Число 41
Листопад 11010 р. Д.

Напишіть нам

Загроза національній безпеці України

Політичні, поряд з релігійними, переконання (тобто ідеологія, як атрибут моралі) є суто особистою справою кожного громадянина, їх вільне сповідання гарантується Конституцією, але вони не є справою держави та суспільства, якщо не є ворожими до нації і людства. Тому й політичні партії, які мають власні погляди однодумців на соціально-економічний устрій та розвиток суспільства, і національно-патріотичні рухи (партії), які мають власні погляди однодумців на українську національну ідею, мають статус не державних, а суспільних організацій. Але повинні існувати загальнодержавні ідеологічні принципи як основа конституційного устрою, національної єдності суспільства та умова українського громадянства. Зрозуміло, що ідеологія будь-якої легітимної партії повинна суворо відповідати принципам української національної державної ідеології. Проте зараз зграя саме політичних партій агресивно рветься до «державної служби» народу, яку вони навмисно плутають з «державною владою» і нав’язують таке розуміння суспільству, але «держава» взагалі не може мати влади над народом, бо знаходиться у нього на «службі». Ними була протиправно й нахабно нав’язана громадянам України так звана «пропорційна» система виборів без референдуму, без Конституційного суду, всупереч правам і свободам громадян, що мають власну ідеологію, а не ідеологію політичних партій. «Парламентаризм політичних партій» – єзуїтський винахід амбіційного «політикуму» для байдужої громади так званих «демократичних» країн; він не може бути для України аргументом демократичного устрою. Єдиний аргумент для суто демократичної країни є професіоналізм державного службовця, який повинен однаково піклуватися про громадян будь-яких ідеологій. Від пересічних громадян ретельно ховається той факт, що наш парламентаризм нічого спільного немає з закордонним через фантастичні пільги та повну безкарність, які влаштували собі наші парламентарі-шахраї від партійно-політичних зграй.

Зараз інтриги політиканів перевершили усі межі пристойності: відкрите ґвалтування Конституції України, звіряча боротьба за «владу», розпалювання проблем державної мови, федералізму (сепаратизму) і вступу до НАТО, штучна паралізація функції Конституційного суду, замість «охорони» конституційних прав і свобод громадян, лише «тлумаченням» фактично нелегітимної конституції для протягування протиправних політизованих законів у власних інтересах. «Тлумачення» Конституції є правовим нонсенсом – усі її положення прописані державною мовою і мають тільки однозначний сенс; тому якесь «тлумачення» є взагалі неприпустимим. Зрозуміло, що поки Конституційним Судом не перевірена відповідність конституційним правам і свободам проектів законів, сама Верховна Рада та вся її законотворча діяльність – поза законом, бо вони не є легітимними.

Президенту, який є «публічною фігурою» і тому повинен бути поза політичними партіями та релігіями, треба зрозуміти, що його головний обов’язок перед нацією – бути рішучим гарантом не протиправно перекрученої політиканами на свій розсуд Конституції, а саме недоторканих прав людини і демократичних свобод громадянина, що мають вищий людський пріоритет над «зґвалтованою» Конституцією. Конституційна колізія щодо «федералізму», державної мови «титульної нації» та мови національних меншин повинна бути негайно усунута відновленням графи «національність» у паспорті громадян, яка була виключена підступними ворогами нації – сіоністами під керівництвом Кравчука у тій же Верховній Раді, яки позбавили громадян України етнічної ознаки національності. Україну ганебно «здав» юдо-політичним партіям колишній її «гетьман» – президент Кучма, – погодившись з протиправною пропорційною системою виборів у вищі органи держави. Саме оці вороги-президенти першими заслуговують покарання за зраду народу, за доведення країни до соціально-економічної стагнації, за плямування гідності України. Зараз саме тому у Верховній Раді України запанували лакеї криміналітету – депутати «без національності», в абсолютній більшості юдо-сіоністи. Україна опинилася у лапах зграї державних злочинців, які нахабно узурпували владу над Українським народом.

Головне збочення реформованої Конституції України (до скасування політреформи, котре теж зроблено було незаконно – ред.) полягало у тому, що «дорадчий» орган «Верховна Рада» («парламент») оголошений вищим органом державної «влади» (але не «служби»!) з виключним правом «власності» на Конституцію, законотворчість, державну політику та бюджет країни. «Парламент» (фр. раrlе – розмовляти) може тільки обговорювати державні справи з метою «порад» всенародно обраному Президенту та Уряду, але Конституцією були встановлені нечувані повноваження ВР (без відповідальності по закону) та пільги для «народних депутатів», яких сам «народ» персонально не обирав, а в зміст Конституції «вбудована» протидія ВР іншим інституціям державної служби. Треба негайно розпустити протизаконний і протиправний антиукраїнський «парламент», який є «малиною» злодіїв, що за «брудні», неправедні гроші «сховалися» всередині партійних списків і яких громадяни України персонально не обирали, скасувати результати антинародних виборів по пропорційній системи представництва не національностей, а політичних партій. Конституція України – атрибут її національної символіки, – вона повинна бути носієм непохитної, деполітизованої «державної ідеології» Української нації і бути суворо недоторканою щодо кримінальних зазіхань «політичних реформаторів».

