МАГА
ВІРА про Зелені Свята
22.72–75.
986 рік. Початок літа. Цар Володимир у Священному Гаю дав на
Святиню сто золотих гривенів (сто фунтів золота). У Гаю велелюдно.
Київська молодь іде з царем Володимиром і волхвом Богомиром
поклонитися Могилам Батьків України (Русі).
Зелене
Свято – Клечальна Неділя. Увесь стольний град Кия, як у вінку
– замаяні врата, двері, доми. У домах (на покуті) біля світильника
зелене клечання – і все то в ім’я ладности між дітьми і родинами.
В ім’я духовної родинної цілісности. «Діждалися,
Уквітчали хату і любистком, і клечанням», (Тарас
Шевченко).
Чому
з Священного Гаю (і тільки з Священного Гаю) клечання додому
несуть? в ; віра давня, як світ, що дерево, яке росте над Могилами
Родичів, священне. Кияни вірять, що Предки їхні живуть у безмежних
просторах сварги (неба), в одухотвореній красі дібров, лісів,
степів, квітів. І вони (Предки їхні) в Зелені Свята уосібнившись
в клечанні, загощують з Дому Вічности у доми своїх дітей і внуків.
Єрей
Архандоніс, бачачи, що кияни (старі і молоді) уквітчують – замаюють
двори і доми, каже: «Бєсовську віру
має Україна (Русь). З дияволом спрягається, несучи у доми віття
дерев наламаних над могилами. Біля віття в домах світильники
ставлять – кумирські треби мають кияни. Волхви учать людей облудної
віри, ходять по вулиці з зеленою віткою, як із святістю. І,
кланяючись, вітають людей з Зеленими Святами, «оскверняху землю
требами своїми, жряху бєсом».
Тарас
Шевченко ніде не сказав доброго слова про єреїв (попів, ксьонзів).
Та у хвилини самосвященнодійства він каже: «Заворожи
мені волхве, друже сивоусий! Може, вернеться надія з тією водою
зцілющою й живущою, дрібною сльозою – може вернеться з-за світа
в пустку зимувати. Хоч всередині обілить горілую хату. І витопить,
і нагріє, і світло засвітить... Може ще раз прокинуться мої
думи-діти. Може ще раз помолюся, з думками заплачу. Може ще
раз сонце правди хоч крізь сон побачу».
Він
(Тарас Шевченко) ділиться з волхвом («другом сивоусим») иайпотаємнішими
святощами дуті. Він знає, що волхв уосіблює духовну незалежність
України (Русі), Її святу волю, Її святу правду. Він питає у
волхва (священнодійця віри України-Русі): «Скажи,
що робити: чи молитись чи журитись?».
24.232.
Проф. др. Л. Білецький (президент УВАН) не написав нічого величного
про православіє грецької церкви в Україні (Русі). Він після
глибоких досліджень визначив, що про віру «українського
народу часто приходиться чути від української інтелігенції згірдливі
вислови, що, мовляв, то нічого не варті «забобони». Іншими словами,
таке означення давало до зрозуміння, що поганство українського
народу – то є така собі дурниця, що не заслуговує на ніяку увагу,
а народові тільки шкодить, затримуючи його цивілізаційний поступ,
розвиток його світогляду, культури на задивлення на світ Божий.
Заглиблюючись
у багатющу ділянку віри українського народу, студіюючи всі прояви
його обрядових дій, вірувань, мітів і культів, мушу ствердити,
що таке згірдливе твердження є збудоване на глибокому блуді
й непорозумінні. Все те в світогляді українського народу, що
можна означити, як первісне релігійне переживання, є один із
найбагатіших скарбів народного творчого думання, є невичерпне
джерело, з якого черпаємо всі ті духовні проблеми, що підносять
духовність української нації, те істотне, що відрізняє український
народ від інших як слов’янських, так і других народів, те, що
творить українську національну історію, філософію, мистецтво,
що спричинюється до пізнання його національного єства.
Найхарактеристичнішою
рисою всіх цих релігійних переживань є те, що вони йдуть із
самої душі народу й тому заховують у своїй основі найглибші
переживання його рідної історії.., а це все вкупі змальовує
нам і розкриває всю сутність його правдивої національної душі.
Ні в одній ділянці української культури ми не наблизимось так
безпосередньо до душі української нації, не відчуємо так тремтіння
національного духа, як у цій первісній вірі українського народу»,
(Л. Білецький, «Історія Української Літератури», т. 1, стор.
23, 24).
Рідна
віра України (Русі) – це велична, горда, священна національна
свідомість Українського Народу творена тисячоліттями, творена
на волі, самобутньо. Щоб в народі пропала національна свідомість,
треба дати йому свідомість православія грецької церкви, треба
безперервно з душі народу викорінювати «тремтіння національного
духа», закодованого в його Дажбожій вірі.
Громада
«Сонячна» святкує Клечальну неділю на горі Дитинка
