Число 26
Червень 11005 р. Д. (2005 р.Хр.)

Напишіть нам

Дажбоже мій,
тільки Ти знаєш,
чи Світ вже вдосконалений чи ні,
і чи з Буття твориться Небуття,
чи з Небуття твориться Буття,
і тільки Ти знаєш,
скільки світів було і скільки буде,
і з якого зерна постали
Світло і Тьма,
Тепло і Холод,
Добро і Зло,
могутні таїни Твої,
Дажбоже мій!

Законами Природи утверджено, щоб із зерна дуба ріс дуб, щоб із зерна пшениці росла пшениця, щоб вівця родила ягня, щоб в орлиному гнізді родилися орли, щоб із духовного зерна людини Української родилася всесвітньо велична Українська Духовність, ім’я якій – РУНВіра.

Лев Силенко, МАГА ВІРА

 

РУНВIРА

— Український Шлях Життя

— Вдячно осмислений на сучасному рiвнi Свiтогляд Предкiв

— Вiра Орiїв /Арiїв/, Скитiв, Антiв, Русичiв, Українцiв

— Свiжий погляд на мiсце України /Русi/ в iсторiї Людства

— Розум, що пiзнає, а не уявляє Бога

— Повний монотеїзм. Вiра в Єдиного i Всюдисущого Бога на ймення Дажбог

— Повний вiдхiд вiд бiблiйних казок i чужого нам Юдейо-християнiзму

— Заперечення iдолопоклонства i будь-яких зображень Дажбога

— Вiра, яка звеличує природнiй Шлях Життя i обожнює рiдну природу

— Вiдродження древнього цiлительства, звичаєвих мистецтв, єдиноборств і багато іншого

 

1. Розумiй i люби Бога по-рiдному.
2. Не поклоняйся чужоземним поняттям Бога.
3. Самовдосконалюй розум, душу i тiло.
4. Вiр у себе.
5. Люби родичiв своїх.
6. Виховуй дiтей своїх у дусi Рiдної Вiри.
7. Шануй духовнiсть Предкiв своїх.
8. Шануй свята Рiдної Вiри.
9. Не самозабувайся на чужинi.
10. Не обмовляй.
11. Живи для добра Вiтчизни.
12. Будь правдивим свiдком.
13. Обороняй свої скарби i не привласнюй чужi.
14. Не люби ворогiв народу твого. Не будь рабом.
15. Не лишай у бiдi приятеля твого.
16. Не зневiрюйся.
17. Люби дiтей свого i чужого народу.

РУНВіра — це шлях виходу з Дому Неволі, шлях подолання в собі рабських звичок, шлях самовдосконалення і жертовности ради інтересів Батьківщини і рідного Народу.

Вислів випуску

Ті, що поклонилися, обрядово дисципліновують свого рідного провідника, щоб він тримав у дисципліні тих, кого очолює, був розважним майстром Родинного Вогнища і ніби кажуть мовчазно йому: «Ти не маєш права зневірюватися, занепадати духом, нарікати на свою втому. Ми тебе хочемо бачити вічно натхненним, впевненим, діловим».
Є такі, які не орієнтуючись у психології організаційного життя, скажуть: «Та як же його, того нашого провідника шанувати, коли він наш і ще живий? Вб’ють його наші, або чужі, коли він щось вартий, і тоді ми заходимося відправляти панахиди і організовувати комітет по збиранню грошей на пам’ятник».
Чи може «юрба», яка складається з таких «синів України», мати достойного провідника? Ні. В недостойних людей немає достойних провідників.

Лев Силенко, МАГА ВІРА