Про
перебування Учителя в Україні
12
жовтня 11007 р.Д. Учитель і Пророк РУНВіри у супроводі особистого
секретаря Світослави-Тетяни Лисенко після багатьох десятиліть
поневіряння на чужині повернувся на рідну землю. Зустріч, попри
непересічність цієї події, відбулася тихо й скромно – на цьому
наполягла пані секретар. А причиною було те, що Учитель ніби
в дуже поганому стані.
Учитель
давно вже мріяв і збирався повернутися в Україну, однак безперервні
хвороби не дозволяли це здійснити. А приводом до термінового
приїзду послужило те, що американська медицина «винайшла» в
Учителя рак і за грубі гроші обіцяли вилікувати. Таких грошей
не було, тому й вирішено було терміново від’їжджати в Україну.
На Батьківщині Учителю стало значно краще, він почав навіть
говорити. Спочатку Лев Силенко поселився у квартирі представника
Учителя в Україні рунтата Мирослава Марченка, але потім, коли
захворів, його помістили в лікарню у Феофанії, де було проведено
ґрунтовний медичний огляд, і лікарі прийшли до висновку, що
раку в організмі немає (ми зрозуміли так, що тамтешні лікарі
просто вирішили підзаробити на лікуванні «раку»).
Тут,
у Феофанії, Учителя відвідали багато сповідників РУНВіри з усієї
України і він був цим дуже втішений. Лев Силенко уважно вислуховував
вірних РУНВіри, подовгу спілкувався, давав поради – він любив
згадувати свої молоді роки в Україні, часом навіть плакав від
теплих зустрічей із земляками. Очевидно з цієї саме причини
Учителю стало значно краще і прийшов час виписуватись з лікарні.
Постало
питання, де буде мешкати Лев Силенко, – і на цьому ґрунті виникли
розбіжності між секретарем С. Лисенко й представником Учителя
М. Марченком, котрі переросли в конфлікт. Пані секретарка, переїжджаючи
з Учителем в Україну і, очевидно, знаючи про родину Марченка,
сподівалася, що той запропонує Леву Силенку (і їй самій заодно)
розкішні апартаменти. Але коли виявилося, що Оксана Марченко
і її батько – люди з різними статками й поглядами, і що донька
пана Мирослава не переймається і не опікується РУНВірою, то
пані Тетяна була дуже розчарована. Ще більше вона була розчарована
тим фактом, що в Україні, на відміну від західної діаспори,
сповідники РУНВіри – люди майже всуціль незаможні й давати на
облаштування Учителя великих сум не можуть у принципі. Виходячи
з цього, було запропоновано, аби Учитель поселився у його рідного
брата Всеволода Силенка в Олександрії, але це пані секретарка
відразу відкинула. Далі зупинились на квартирі покійної матері
пані Тетяни в центральній частині Києва, у якій, проте, потрібно
було зробити ремонт, за який і взялася було громада «Сонячна».
Але
конфлікт тим часом розгорявся. Дрів у багаття підкинуло питання
архіву й особистих речей Учителя. Перед прильотом в Україну
пані Тетяна переслала всі речі Лева Силенка Мирославу Марченку,
причому на поштових документах вона особисто написала, що ці
речі призначені для музею РУНВіри. Проте, коли виникли перші
розбіжності, стала все це вимагати назад. Більшу частину коробок
із речами було негайно перевезено на квартиру її матері. Проте,
коли довідалися про непередбачуваність поведінки пані секретарки
й, аби цей архів не зник у невідомому напрямку, вирішено було
його трохи притримати.
Перед
цим із рунтат та сповідників РУНВіри було створено Комісію з
облаштування Учителя в Україні, котрій р. Мирослав і делегував
вирішення питання з архівом. Після довгих дискусій і, оскільки
того став вимагати сам Учитель, архів було вирішено віддати.
Це рішення і стислі терміни передачі було доведено до відома
Тетяни Лисенко, проте вона чомусь вирішила підключити до справи
повернення архіву міліцію та ще й спонукала компетентні органи
шукати серед коробок архіву отруту, яку туди ніби підсипав Марченко,
аби її отруїти. Архів увесь, як і було обіцяно, передали, але
де він зараз, наразі керівництву ОСІДУ не відомо...