На відміну від національно-патріотичних суспільних організацій, одіозні юдо-ідеологізовані політичні партії тільки соромлять Україну і ображають її громаду, вкрай деструктивно впливають на суспільний лад, взагалі не спроможні до професійної державної служби. Ладу в роботі такого «парламенту» і користі для України ніколи не буде, бо на цей час основна діяльність депутатів – запекла політична боротьба у Верховній Раді за наші кошти з бюджету, яка завжди тільки розпалює шкідливу політизацію країни. Українській нації взагалі не потрібен «парламент для політизованої балаканини» – це не наша ментальність; нам потрібен орган державної служби народу.

Політична вакханалія, яку утворили юдо-політичні партії в державі, привела до стану якогось запаморочення народ України, що був несвідомо втягнутий в це непотрібне дійство бездіяльністю саме Президента та Ради національної безпеки й оборони України. Тому справою національно-патріотичних сил є попередження загрози національній безпеці України з боку зграї політичних партій.

Зараз в усіх основних сферах життєдіяльності України існують такі загрози національній безпеці.

Ідеологічна небезпека:

– захоплення ЗМІ сіоністами, ідеологічне руйнування та моральне ушкодження титульної нації, маніпулювання суспільною свідомістю, роздування виключності «богом обраних» юдеїв та ущербності «гоїв»;

– захоплення юдо-сіоністами матеріальної, інтелектуальної та культурної сфер життя суспільства, утиски титульної нації;

– паралізація системи державного управління політичною боротьбою, замість професійної діяльності, всередині інституції державної служби;

– релігійний розбрат нації, влаштований безвідповідальним духовенством, коли протилежності релігій в «корисному для себе» тлумаченні сутності Бога (що не є Його розумінням, бо Він ніколи й ніякою релігією не зможе бути зрозумілим через безкінченість Всесвіту у просторі й часі), нажаль, не звеличують, а принижують духовність людей різного віросповідання; але толерантністю, здоровим глуздом, етнічною ментальністю оріїв-русичів відрізняється Рідна Українська Національна Віра, яка вважає Бога довершеним «Джерелом Буття», а атрибути РУНВіри є, по суті, шляхетною звичаєвістю (мораллю) і високодуховною обрядністю (культурою) Української нації, які сприяють її об’єднанню і розквіту.

Соціальна небезпека:

– поглиблення соціальної й матеріальної нерівності прошарків суспільства;

– комерціалізація освіти, комунального, медичного та інших видів обслуговування;

– падіння суспільної моралі, ідеологічне роззброєння нації;

– глобальна корупція сфер діяльності, організована злочинність.

Економічна небезпека:

– кримінальна приватизація власності в економіці;

– паразитична експлуатація національної валюти комерційними банками;

– наявність недержавного рикну валют та «цінних паперів» в державі;

– агресія закордонних та власних інвесторів, які доларовим «папером» руйнують економіку;

– гальмування розвитку економіки через неефективне управління;

– вкрай низька ефективність науки й технологій.

Військова небезпека:

– зазіхання на Україну, яка є найблагодатнішою частиною планети, завжди були у минулому, є у сьогоденні й завжди існуватимуть у майбутньому, тому послаблення війська є погибель для нації;

– ядерне роззброєння України – державна зрада юдо-політичного керівництва, за що воно повинно бути покаране без терміну давності;

– науково необґрунтоване та зловмисне скорочення юдо-політизованими міністрами Збройних сил та знищення найбільш ефективних систем зброї і військової техніки ударної авіації, ракетних військ стратегічного призначення, військово-морських сил;

– безглузде прагнення державного керівництва до вступу в НАТО, де панують США, замість європейської системи колективної воєнної безпеки; США паразитують на всьому людстві і тому завжди будуть знаходитися з іншими країнами світу у збройних конфліктах, втягуючи в них обдурених «партнерів» по НАТО – «гарматного м’яса» – для захисту своїх «національних інтересів»;

– низька професійна компетентність, мораль та корупція чисельного генералітету;

– напружений морально-психологічний стан особового складу війська, який не бажає ціною власного життя захищати, замість країни, жменьку інородців-пройдисвітів, що підступно привласнили основне національне багатство та валюту країни і обікрали її народ;

– стагнація оборонно-промислового комплексу, що знищений сіоністами-керівниками.

