Ехо
«Титаніка»
Нинішній
Світ, Цивілізація – «Титанік», що йде на айсберг.
14
квітня 1912 найбільший на той час у Світі корабель під назвою
«Титанік» зіткнувся з айсбергом в Атлантичному океані. В цій аварії
загинуло 1 517 чоловік.
Історія
«Титаніка» почалася на початку 20-го сторіччя з гострої конкуренції
двох основних транспортних компаній того часу – Кунард Лайн та
Уайт Стар Лайн. Уайт Стар викупив американський фінансовий магнат
Дж. Морган із метою монополізації трансатлантичних транспортних
шляхів. Тоді і виникла ідея вигідності функціонування велетенського
лайнера.
31
травня 1909 кіль такого лайнера, під символічною назвою «Титанік»
було закладено на суднобудівельній верфі фірми «Харленд енд Волфф»
у Квінс-Айленді біля Белфаста і вже 10 квітня 1912 відбувся трагічний
перший рейс лайнера...
Необачний
екіпаж та керівництво компанії, що були зосереджені на прибутках
від рейсів та «прогресивною» монополізацією транспортних шляхів,
а не безпекою рейсу, тоді не уникли катастрофи. Ігнорування прогнозів,
необачність у комплектуванні спостережного та рятувального обладнання,
і просто халатність були наслідками зосередження на речах спокусливих
і зробили свою справу. Не завадили тому і пасажири, що були зосереджені
лише на власних справах та комфорті, і зовсім не приділяли уваги
проблемам спільного рейсу.
Нинішній
Світ, Цивілізація – «Титанік», що йде на айсберг. Нинішня глобальна
конкуренція за домінування транснаціональних компаній у Світі,
разом із повним пофігізмом та аполітичністю людей, зосередженості
на матеріальних потребах тільки сприяє тому. Катастрофа вже неминуча
і судну Цивілізації нема простору, щоб розвернутись, щоб завадити
трагедії планетарних масштабів...
Людство
спокушене «прогресом» деградує, неупинно й чітко. Деградує лицемірно,
з думкою про прогрес, про побудову грандіозного «судна». Але те,
що наче покликано для полегшення людського існування, веде до
деградації, до духовного й фізичного нищення людини. Людина стає
живим роботом, для якого існують лише матеріальні потреби, інше
– наслідки. Забувши свої Традиції та вічний Закон, народи деградують
(їх деградація починається з деградації правлячих верств та еліти),
тягнучи за собою на дно весь Світ. Перенаселена планета, та занедбана,
нищена природа не витримають людської експлуатації та наруги,
а природа, як відомо, толерантності не знає. Не знає її і Бог.
Для Гармонії толерантність зайва. Коли на карту ставиться Життя,
як факт і фактор, тоді існування не є виправданням.
Катастрофи
не уникнути. Врятуються обачні. Лише мала частина рятувальних
човнів добереться спасіння. Лише найобачніша.
Земля
Україна має стати отим «рятувальним човном» для українців. Для
того має бути й обачний «екіпаж». Україна має пройти крізь катастрофу.
Українці, заглянувши в очі смерті, мають вижити; зрозумівши ціну
Життя, мають стати співтворцями Нової Ери, Ери Життя! Швидше прокинемось
– швидше збудуємо свій «рятувальний човен», свій «Ноїв Ковчег»:
тим якісніші будуть наші навички та тим обачнішими ми станемо!
Старе
перегниє. Від нас залежить, яким буде новий плід. «Що
посіємо, те й пожнемо».
Дерзаймо!
Євген
ХРЕСТ, «Народний оглядач»