КНЯЗЬ-ПЕРЕЛЮБНИК
Одна
з найколоритніших постатей з часів княжої доби України-Руси
- Володимир Святославович. Про його діяльність написано чимало,
особливо як про державника і рівноапостольного князя. Проте
рідко звертається увага на його людські й чоловічі якості. Слід,
гадаю, ширше подивитися на цю визначну особистість. Адже діяльність
будь-якого правителя визначає його характер і уподобання, заодно
цікавить нащадків. Отже, спираючись переважно на літописи, спробуємо
побачити Володимира без лиску й порфири.
Знаємо,
що коли перші з Рюриковичів захопили київський стіл, мирні й
працьовиті поляни твердо трималися своєї пращурівської віри,
мало зважали на владу. Тим часом у княжих хоромах на Київській
Горі життя йшло своїм звичаєм. У якому році і за яких обставин
Святослав накинув оком на доньку Малка Любчанина - Малушу -
дотепер не з'ясовано, проте знаємо, що їхній нешлюбний син Володимир
"був од Малуші, улюблениці Ольжиної; [Малуша] ж була сестра
Добринина". Рік народження Володимира невідомий.
Уперше
його ім'я згадується в літописах 968 роком, коли: "Прийшли
печеніги вперше на Руську землю. А Святослав був [тоді] у Переяславці,
і заперлася Ольга з онуками своїми - Ярополком і Олегом, і Володимиром
- у городі Києві". За два роки потому прийшли
ходаки з Новгорода просити Святослава бути їм за князя: "Якщо
не підете ви до нас, то ми знайдемо князя собі".
На що сказав Святослав: "Аби хто
до вас пішов!" І відмовилися [йти до них і]
Ярополк, і Олег. І сказав Добриня: "Просіте
Володимира"... І сказали новгородці Святославу:
"Дай нам Володимира".
"І
взяли новгородці Володимира собі, і пішов Володимир із Добринею,
вуєм своїм, до Новгорода",
а Святослав, звісно, повернувся до Переяславця, бо не любо йому
було в Києві жити, а в Переяславці на Дунаї, де "усі
добра сходяться": паволоки, золото, вино й овочі
різні, а також срібло, коні, хутро, віск, мед і челядь.
А
тим часом Володимир у Новгороді відчув смак влади і потяг до
жінок. Науковці та історичні джерела розходяться в тому, хто
його перша дружина, Скажімо, ісландські саги та Іоакимський
літопис кажуть, що першою його дружиною була варяжка Аллогія
(Аурлог'я, Олава), мати найстаршого Володимирового сина Вишеслава,
хоч Іпатський і Лаврентіївський літописи говорять, що то була
чешка. Припускаюся думки, що Володимир іще в Новгороді міг мати
дві дружини: і варяжку, і чешку.
Найцікавіше,
що перелюбство його відбувається по смерті Святослава, коли
Володимир по вбивстві свого брата Ярополка захопив київський
стіл. Одним заходом він силоміць бере собі за дружин -грекиню,
вагітну дружину брата Ярополка (яке нахабство!) і доньку ним
же вбитого полоцького князя Рогволода - Рогнідь. Батько, до
речі, запитав перед тим у князівни: "Чи
хочеш ти за Володимира?" На що вона промовила:
"Не хочу я роззути Володимира,
а Ярополка хочу". Тобто зневажливо заявила,
що не бажає виходити заміж за "робичича"
- сина рабині Малуші. Зрозуміло, чому брат Малуші - Добриня
помстився Рогволоду: князя і його двох синів убив, а Рогнідь
силоміць узяв за Володимира.
Перегодом
Рогнідь страшенно набридла князю, хоч устигла народити йому
чотирьох синів і двох доньок, а там, за намовою боярів, він
відправив її у монастир, і стала вона черницею Анастасією. Що
стосується вдови (грекині) убитого ним брата Ярополка, то у
Володимировому гаремі вона народила сина Святополка, зрозуміло,
від убитого брата. Крім них, у своєму гаремі Володимир мав іще
двох шлюбних дружин: чехиню Малфрідь і невідому на ім'я жону-болгариню.
Обоє вони вважаються княжого роду, і обоє начебто народили йому
кожна по двоє синів. Цікаво, що Рогнідь і Малфрідь померли одного
-1000-го - року.
Але
на чому слід загострити наразі увагу (коли мова зайшла про перелюбство),
що Володимир, як і Соломон, був дуже падким до жінок. Соломон
мав сімсот жон і наложниць триста, зате у Володимира було 800
наложниць і тільки, за підрахунками науковців, 7 дружин. Отже,
тут цар юдейський обійшов руського князя.
Звичайно,
найзагадковіше одруження Володимира відбулося з візантійською
цесарівною Анною. (На цьому сходиться переважна частина істориків,
як стародавніх, так і сучасних). Я, скажімо, дотримуюся думки,
що падкий до жінок князь лише тому взяв облогою Корсунь, аби
цесарі Василій і Костянтин таки віддали за нього їхню сестру
Анну. На що вони відповіли перелюбнику-завойовнику: "Не
належить християнам заміж виходити за поган і оддавати за них.
Якщо ж ти охрестишся, то візьмеш її, і дістанеш царство небесне,
і з нами єдиновірцем будеш. Якщо ж сього не вчиниш - не зможемо
ми віддати сестри своєї за тебе". Що не кажіть,
а мета ловеласа не стримається ні перед чим. І Володимир охрестився
спершу сам, а потім - Русь! Але діток у них не було. По смерті
Анни 1011 р. уже хрещений князь-перелюбник не зупинився на досягнутому.
Бере собі в дружини доньку німецького графа Куно Енінґенського
(фон Енінґен), очевидно, Аделлю, яка народила йому доньку. У
Володимира було ще двоє синів і одна донька від невідомих дружин,
а якщо згадати його численних наложниць, то вийде княжат чимало.
Помер
невситимий князь 15 липня 1015 року у своєму гостинному осідку
на Берестовім, неподалік нинішньої Лаври. Кілька днів його кончину
тримали в таємниці через ворожість до батька одного з його синів,
а потім, загорнутого в килим, одвезли вночі до церкви Богородиці
(Десятинна) і поховали поруч із його "визначальною"
для долі Руси-України дружиною Анною. Так безславно закінчилося
життя князя Володимира, що нині носить титул: і великий,
і рівноапостольний... А видається мені, що таки найбільш
йому пасує чин - перелюбник!
Ярослав
ОРОС