|
|
(уривок
з поеми)
...Зрадив
князь Рідну Віру.
Гречини Діву грецьку йому віддали.
Рідну Віру Русі без причини
Христолюбці на глум підняли.
Греки
Русь заходились кропити
(О, лукаві афонські ченці!)
Розп’яттям їм вдалося втопити
Жезл Русі в її рідній ріці.
Із
Трисуттям Дажбог в Києграді:
Внуки в нього – це ті Русичі,
Що Гречину рекли в Цареграді
Безвідмовно складати мечі.
«Бийте
Ідола!» – квапились Греки,
Сум гіркий бачачи Русичів, –
Непотрібно Вам рідної Мекки
І священновладарських мечів!
«Бийте
Ідола! Мучте, паліте!» –
Возречали єреї. Дажбог:
«Не мене, а свій ум пожалійте,
Русичі, Я Ваш клич Перемог.
«Я
Ваш Дух! Схаменітеся, внуки,
Вас ромеї уводять у блуд.
Прийдуть в гості до Вас сум і муки.
М’не кара на Русі... чужий суд.
«Я
Ваш Дух! І просити пощади
Зробить з Вас злі отари рабів.
Полюбили чуже – дух заглади
Зробить з Вас злі отари рабів
«Піде
брат проти брата злобою.
Русь святу чужинці розберуть.
Ваші діти гіркою сльозою
Долю в ярмах свою прокленуть.
«Я
Ваш Дух, мої ріднії діти,
Я не ідол, Я Ваша любов,
Ваші радощі, смутки і квіти,
Ваша Слава і Воля, і кров.
«Я
Ваш Дух. Я і Ви – одна Сутність.
Одне Єство і Воля одна.
Неподільні Минуле й Майбутність,
Ваші весни святого зерна.
«Не
бичуйте Ви Тата старого,
Не вкидайте його у ріку.
Під опікою Бога чужого
Ви дістанете долю гірку».
Образ
рідний, що гідно віками
Множив Єдність і Волю Русі,
Був убитий своїми синами
І утоплений ними в Дніпрі...
Вбили
Тата (Святого Дажбога),
Не живий, мовляв, ідол, кумир.
Грецькі мощі живі? Перемога:
На Русі воцаривсь чужий клир.
* * *
ВЕЛИЧАЛЬНА
ДАЖБОЖА
сл.
В. Борисенка, муз. Д. Васильєва-Буглая
Іскриться
сузір’ями Коло Свароже,
Над нами відкрита безодня небес.
Господаре світу, могутній Дажбоже,
Ти – вища з реалій, найбільше з чудес!
Із
волі Твоєї стає речовина,
Енергія діє, вирує життя,
З руїн вікових воскресає Вкраїна
І впевнено творить своє майбуття.
За
воду і Сонце, що сяє над Краєм,
За мирні оселі, за поле і сад
Ми, внуки Дажбожі, Тебе прославляєм
За все, що дає цьому світові лад.
Хто
в Тебе не вірить, він мало що зможе,
Бо віра у Тебе – то правда й прогрес.
Господаре світу, всевишній Дажбоже,
Ти – вища з реалій, найбільше з чудес!
|
|
