Дійсно,
про цього патріота наша ґазета у свій час розповіла не все.
У першу чергу хочу сказати, що народознавець Старостин та історик
Кожинов називали його серед билинних героїв-богатирів!
«Повість минулих літ» теж називає його Богумилом, прозваним
за солодкозвуччя Солов’єм, а його вбивцю Муромця не згадує
взагалі. Лубочна картинка сімнадцятого сторіччя (тобто значно
ближче до часів Солов’я, аніж наш час) зображує його нормальним
вершником (і зовсім не вилупатим, як хозарин), а не потвірним
кривоногим карликом на дереві.
Але
найцікавіше: саме звідки пішли оповідки про дерево та свист?
Розгадка, здається, є – родина Солов’їв були митниками,
щоправда обласними, а не державними, чому й заснували Бровари
– броварню, себто пивоварню,
щоби був додатковий привід зупинитися. Та деяких скупердяїв
не зваблювало й пиво – і вони намагалися проскочити густим лісом.
От для боротьби з ними й було споруджено спостережний піст на
дереві (чи кількох). А коли такого хитруна засікали із землі,
свистіли як поліцейські.
МСТИСЛАВ