Число 31
Вересень 11006 р. Д.

Напишіть нам

КЛЯНУСЬ МАЙДАНОМ!

1. КОМУ В УКРАЇНІ ДОБРЕ?

Кореспондент: Пане сотнику! У нас виникла думка знову звернутися до вас, бо кого не спитаємо про те, що тепер твориться в Україні, усі плутаються.

Сотник Чорний: Запитуйте.

Кор. На вашу думку, чи є Україна державою?

Сот. Так! І найкращою в світі.

Кор. Чому?

Сот. Бо ніде народ так не задоволений своєю державою, як українці.

Кор. Можете обґрунтувати?

Сот. Можу. А що такого? Чи хтось бунтує, бо йому зле? Якби їм було зле, то брали б ціпи в руки та й щось робили – як, приміром, болгари чи румуни. А вони мовчать. Значить, їм таки добре.

Кор. То чому ж українці наймитують на своїй землі?

Сот. Це чорна брехня! Повторюєте, як папуга, різні дурниці.

Кор. Як?

Сот. А так! Насправді українці наймитують не тільки на своїй землі, а й по чужих землях – аж сім мільйонів. І дуже гарно наймитуюють – усі їх хвалять: багато працюють, мало їдять і завжди задоволені малою платнею.

Кор. Але ж це зле!

Сот. Ні, не зле. Не розумієтесь на високій політиці! Це таки дуже добре, бо так твориться по світі добра слава про наш нарід.

Кор. Тоді кому ж в Україні найгірше?

Сот. Як кому? Нашим олігархам.

Кор. Що?!

Сот. А так! Бо вони, по-перше, найбільше нарікають, а по-друге – мають найбільше роботи. Спробували б ви, здохляк, від ранку до вечора мішки з грошима тягати. А їх ще треба сортувати, рахувати, в’язати в пачки!..

Кор. А кому найліпше?

Сот. Нашим політикам. Що б вони не обіцяли і скільки б не вкрали, а люди їм завжди вірять і завжди плещуть їм у долоні. Усі злодії світу їм заздрять!..

Кор. Отже в Україні все в ажурі, ніяких проблем?

Сот. Саме так. Не держава, а рай. Клянусь Майданом!

2. ЩО МАЮТЬ УКРАЇНЦІ?

Кореспондент: Пане сотнику, інтерв’ю з вами викликало величезне зацікавлення у читачів. Ви докладно і переконливо пояснили, кому в нас найліпше, а кому ще трохи зле. Але є частина читачів (переважно тубільців), які стверджують, що ви брешете, бо українці насправді нічого не мають.

Сотник Чорний: Брешуть! Мають вони, мають!

Кор. А що?

Сот. Все, чого хотіли і за що голосували на виборах.

Кор. Почекайте. Давайте за порядком...

Сот. Давайте.

Кор. Чи має Україна Президента?

Сот. Має.

Кор. А українці?

Сот. Мають. Бо серед усіх чужинців-олігархів, що нами правлять, він єдиний, хто є українець.

Кор. А чи мають українці свій уряд?

Сот. Так, і то мають.

Кор. Як так? Недавно нами керував бурят, а нині – чи то москаль, чи то білорус... А де ж українці?

Сот. Але ж ви йолоп у політиці! Та знайти в Україні українця на прем’єра – це й дурень зможе. А наш Президент – і дуже мудрий, і дуже патріотичний, і дуже сердобольний. Нащо «маленьким українцям» надриватися на такій тяжкій роботі? От Президент і змушує чужих бути слугами українців: хай «пашуть» зранку до темної ночі і без вихідних. А українець погріється біля мартена чи поцюкає шість годин обушком у шахті, та й то переважно лежачи, – і вільний собі птах!..

Кор. То виходить, що українці мають владу?

Сот. Так! Мають, хоч вони її й не вимагали, а просто хотіли поміняти одних злодіїв на інших. Недавно до Верховної Ради депутатів обирали. І всі вони обіцяли служити народові. А там серед різних Фельдманів і Сандлерів українських прізвищ таки більше: Червоненко, Порошенко, Симоненко і т. д. То чого ж ви ще хочете?

Кор. Пане сотнику, а чи мають українці банки?

Сот. Мають. Наприклад, моя жінка має їх більше сотні – усяку всячину на зиму в них закрутила.

Кор. Та не ті банки!..

Сот. А-а-а... ті – теж мають. Як недавно я заслаб, то мені баба Параска всю спину ними обліпила.

Кор. Та ні, ті банки, що в них гроші тримають.

Сот. А нащо українцям того – щоб їх обікрали?

Кор. А чи мають українці засоби масової інформації?

Сот. Так, мають. У кожній хаті – як не радіо, то телевізор. І в кожному клозеті газета висить.

Кор. Що, і армію, українці теж мають?

Сот. Так, мають. І вона зі всіх армій ракетами найточніше стріляє: кожна у щось та влучає... І найнадійніший у світі флот мають.

Кор. Найнадійніший?

