Огляд
нової книги Галини Лозко "Пробуджена Енея" із позицій
РУНВіри
(уривок)
Тепер,
завдяки нашій волхвині, оглянемо сучасне неоязичництво України.
Галина Лозко очолює громаду Українських Язичників «Православ’я».
Дажбожа Права і дієслово славити лежить у назві
Київської громади, яку очолює волхвиня Зореслава. Та не Дажбожу
«Праву» вона славить, а русько-індуський сонм Богів і Богинь
княжої Русі. Згідно «Велесової Книги», Права – уложена Дажбогом
– тобто це закони Дажбога дані Дажбожим Внукам світу Яви. Дажбожа
Права й досі живе серед Українського народу у вигляді народної
мудрості. Якщо ми говоримо: «До булави
потрібно голови» – то це від Дажбога. Але якщо хтось
там рече: «Була б булава, голова знайдеться»
– то це вже від нечистого.
Саме
так поступає шановна волхвиня і професорка у своєму новому творі,
очорнюючи РУНВіру, навіть не вникаючи в її глибинну сутність.
Не подобається вона професорці, ось і все! Проспівавши і воскуривши
фіміам всім Богам, вірам і народам Європи, шановна пані накинулася
чомусь саме на РУНВіру, бо вважає її нерідною, монотеїстичною
і чомусь направленою на поневолення духовності інших народів.
А найбільше дісталось її творцеві, Вчителеві й Пророку Леву
Силенку, який, очевидно, є перешкодою до впровадження «передового»
язичництва руських волхвів і князів періоду Київської Русі.
Тільки чому в нас повинні бути індо-руські Боги Русі на чолі
зі Сварогом, а не Боги Великої Скіфії на чолі з Папаєм, чи ще
древніші ведичні Боги арійської доби? Якщо ви виводите себе
від нащадків Трипільців, то поряд з літочисленням, логічно було
б і Богів їх взяти. Чи не так, шановна волхвине? А в трипільців
і близько Сварожого сонмну Богів не було, бо ще й степові пастухи
(гопали) були десь у степах чи на Яїку (Уралі). Отже трипільці
поклонялися Роду, Рожаниці та Колодію – Дажбогу.
Згідно
концепції професорки, під «українським язичництвом» вона розуміє
всю сукупність релігійних вірувань, що існували на землях стародавньої
України. Тобто релігії всіх племен і народів, які проживали
на цій території і прийняли участь в етногенезі українців. Сюди
ж віднесено й релігію населення східної частини України, яке
вірувало в численних Богів, що були успадковані переважно від
індоаріїв. Сюди вона відносить і тисячолітній період язичництва,
яке існувало при християнстві, і сучасне язичництво. І це все
вона зве Рідною Вірою. Тобто її Рідна Віра включає
всі віри, всіх Богів у всі часи на території України. Це, звичайно,
її справа. Але згідно її попередньої книги «Українське народознавство»,
вона не відкидає того, що в історії України були історичні епохи.
Кожна епоха мала своїх володарів, а володарі своїх Богів. Чому
ж тільки епоха руських володарів і їх Богів стала визначальною
у язичницьких віруваннях? Адже руська епоха не була останньою.
Були ще литовські язичники. Потім прийшли польські католики-християни.
Опісля московити. Отже віра професорки очевидно в тому – що
останні були росіяни? А Боги – не суть яка важність. Раз росіяни
прийняли руських Богів на чолі зі Сварогом, Перуном і Велесом,
то і професорка слідом за ними побігла підтюпцем.
Та
насправді, крім русько-арійських Богів та віри, на нашій території
були й інші. В етногенезі українців приймали участь крім антів,
нащадків трипільців, і арійських народів типу скіфів, сарматів,
ще й елліни, кельти, неври, балти, венеди, індуси, угро-фіни,
тюрки, фракійці та інші етноси. А в цих всіх народів були свої
Боги. Чому ви їх, згідно своєї концепції, не включили у свій
язичницький пантеон? Адже божниця «Велесової Книги» є божницею
не величезного союзу антів, а невеликого правлячого арійського
племені русів, що виводить своє походження чи то від кіммерійців,
чи від сарматів. Боги антів (слов’ян) займають у «Велесовій
Книзі» другорядні місця і крім Дажбога майже не згадуються.
