Ось
і настала та хвилина, про яку Лев Силенко мріяв усе своє
свідоме життя на чужині. Він, син косацького степу знову
на високих Дніпрових кручах, на тому святому місці, де
його славні Предки молилися Дажбогові – на місці Священного
Гаю. Він уже Засновник і Пророк нової європейської релігії,
він Утілення Духу Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі
Українки, він Учитель білої людности.
Він
сюди прийшов у день проголошення Незалежности його рідного
Народу вже у поважному віці, але з палким серцем і незгасним
вогником в очах. Він прийшов аби запалити на цьому місці
Священний Вогонь Української Духовної Революції. Про це
він марив довгими днями й ночами далеко від України. І
коли перебував серед земляків у таборі в Німеччині, і
коли об’їздив увесь білий Світ у пошуках Божої Істини,
і коли писав, натхненний Дажбогом, свій монументальний
твір Мага Віру.
Ця
хвилина настала, бо вона не могла не настати – Дажбог
зберіг нам Учителя, аби він нам передав вогонь священної
боротьби саме на цьому сакральному місці. Іскорки цього
вогню в наших серцях роз’їдуться Україною аби запалити
духовні вогнища в кожному городі, в кожному селі. І хоч
нас сьогодні небагато, проте Правда за нами, а отже Дажбог
нам допоможе!
Ми
віримо, що іскорки очищаючого Силенкового Вогню запалять
цю застиглу й байдужу землю, якою є Україна нині, і вона
запалає Священним Вогнем Духовної Революції щоб спопелити
всю скверну, нагромаджену в нас за довгі століття чужинської
духовної окупації.
Слава
Дажбогові! Слава Його Пророку! Слава очищаючому Священному
Вогню!
ЯРОМИСЛ