У
подальшому пані Тетяна з невідомих причин відмовилася співпрацювати
з новоствореною Комісією і спілкуватися з більшістю рунтат.
Тим
часом Ант Дорошенко почав інтенсивно шукати квартиру під Представництво
Учителя в Україні. Пані секретаркою було відкинуто безліч варіантів,
але вона таки зупинилась на розкішних апартаментах у Києві поряд
з Оболонським РВВС. Тут виникає резонне запитання, кого ж і
чого боїться пані Тетяна, що їй потрібна така потужна охорона
під боком, але якоїсь певної відповіді зараз дати не можемо.
Офіційна версія про те, що на Учителя може хтось напасти, не
витримує критики: адже кому потрібно нападати на стару немічну
людину, яка вже зробила свою справу, і до того ж цим нападом
піднімати рейтинг його Вчення – РУНВіри?! Очевидно, що пані
секретарка турбується за себе і боїться відповідати за свої
власні сумнівні оборудки.
Подальші
події розвивалися, немов у детективі. Пані Тетяна на кілька
днів зникла, а потім нарешті дала про себе знати, подзвонивши...
вже із США. Вона стверджує, що з нею там і Учитель, хоча вірити
до кінця цій особі не доводиться.
Редакція
«СО» спробувала щось з'ясувати в ситуації, що склалася, й надіслала
через Анта Дорошенка ряд запитань для інтерв’ю та чекала відповіді
(із-за чого вихід чергового числа дещо затримався), проте відповідей
наразі не надійшло. Ось ці питання:
1.
Яка була причина Вашого приїзду в Україну разом з Учителем?
2. Чому Ви від’їхали так раптово з України і чому нікого не
було повідомлено про це? Нам стало відомо, що Учителю стало
зле, то чи не ризиковано було стару людину у важкому стані переправляти
знову через океан?
3. Чому довго не було жодного зв’язку з Вами? Чи можу я зараз
мати прямий (не через Анта Дорошенка) зв’язок із Вами?
4. Чи планується повернення Учителя в Україну? Якщо планується,
то коли? Якщо не планується, то навіщо такі дорогі апартаменти
для Представництва Учителя в Києві?
5. Де зараз знаходиться архів (особисті речі) Учителя?
6. Чи знайдено було отруту в пакунках, переданих Мирославом
Марченком? Які речі звідти зникли? А як ні, то чи не збираєтесь
вибачитися перед Марченком?
7. Які найближчі й перспективні плани розбудови ОСІДУ РУНВіри?
8. Коли й де планується наступний Собор ОСІДУ РУНВіри?
9. Який зараз статус Мирослава Марченка?
Оскільки
ж обійти тему перебування Учителя в Україні неможливо, було
вирішено подати цю статтю. Якщо таке трапиться і відповіді таки
надійдуть, їх буде обов’зково надруковано у наступному числі
«СО».
Ми довго замовчували походеньки цієї міжнародної авантюристки,
шлейф яких тягнувся не один рік ще до приїзду в Україну. Ми
не будемо обговорювати зараз її моральні якості чи порядність
у поводженні з пожертвами для Учителя й РУНВіри. Ми не будемо
робити висновків про мотиви її перебування біля Лева Силенка
– усе це, можливо, буде темою подальших дописів. Тетяна Лисенко
очевидно вирішила, що вона дуже велика фігура і їй усе дозволено.
Проте життя доводить – той, хто не вміючи літати, дуже високо
злітає, зазвичай потім стрімко падає вниз...
Ми
свідомі того, що Учитель, маючи дуже поважний вік (невдовзі
буде 90 років) і обмеженість у пересуванні, попав під повний
контроль цієї непевної особи з авантюрним характером і зараз
вона, прикриваючись світлим ім’ям Засновника РУНВіри та маніпулюючи
ним, творить свої сумнівні оборудки, котрі, м’яко кажучи, не
приносять користи РУНВірі.
Разом
із тим ми віримо, що це Дажбог послав рунвістам і ОСІДУ РУНВіри
випробування (в особі Лисенко) на стійкість та єдність. Залишається
лише поспівчувати Учителю Леву Силенку, котрий на схилі літ
опинився в тенетах цієї підступної авантюристки. Сподіваємось,
що всі ми з честю витримаємо цей іспит і вийдемо з нього очищеними
та ще більш монолітними.
ЯРОМИСЛ