Ще
раз про однобожжя
Наші
недоброзичливці, як в Україні є такі, так і в Московії, зліпили
дуже примітивну, як чорне й біле, схему: мовляв є релігії арійські
(і вони багатобожні) і семітські (які єдинобожні), і в ці дві
шухляди вони намагаються втулити весь огром світової релігійної
і філософської думки. Ця ідея, скоріше за все, належить дуже
популярному в слов’яно-язичницьких колах Істархову. Звичайно,
більш-менш серйозні мислителі й релігієзнавці над цією, з дозволу
сказати, класифікацією посміються та й по всьому, однак більшостi
простих рідновірів, не надто заангажованих у високі матерії,
може здатися це досить правдоподібним.
Істархов
цю думку запустив із-за власної обмежености, а ще аби показати
буцімто перевагу давньоруської віри над сучасними пануючими
монотеїстичними релігіями. Наші ж місцеві недоброзичливці це
радісно підхопили. Однак головним мотивом поширення тут цієї
качки вже було інше, а саме скомпрометувати єдинобожну РУНВіру,
прив’язавши її до семітського богорозуміння, і таким чином перехопити
її сповідників, які клюнуть на подібну «мудрість».
А
й справді ніби все сходитиься: Юдаїзм, Християнізм та Іслам
– релігії монотеїстичні (принаймні вони себе так позиціонують;
адже назвати Християнізм релігією монотеїстичною, будучи при
здоровому глузді, аж ніяк не можна, – але менше з тим), а ось
на наших землях, і у всій Європі колись був ніби політеїзм,
та й в Індії зараз він присутній. Дійсно, частково це так. Але
лише частково, бо в цьому питанні дуже багато різних нюансів,
котрі такий поверховий погляд практично спростовують.
Я
не буду довго на цю тему поширюватися, але в Індії, наприклад,
там незбагненний конгломерат різноманітних богорозумінь, де
поряд з політеїзмом все ж таки, покладемо руку на серце, більше
течій саме монотеїстичних, або умовно-монотеїстичних, не кажучи
вже про монотеїстичні сикхізм, бабізм, багаїзм тощо. Щодо України,
то багато дослідників, та й сама Галина Лозко, доводять на основі
аналізу все тієї ж Влескниги, що на наших землях був зовсім
не політеїзм, а т.зв. генотеїзм, який був перехідною ланкою
від примітивного (як у старій Греції, наприклад) політеїзму
до монотеїзму.
Це
підтверджує також і Лев Силенко в Мага Вірі: 9. 53: «У
«Ведах» існує архаїчний політеїзм: віра, що богів багато. У
«Ведах» існує монотеїзм: віра, що є один Бог. У «Ведах» існує
генотеїзм: віра, що богів багато, але в один час діє тільки
один Бог. Ведична духовна всесвітність рідної віри України (Руси)
була неправильно трактована тими дослідниками, які проявили
однобічність, бачачи в Ній тільки політеїзм, або тільки монотеїзм
чи тільки генотеїзм».
Але
знову ж таки – менше з тим… Звернемося наразі до давньої орійської
релігії Персів – Зороастріянізму.
«Спітама
Заратустра – реформатор віри ведійської. І творець нових пояснень
великої ведійської духовости. Він – основоположник монотеїзму
(однобожжя). Лоренс Миллс у книзі «Зороастер, Филон, Ахамениди
і Ізраель», виданій в 1906 році в Бомбеї, пише: «Правдивість
мислення, опіки, смерти – це головна глибина Зароастри, яка
стала провідною істиною всіх релігій». Провідною істиною юдаїзму,
християнізму, могаметанізму? Що це значить? Хіба юдейський монотеїзм
в епоху життя Заратустри ще не був завершеним? Ні» –
так говорить Учитель Силенко в МАГА ВІРІ: 13.77–78.
«Рабіни,
чуючи, що сповідники Заратустри кажуть: «Агура Мазда – Господь
Бог Ірану і Творець і Володар Світу», увели й у «П’ятикнижжя
Мойсея» поняття, що «Ягве – Господь Бог Ізраеля, Творець і Володар
Світу»
(МВ: 14. 134).
«Сірас
Н. Ґордон (відомий дослідник біблійних скриптів) у книзі «Перед
Біблією» пише (на сторінці 190), що поняття справедливости в
значенні «Бог» і поняття зла в значенні «Сатана» були жидам
незнані. Коли жиди почали про ці духовні поняття писати, то
їх «Звичайно позичили від Заратустріянізму». Професор Ганс Ґутнер
у книзі «Релігія і Постава Індо-Европейців», виданій в 1966
році в Лондоні на сторінці 71 пише, що «На основі Індо-Іранської
віри у старих богів Спітама Заратустра в історії релігій створив
десь в 9 столітті перед Христом першу науку і віру в єдиного
Бога»
(МВ: 14. 135).
«Він
(Ґутнер) доводить, що ідея віри в одного Бога позичена семітами
в оріян. Тим, які б хотіли спростувати твердження Ґутнера, згадуючи
фараона Аменхотепа Четвертого, який хотів у Єгипті встійнити
віру в одного Бога, хочу сказати: проголосити віру в одного
Бога – справа одна, а теософічно її обґрунтувати – справа друга.
Релігійна реформа Аменхотепа Четвертого потерпіла невдачу, не
отримавши підтримки від жерців Єгипту»
(МВ: 14. 136).
«Енциклопедія
Британіка» (у книзі 23, видання 1973 року) на 1013 сторінці
пише, що «Зороастріянізм, спеціяльно в демонології, ангеології
і есхатології, вплинув на юдаїзм від часу перебування жидів
на вигнанні». Ґеорґ Віллям Картер на сторінці 65 (у книзі «Зороастріянізм
і Юдаїзм», виданій в 1970 році в Ню Йорку) пише, що «Для жидів
була приманливою концепція Агура Мазди, концепція ангелознавства,
імена біблійних ангелів – жидівські (Михаел, Гавриел та інші).
Та жиди, взявши головну концепцію ангелознавства від зороастріян,
оформили її згідно з поняттями своїх звичок і обрядів. У проявленні
ідей ангелознавства Юдаїзм був глибоко зобов’язаний Персії»
(МВ: 14. 138).
Ось
так Учитель методично, по поличках, розклав походження головних
положень жидівського монотеїзму саме від орійської релігії Зороастріянізму.
Єдино, що потрібно додати, – і на це вказують багато дослідників
Тори, у тому числі й Іван Франко, – в П’ятикнижжі Бога називають
то в однині (Ягве, Саваот), то в множині (Ельогім),
що зайвий раз доводить, що навіть у часи, коли це саме П’ятикнижжя
збивали докупи, не було серед жидів абсолютного монотеїзму,
а був конгломерат різних богорозумінь, котрий вже пізніше переплавився
в струнке єдинобожжя.
Тому
потуги Істархова та наших вітчизняних недоброзичливців зробити
таку примітивну класифікацію релігій не мають під собою жодної
підстави. Адже світ не абсолютно чорний з білим – у ньому є
як сірі проміжні півтони, так і ціла гамма барвистих кольорів.
І
це дуже добре.
р.
ЯРОМИСЛ