримувати чужинських християнських святих і зневажати рідних та національних Богів. Вони не демонізовані християнами біси – а наші стародавні Боги!

Зореслав КОЛОС, Житомир