КОМПЛЕКС
МЕНШОЇ ВАРТОСТІ
І КОМПЛЕКС ВИЩОЇ ВАРТОСТІ
«Обізнаний – озброєний»
Народ
або суспільство, яке тривалий час покірно несло ярмо поневолення,
втрачає дар природи: самовизначення, патріотизм, любов і почуття
самоповаги. Замість цих понять приходить холуйство, покірливість,
послух... Такий народ не може скористатися плодами своєї свободи,
навіть якщо вони здобуті кров’ю і потом кращих синів народу.
Багатовікове духовне рабство виховало у поневоленого українського
народу ганебне почуття меншої вартості. Це і буде темою моєї
сьогоднішньої проповіді.
Кому
невідомий анекдот про недолугого українця, який не знаючи що
робити з подарованим вагоном яблук, спересердя сказав: «Не
з’їм стільки, але кожне надкушу».
Та
анекдот почутий, як не дивно, по Центральному радіо, вражає
своїм цинізмом:
У
літаку захворів дуже багатий чоловік. Було вияснено, що йому
потрібна рідкісна група крові. І така кров виявилася тільки
в українця, але той категорично відмовився дати свою кров хворому
навіть за дуже великі гроші, пояснюючи свою відмову тим, що
з ним не розрахуються.
– Чуму ж ти мені не віриш, адже в мене є гроші? – запитує багач.
– Та тому, – відповідає українець, – що як тільки моя кров наповнить
твоє тіло, ти станеш таким жадібним як я, і мені ніколи не віддаси
обіцяне.
Ці
анекдоти наведені, аби показати, як виховується у нас почуття
або комплекс меншовартості. Очевидно є негідники, які свідомо
створюють і розповсюджують подібні анекдоти з метою прищепити
нам це ганебне почуття.
До
цього докладається і християнський апологет митрополит Іларіон
Огієнко: «Увесь наш український дух,
як народу, усю нашу духовну культуру, прищепила нам Візантія.
Заберіть від українців православний візантіїзм і вони стануть
нагими, як мати народила, вони ... онучата голі».
МВ, 9.3.
Виникає
природне питання, що робити? Заборонити їх розповсюджувати.
Але як? Очевидно, що необхідні якісь інші дії, які допоможуть
уникнути їх впливу на нашу свідомість, або як можна сказати,
прищепити імунітет від подібного. Думаю, що одним зі способів
нейтралізувати вплив подібних анекдотів є розуміння, усвідомлення,
з якою метою це робиться, і як це робиться?
Згадаймо
крилату фразу: «Обізнаний – озброєний».
Ми також повинні добре знати про підступність та досконалість
цієї брудної роботи. Коли Лев Силенко ознайомився з книгою богослова
Прокоповича «Володимир», виданій свого часу для студентів Києво-Могилянської
Академії, то він зробив висновок: «Богослов
Прокопович українцям-філософам дав зневажливі імена – Жеривол,
Курояд, Піяка. І вивів їх як лицемірів, п’яниць, ненажер. Мета
трагікомедії «Володимир»: привчити українців зневажливо ставитися
до української мудрості, привити українцям почуття меншої вартості,
пригнобити їхню душу і переконати їх, що чужа мудрість – мудра,
а рідна – глупа». МВ, 26.659.
А
якщо так чиниться на протязі багатьох століть, тому і не дивно,
що це почуття, почуття меншовартості так глибоко сидить у свідомості
українця. І ніби підтримуючи нашу розмову, Учитель говорить
про жахливі наслідки цієї роботи: «Десять
століть в Україні не було такого Українського об’єднання, над
яким би не панувала чужа мілітарна, економічна або релігійна
сила. Десять століть. Многовікове пригноблене життя створило
українців не тільки з комплексом меншої вартості, не тільки
спричинило кастрацію їхніх будівничих інстинктів, а й розвинуло
між ними культ угодовства, традиційного попами виплеканого гнучкошийства,
свавілля отаманчиків і їхнє бунтівливе рабське почуття волі».
МВ, 31.1.
Але
досить труїти вам душу. Завершу тим, що лише скажу, що й сьогодні:
«Чужа сила не спить!» МВ, 31.15.
Невже
відсутня надія? Невже все втрачено? Ні, і ще раз ні. І окрилює
нас своєю впевненістю і своїм прикладом Учитель. Він каже:
«Той, хто критично усвідомив, що в нього є комплекс меншої вартості,
починає сам контролювати свою поведінку, хід свого мислення.
Він сам собі ставить питання: «Коли і як в мене комплекс меншої
вартості появився?»» МВ, 44.12.
І
направляє наші думки на усвідомлення того, що ми поступово втрачаємо
почуття меншої вартості, а додаємо почуття вищої вартості. Стаємо
кращими людьми тому, що ми звільняємось від ганебного духовного
рабства. Він, Учитель, переконливо доводить, що «Ми
творимо закони рідної мудрості, ми визнаємо закони рідної віри
– у нас самі по собі, природно і вільно, творяться будуючі навики,
корисні для Вітчизни! Ми не хочемо багато, ми хочемо мати те,
що мають всі великі й достатні народи». МВ, 46.3.
Може
виникнути запитання, мовляв, ми стаємо кращими, а інші, яких
мільйони? І як ставитись до тих братів-чужовірів, які вважають
нас анти християнами?.. А антихристиянами вони признають всіх,
крім себе, тобто 75 % населення Землі. Вони, як комуністи, –
завжди праві...
Ніби
відчуваючи, що таке питання може виникнути, Учитель відповідає:
«Ми, рідновіри, не повинні з них кепкувати
навіть тоді, коли вони нас ображають і глузують з нас. Ми, як
кращі люди України, повинні і їх зробити кращими. Ми повинні
їх облагороднювати нашою вірною братерською любов’ю».
МВ, 46.3.
Підсумовуючи
цю проповідь скажу, що виховати в собі почуття вищої вартості,
позбавитись від комплексу меншовартості нам допоможе вчення
РУНВіри, допоможе Святе Письмо Мага Віра, допоможе, як приклад,
жертовне життя та велетенська працьовитість на благо рідного
Народу нашого Учителя і Пророка Лева Силенка.
Вічна
йому Слава! Вічна йому Пам’ять!
Слава
Дажбогові! Слава Дажбожій Україні!
Мирослав
ЮШКЕВИЧ, Житомир