Сот. Так, бо наш флот не можна потопити. Він стоїть біля берега, а там дуже мілко.

Кор. Пане сотнику, а чи мають українці права людини?

Сот. Мають.

Кор. Наприклад?

Сот. А хоч би те, що колись мали право гарувати тільки на комуністичну номенклатуру, а тепер мільйонами їдуть за кордон і наймитують на кого хочуть.

Кор. Пане сотнику, а чому українців дискримінують? Наприклад українська і російська мови...

Сот. То неправда. Українці як мали, так і мають мову, а москалі як мали, так і мають язик.

Кор. Ви вірите в усе те, що кажете?

Сот. Так! Клянусь Майданом!

3. БО МИ З ПРЕЗИДЕНТОМ - ГОСПОДАРІ СВОГО СЛОВА

Кореспондент: Пане сотнику, якась кара Божа з вашими інтерв'ю. Наш редактор приходить злий і без настрою, бо йому через вас проходу не дають.

Сотник Чорний: А що їм не так?

Кор. У першому Ви доводили, що українцям найліпше, а з другого якось так виходить, що вони взагалі нічого не мають. Наш редактор прислав мене до вас, бо люди хочуть дізнатися, котре твердження правдиве.

Сот. Поясніть тому бовдуру - своєму редакторові і розтлумачте своїм тупоголовим туземцям, що я обидва рази казав правду, бо я дуже правдомовний. Якби я так збрехав, то мене би знудило.

Кор. Ви доводили протилежне...

Сот. Так, але щоразу, то була правда, бо я в то вірив.

Кор. Так не можна!

Сот. Ага, то й ви - продались Януковичу?

Кор. До чого тут Янукович?

Сот. В його таборі найбільше звинувачували нашого Президента, що він по три рази на день змінює свою думку. Але ж він кожного разу думає, що то є правда.

Кор. А хто, на вашу думку, в Україні найчесніший?

Сот. Як хто? Наші олігархи!

Кор. Як!?

Сот. А так! Майже на кожного з них по кілька разів відкривали кримінальні справи, але наш найсправедливіший суд щоразу доводив, що вони - чесніші від херувимів, а наші найправдивіші ЗМІ - що ці ж олігархи набагато славніші від серафимів.

Кор. Добре. А хто ж найбідніший?

Сот. Серед людей чи серед начальства?

Кор. Ну... серед начальства.

Сот. Серед начальства - найбідніший наш Президент. Якщо порівняти його декларацію про доходи з деклараціями інших можновладців, то це такий злидень, що майже жебрак.

Кор. Пане сотнику! Чи хотіли б Ви стати кумом Президента?

Сот. А він що, знов одружується?

Кор. Пане сотнику, Ви вірите в нову владу?

Сот. Так вірю і щодня до неї молюся.

Кор. А як?

Сот. Святий Вітю, свята Юлю, святий Безсмертний - помилуй нас.

Кор. Тепер стало модно любити політиків. Ви любите Юлю Тимошенко?

Сот. Нє... Я люблю свою нову коханку, ну й, звичайно, час від часу свою жінку.

Кор. Бодай Вас!.. Я не те мав на увазі. А Мороза?

Сот. Мене цікавить тільки той мороз, що в холодильнику: не можу пити теплого пива.

Кор. А що нам робити, коли забракне газу, як Росія перекриє Україні кран?

Сот. Знайшли чим забивати собі голову!..

Кор. А все-таки: що тоді робити, щоб був газ?

Сот. Та дуже просто. Треба, щоб новий коаліційний (тьху, слово таке!) уряд зобов'язав кожного українця з'їсти по два кіло гороху. І самим вистачить, ще й продати буде що.

Кор. Пане сотнику, тепер усі думають про землю. А ви собі землю вже купили?

Сот. Я - ні. Купила жінка.

Кор. Зрозуміло, тепер багато хто так робить. І скільки, якщо не секрет?

Сот. Який там секрет! Я нікого не боюся, а тому можу відповідати чесно. Купила аж півтора відра, бо пересаджувала майже всі вазонки.

Кор. А кого б ви рекомендували на людину року?

Сот. Наталю Вітренко.

Кор. Овва! А чому?

Сот. Щоби хоч день побула людиною.

Кор. Пане сотнику, де ви більше хочете жити: в ЄС чи в ЄЕП?

Сот. Я би так сказав. Нинішню владу - до москалів, опозицію - до Європи. А народ без них вже якось сам дасть собі раду.

Кор. Мусимо закінчувати інтерв'ю. То що, врешті, сказати редакоторові про Вашу правдомовність?

Сот. Скажіть йому ще раз, що я, як і наш Президент, ніколи не брешу: ми що думаємо, те й говоримо, а що кажемо - у те й віримо.

Кор. Так, але часто говорите протилежне...

Сот. Ну й що? Як хочемо, так і говоримо. Бо ми оба - господарі свого слова. Клянусь Майданом!

Інтерв'ю брав тричі лупцьований за це редактором кореспондент Льолик ТИЧКА,
«БАНДЕРІВЕЦЬ»