Язичники зробили Дажбога сином Сварога, хоча «Велесова Книга»
про таке не пише. А, навпаки, Сварог і Дажбог є рівнозначні
Боги русів та антів. Але потрібно розуміти, що «Велесова Книга»
написана руським волхвом, чи «сином Хориги» і вона не могла
вихваляти підвладних русам Богів.
Коли
весь час товкти одну і ту саму небилицю, що Сонце Цар є син
Сварога, то можна подумати, що це є істина. Але це є порівняння
візантійського історика, коли він пояснював божницю руських
Богів і більш нічого. Насправді, від «трипільців» і до антів,
Бог Сонця і Неба веде свій родовід від Рода – Білобога – Коляди,
що є українським і слов’янським Сонячним Триглавом або Трояном.
Це підтверджується і віруванням родопських слов’ян. Згідно «Веди
словена», їх Триглав аналогічний нашому – це Род (Всевишній
= Вішну) – Білобог – Коляда (Дажбог). Причому кожен із цієї
Трійці є Всевишній або болгарською Вішну.
Язичництво
– це вавилонська темрява, в якій Г. Лозко й сама не розбираєтеся.
Як можна виводити свій народ від трипільців, а вірування і Богів
брати від русів? Адже між ними така часова й расова прірва!
Невизначеність віри й Богів язичництва дає язичникам привід
маніпулювати ними, як циган краденими кіньми. Наша віра толерантна,
ми терпимо відносимося до всіх вірувань, які не загрожують існуванню
Українського народу. Тому ми надіємося, що українські язичники
не поділяють думки Г. Лозко щодо РУНВіри та її Пророка. Ми вважаємо,
що в книзі подана особиста думка Г. Лозко, або думка ворогів
України, на налигачі яких вона в даний момент перебуває.
Тепер
язичники, подібно нам, ввели пророків, тільки називають їх предтечами,
як християни. Крім наших, Тараса, Івана й Лесі, язичники додали
ще шестеро чоловік. В них 9 чоловік предтеч. Отже, язичниця,
все таки творить новітнє язичництво
і запозичує новітні елементи, які присутні в РУНВірі, при цьому
поносячи її саму і її творця.
Володимир
Шаян в язичників вважається основоположником відродження Рідної
Віри. Очевидно, місце Пророка, Галина Сергіївна залишила для
себе. Пробачте, я забув що язичники не признають рідних Пророків.
В книзі «Пробуджена Енея» Галина Сергіївна більш детально подає
біографію Володимира Петровича Шаяна.
Володимир Шаян народився 2 серпня 1908 року в Львові. Наполовину
поляк, наполовину українець. Польську мову знав краще за українську.
Був як і Я. Галан членом КПЗУ. З погляду представників РУНВіри,
був хворобливо амбітним. Він вважав себе інкарнацією князя Володимира
Хрестителя. Язичники своє відродження рахують з 1934 р. Х.,
тобто від праць В. Шаяна, які він нібито почав писати в 26 років.
Чи не комуністичні прокламації КПЗУ, тут маються на увазі? Але
це вже не наша справа.
Ніяких
громад Рідної Віри В. Шаян за кордоном не створював. Він досліджував
і писав статті про язичництво, які після його смерті систематизували,
оформили і видали книгу «Віра Предків Наших». Громада Гамільтона
не є язичницька, у розумінні Г. Лозко, це громада яка відкололася
від РУНВіри, бо її керівник Мирослав Шкавридько ніяк не міг
відійти від язичницького розуміння Дажбога. Тому присвоювати
собі те, що погано лежить не варто. Взагалі, Мирослав Шкавридько
був великий провокатор і віровідступник. Він був редактором
«Канадійського фермера». Відійшов від РУНВіри і весь час шкодив
Л. Силенку. В «Нових скрижалях» опублікував пасквіль на Вчителя.
Підкинув дезінформацію, що Силенко є не Силенко, а деякий Кобзеєв
(див. книгу «Учитель Силенко»). І цю недостойну вигадку Мирослава
Шкавридька Г. Лозко з такою насолодою обсмоктує, ніби відкриту
нею і невідому нам істину. Побійтеся своїх Богів, Галино Сергіївно,
бо накажуть за лжу. У всьому потрібно мати почуття міри і розібратися,
адже мало на які прізвища приходили листи з України до Л. Силенка
– такий тоді був час.
Зореслав
КОЛОС, Житомир