|
|
Повернення
людини додому після довгих мандрів світом – подія
завжди небуденна. Повернення додому Пророка й засновника
Нового Богорозуміння – визначальна подія в історії
Нації. До розуміння цього поки що не доросли пересічні
українці, але, ми віримо – це справа часу.
12
травня цього року літак з Учителем і засновником
РУНВіри Левом Силенком у супроводі особистого секретаря
Світослави Лисенко приземлився на літовищі Бориспіль.
Зустрічало його на площі перед аеропортом велелюдне
зібрання рунвістів з усіх кінців України. Літак
дещо запізнився, тому випала можливість всім разом
поспівати пісень і досхочу поспілкуватися на різні
теми. Зустрічаючі представляли весь спектр рунвірівського
середовища і, попри певні відмінності у поглядах
між лідерами РУНВіри, розмови між простими сповідниками
Науки Силенка точилися щирі й невимушені, а, отже,
є велика надія, що РУНВіра невдовзі стане єдиною.
І вирішальною запорукою такого об’єднання має стати
саме сьогоднішній день повернення її засновника
на землю Предків. Повернення Учителя – це шанс до
єдности РУНВіри, а ще перевірка для її лідерів:
хто справді хоче єдиного сильного ОСІДУ, а хто найперше
бачить себе на білому коні. Ми повинні об’єднатися
навкруги Учителя, бо інакше ж, навкруги кого?
Але
тим часом Учитель нарешті з’являється у залі для
визначних осіб аеровокзалу. Він стомлений після
важкого перельоту, у візочку, але привітний і з
живими очима. Йому юнак і юнка підносять хліб-сіль
на рушнику, а керівники громад обдаровують квітами.
Після недовгих привітань всі переходять на площу
перед аеровокзалом, де сповідники РУНВіри вже зачекалися
свого Учителя й Пророка.
Люди
на площі урочисто-збуджені і поява Лева Силенка
викликає у них хвилю непідробної радости. І це не
дивно, адже всі ці люди давно знають і сповідують
його Науку, докладно ознайомлені з його життєписом,
Учитель став для них заочно уже таким рідним, але
переважна більшість особисто його ніколи не бачили
вживу. Ці люди Учителя вже давно чекали на Батьківщину
й ось нарешті він з’явився наяву – хоч і в літах,
і в інвалідному візочку, проте з лагідними й проникливими
очима людини, яка досягла вершин мудрости у цьому
світі й готова нею особисто поділитися зі своїми
учнями-послідовниками.
Світослава
Лисенко виголосила коротку урочисту промову, зміст
якої полягав у тому, що Учитель прибув назавжди
в Україну і ця подія має стати початком наступного
етапу в історії РУНВіри й України. Зустрічаючі це
сприйняли схвально, вони робили знімки на пам’ять
про цю незабутню зустріч. Після цього Учитель сів
до авто і поїхав у своє Представництво відпочивати
після виснажливого перельоту через океан.
Сповідники
ж РУНВіри були збуджені новими враженнями й наснажені.
Дехто від’їхав додому автобусами, аби до ночі бути
вдома, а більша частина відправилася до Києва, де
у сквері біля Тараса ще довго обговорювали сьогоднішню
подію, ведучи неквапливі й розважливі розмови про
кроки й шляхи поширення Україною Віри в Дажбога.
Безумовно,
цей теплий весняний день має в майбутньому стати
святом РУНВіри – Днем Повернення Учителя.
*
* *
Ось
цю, доки що невелику, але міцну громаду сповідників
РУНВіри «Воля» нещодавно створено у славному городі
Кам'янці-Подільському. Рунтатом цієї станиці є добродій
Олег Мазурик.
Бажаємо
молодій громаді великого плавання у бурхливому Українському
морі, а також визначних досягнень у справі поширення
РУНВіри, а, отже, повернення українців
до своєї духовности на славу Дажбогу й Україні!
*
* *
А
цю світлину ми зробили під час відзначення пам'яти масових
жертв комунізму в Биківні під Києвом у травні цього
року.
Її
ми назвали так: «Зустріч
старого з новим».
Попи тоді придбали нашу літературу, зокрема про Біблію
й Християнство, і навіть не взяли здачу.
Хай читають, думають...
Старому
– пошана,
новому – дорогу!
|
|
