Нам
часто дорікають...
Нам
часто дорікають у тому, що ми не любимо Росію, що ми готові «зруйнувати
рідну державу», піти на союз хоч з марсіянами, аби досягти своєї
мети і т.д. і т.п. На це можна відповісти образно: «Вбивцю
пришити можна сміливо, а злодія обібрати – свята справа». Або
ще: «Неможливо образити покидька».
Таких
прислів’їв можна набрати безліч. І всі вони застосовні до російської
державної машини. Вона є генетичним (від слова ґенезис – походження)
покидьком, злодієм, вбивцею і ЗРАДНИКОМ. З народження. З найпершого
свого кроку. Нагадаємо ключові епізоди становлення цього негідника.
Отже,
жила-була країна Русь. Про яку було сказано: «Красним
красна і украсно прикрашена Земля Руська».
І
ось на частині цієї країни з’являється ІНША країна – Росія. Де
вона зародилася? У Володимиро-Суздальському князівстві, т.зв.
Заліссі.
Що
стало ПЕРШИМ кроком відокремлення Залісся від Руси? Взяття і розграбування
Києва – матері міст руських володимирським князем Андрієм Боголюбським.
Подія досі безпрецедентна в російській історії. Взяття і розорення
матері міст руських руським князем можна порівняти зі зґвалтуванням
і пограбуванням матері. Це не просто зрада або звичайний сепаратизм.
Це святотатство.
Тому
запам’ятаймо – ПЕРШИМ кроком того, що пізніше стало Росією, було
ЗРАДА і СВЯТОТАТСТВО.
Хто
далі є черговою знаковою фігурою в становленні Росії? Князь Олександр
Невський. Прийомний син хана Батия, побратим його рідного сина
Сартака. Хто такий Батий для Руси, сподіваюся, нагадувати не треба?
І ось Олександр Невський найвірніший союзник і прийомний син розорителя
Руси.
Ну,
ви, совкові патріоти, що кричите про зраду генерала Власова, поворушіть
мізками, й прикиньте, наскільки Невський підліший та гидотніший
за Власова. Власов хоч прийомним сином Гітлера і побратимом Гімлера
не був.
Отже,
друга ключова фігура у відокремленні Руси Володимирської (потім
стала Руссю Московською, а потім Росією) від Руси Київської, Руси
історичної, Руси СПРАВЖНЬОЇ – покидьок, зрадник, полукровка (і
це теж!), кращий друг і прийомний син окупантів Олександр Невський.
Далі
вагомий внесок у становлення Московської Руси (безпосередньої
предтечі Росії) вніс відомий Іван Калита. Про якого Ключевський
пише, що він пограбував російські землі. А крім того, був донощиком,
за наклепом якого був убитий Тверський князь Олександр.
Отже,
третій етап становлення «Великої Росії» пов’язаний теж з покидьком,
грабіжником, донощиком, татарським холуєм.
На
цьому перервемо виклад початкового етапу держави-зрадника, держави-колаборанта,
держави-покидька.
До
речі, зауважте, ми говоримо не про країну чи народ, а саме про
державу. Яка, в умовах монархії, цілком обґрунтовано ототожнюється
з особистостями монархів (царів і князів), які будують цю державу
на свій розсуд. І використовують ресурси цієї держави на свій
розсуд, у відповідности зі своїм характером. Характером, у якому
зрада, людоїдство, святотатство й підлість, як ми бачили з попередніх
прикладів, переважали над усіма іншими рисами особистости.
Отже,
для характеристики «дитинства» цього монстра цілком вистачить
і цих трьох фігур. Тому перейдемо до «юності».
Цар
Іван Грозний – засновник уже безпосередньо Росії. Його слова австрійському
послу в сучасному перекладі: «На відміну
від Вашого государя, я царюю не над людьми, а над худобою».
Ось так ставився до російського народу один з найбільших «будівників
російської держави». Як кажуть, без коментарів.
Далі,
імперський період. Династія Романових. З чого почалася?
Зі
страти ЧОТИРИРІЧНОЇ дитини. Сина Марини Мнішек, законної, коронованої
цариці Росії. Вражаючі виродки. Так жодного разу і не покаялись
у родовому гріху.
Тому
недоцільно розбирати деталі епохи цих виродків. Всі ці батьковбивства,
синовбивства, мужевбивства. Адже якщо так ставилися до своїх рідних,
то як же ставилися до чужих?!
Ну,
і держава, зрозуміло, варта своїх правителів. Але, ось завалилася
ненависна імперія! Акт історичної відплати відбувся! І хто ж перехопив
владу?
Більшовики
– інородці, зрадники своєї країни, які вступили в змову із ворогом
під час війни – Німеччиною. І на її гроші здійснили це перехоплення
влади. Зрозуміло, потім пішли всі звичні квіточки, які можна підсумувати
коротким формулюванням – знищення власного народу. Розселянення,
розкозачення, Голодомор в Україні і т.д. і т.п.
І
саме це є обличчям нової іпостасі Росії – Радянської імперії СРСР.
Котра, головним чином, була органічним продовженням імперії Російської.
І заслуговує таких же оцінок міри своєї підлости, людоїдства,
агресивности, як і всі минулі варіанти цієї імперії. У цьому сенсі
всі варіанти імперії – Заліська Русь, Московія, Росія, Російська
імперія, СРСР, і нинішня карикатура на СРСР – еРеФія, – рівнозначні.
Ну,
що, вистачить наведеного огляду? Ми можемо набагато детальніше
розписати приклади найбільших підлот цієї держави. Але вважаємо
це зайвим. Нашу тезу ми й так довели достатньою кількістю прикладів.
Стосовно
вбивці, грабіжника, негідника, ворога власного народу недоречно
говорити про зраду чи блюзнірське відступництво. «Вбивцю
пришити можна сміливо, а злодія обібрати – свята справа».
Що зі спокійною совістю і має намір зробити «СБ». Але, аж ніяк
не по-лицарськи (тобто не підставляючись передчасно). Бо з негідниками
й покидьками не ведуть себе по-лицарськи. І не відчувають із цього
приводу докорів совісти. Так що не треба нам дорікати й напирати
на мораль.
У
протистоянні з брудним імперським монстром, створеним зрадниками,
насильниками, вбивцями і негідниками, мораль недоречна.
Петро
ХОМ’ЯКОВ
і Керівництво «Сєвєрного Братства»