Знову
й знову йде розмова про Помісну Українську Церкву. Знову, як
завжди, християнські церковні угрупування вкотре провалили об’єднання
в Помісну Українську Християнську церкву. Чому так діється?
Стрижнем
Помісної Церкви є експансія Української нації на максимальну
територію (Український Світопорядок) та тотальна українізація
тієї території в інтересах імперського Києва.
Помісна
Церква – Учитель і Оборонець Української нації. Це є підняття
расового стягу орійської (білої) раси. Це освячення Українців
як народу-Помічника Божого. Це освячення й утвердження Українського
Національного Духу, самобутнього Українського Шляху в Українському
Світопорядкові. Це проповідування Могутньої Віри у Велике Світло
Волі – Українського Святого Письма про українські релігійні
розуміння. Це проповідування Українцем-Пророком віри лише для
Українців. Це обожнення українського «Я» та ідеалів святости
(орійські, скитські, києворуські царі та волхви, гетмани й характерними,
гайдамаки й повстанці, вояки Петлюри, бойовики УВО-ОУН, герої
УПА). Це визнання релігійними святощами війн за Український
Світопорядок і освячення Українських перемог. Це навчителька
Бойового Гопака й організатор розширення меж Українського Світопорядку.
Це носителька наукових знань і проривних технологій...
Що
є в дійсности?
Є
хитруни, що претендують на назву помісна церква – але лише за
формою. Д.Донців у своїх чудових творах влучно описав таких
діячів. Узагалі представникам церковних угруповань варто вивчати
критику динаро-остійських вірувань, які описав Д.Донців. Постання
Помісної Церкви можливе, лише врахувавши помилки українських
церков, які й проаналізував Д.Донців.
Уведення
української мови в богослужбу є важливим кроком у напрямі перетворення
на Помісну церкву. Переклад на українську мову «Біблії» став
кроком наступним.
Ігор
Каганець у своїх творах «Арійський стандарт» і «Пшениця без
куколю» дав орійське розуміння Ісуса Христоса, П’ятикнижжя та
Нового Заповіту. Який же шлях для українських християн далі?
Визнавши оріянське походження П’ятикнижжя, українські християни
відновлюють історичну справедливість – роблять Переоцінку Духовної
Вартости. А це визнання того, що Богом-Отцем Ісуса Христа є
Дажбог! Невизнання цього унеможливлює появу Помісної Української
Християнської церкви. Визнавши Богом-Отцем Дажбога й оріянське
розуміння Ісуса – Боголюба – є великий крок до Української Християнської
церкви. Без цього вона неможлива. А головне – покаятися перед
Україною і засудити теоцид, лінгвоцит і геноцид, які вчинила
Юдо-християнська церква перед оріями-слов’янами взагалі й перед
українцями зокрема. Це головна умова появи Помісної Християнської
церкви Українського обряду.
Варто
зазначити, що християнські церковні угрупування на ділі неповажно
ставляться до Д.Донцова та І.Каганця. Окремі ідеалістичні прояви,
нажаль, зовсім не впливають на грубий матеріалізм і корпоративну
етику основної маси християнських священиків. Страсті Христові
гаснуть, бо християнські церковні угруповання ігнорують ідеалізм
Українського Націоналізму й відмовляються служити Києву, як
своєму панові.
Напевне
в наш час єдинопасіонарною є Віра Силенкова. Враховуючи, що
ми живемо в постіндустріальній епосі, ті, колись пануючі релігії,
є стримуючим чинником прогресу. Хитруни переливають старе вино
у нові міхи – а це неминуче лиш розкладає й знецінює давнє.
Нова,
свіжа Віра Силенкова в переможному герці подолає старі забобони.
Силенкова церква, озброївшись суттю Помісної Церкви, в Духовній
революції стане помісною Українською церквою – Світовою Силенковою
Церквою, а Лева Силенка буде проголошено Живим Богом.
Богдан
ЛЕВЕНКО, Полтавщина