Державна небезпека:

– фактична узурпація юдо-політичними партіями державної влади над народом (Верховна рада, Уряд, місцева влада), протиправні зміни державного устрою (Кримська область);

– недоторканість службовців окремих державних інституцій, що унеможливлює їх покарання за злочини проти народу;

– провокаційні вилазки політичних та конституційних реформаторів щодо подвійної державної мови (в унітарній державі – єдина державна мова для міжнаціонального спілкування, в конфедерації – державні мови членів конфедерації, якими усі вони повинні володіти однаково), роздування федералізму (сепаратизму);

– безкровна перемога сіоністів над Україною, основний принцип яких – приховано гальмувати прогрес, самим нічого не створювати корисного для титульної нації, оманою та підступністю паразитувати на «гоях»;

– умисне перекручення войовничими сіоністами факту ніби визнання на Нюрнберзькому процесі вояків УПА військовими злочинцями; насправді це була лише пропозиція радянських представників на процесі, яка відхилена трибуналом;

– невизнання на державному рівні злочинної версії юдаїзму – сіонізму, – основою якого є світове панування через «виключність» юдеїв та людську неповноцінність «гоїв», що є підставою для заборони юдаїзму; приховування злочинів юдо-сіоністів проти народу країни.

Національна безпека України вимагає таких надзвичайних заходів від РНБО

По-перше, звільнення усіх протиправно захоплених інституції державної «влади» від зграї юдо-політичних партій – зрадників нації, бо хазяїн у країні – народ, тобто позапартійні українці. Державна служба народу повинна бути справою професіоналів у соціальній, економічній та правовій сферах і ґрунтуватися тільки на єдиній державній ідеології нації. Скасування системи представництва партій, а не національностей країни в сфері державної служби – вона є ворожим до Українського народу винаходом сіоністів для узурпації влади. Мажоритарне представництво ідеологій усіх громадян і позапартійність державної служби, політична деідеологізація життя суспільства, недоторканість прав і свобод громадян та Конституції України не можуть мати ніякої іншої альтернативи. Ідеологічні й релігійні переконання громадян є суто особистою, але не державною справою; тому політичні партії і церква мають статус суспільних утворень суворо поза «державою».

По-друге, націоналізація приватних комерційних банків та об’єктів стратегічної інфраструктури національної економіки – тобто власність на валюту країни, національні багатства та на засоби виробництва повинна бути тільки «державною», а не «приватною». Світові кризи ринкової економіки виникають саме через домінування комерційних інтересів приватного «бізнесу» над життєвими інтересами всього суспільства. В ЗМІ це ретельно приховується сіоністами, які на кризах все більше збагачуються, штучно їх влаштовуючи; в лапах їхнього бізнесу вже знаходиться левова частка світового багатства.

По-третє, відновлення етнічної ознаки «національність» громадянина України і визначення конституційних принципів національної політики держави. Сувора правова відсіч несвідомим чи навмисним зазіханням політичних провокаторів на державну мову, якою повинен володіти кожен громадянин, на територіальну цілісність і національну єдність народу України, бо вони безвідповідально розпалюють соціальну, національну та міждержавну ворожнечу. Сповідування єдиної «державної ідеології нації» (конституційних принципів прав і свобод людини й громадянина, а не убогих ідеологій політичних партій) та володіння державною мовою повинне стати обов’язковою умовою громадянства України.

Головне завдання на цей час – встановлення вимоги позапартійності державної служби, що кардинально усуває усі проблеми конституційного ладу в країні. Оскільки у Конституції України проголошено вищим пріоритетом права людини і свободи громадянина, то це й припускає саме вимогу позапартійності усіх інституцій державної служби, які повинні гарантувати та захищати оці права й свободи громадян будь-яких політичних переконань. Державні інституції не можуть бути «клубом» політичних партій, який утримує на власні (бюджетні) кошти народ. Політична боротьба є внутрішньою справою самих політичних партій. Якщо навіть будь-які ідеологічні принципи устрою суспільства теоретично обґрунтовані, обов’язковою умовою підтвердження їх гідності є практична перевірка. Для такого підтвердження однодумці – члени політичних партій – мають засновувати (за рахунок своєї власності) соціально-економічні утворення, що функціонують на засадах відповідних ідеологічних принципів (комуни, табори соціалістів, акціонерні товариства, кооперативи, одноосібні господарства тощо). Оці утворення повинні бути практичною реалізацією принципів даної політичної ідеології й функціонувати у соціально-економічному середовищі суспільства на основі законів. Політично ідеологізовані соціально-економічні експерименти з боку держави над усім суспільством неприпустимі – кожен громадянин має право обирати свій соціально-економічний статус та мати власні недоторкані ідеологічні та релігійні переконання в межах офіційної державної національної ідеології – конституційних норм щодо прав і свобод громадянина.

Для спільноти об’єктивним доказом переваг будь-якої ідеології може бути тільки кінцевий результат діяльності членів даного утворення – досягнутий рівень їх матеріального добробуту та духовного розвитку. При порівняльній оцінці кінцевих результатів кожна політична ідеологія або здобуває нових, або втрачає колишніх однодумців. Саме таким повинно бути місце політичних партій в суспільстві, бо інакше вони стають смертельною загрозою нації – згадаємо владу комуністів в СРСР, Китаї, Камбоджі.

Будьмо пильними. Головна загроза національній безпеці України – внутрішня.

Слава Україні!

Ант ВОЛЯ, Ратислав СКЕЛЯ