Центральноукраїнський
коментар
Здоровенькі
були, люди добрі!
Шо
вже по радіво кажен день кажуть, шо в яком-то городі зробили
руську мову регіональним язиком, то ми тут в селі не дуже дивувались,
бо на те воно і город, шо в йому руські, особєнно на юго-востокє,
бо історичеськи больше їх там плодилось. Но як оце я почитав,
шо і львовяни свою мову хочуть зробить регіональною, бо, бачтеся,
їх полтавським діалектом насілують, то шось в моїй голові таке
заворушилося, а тоді лусноло, і я вдруг поняв всю глибину нарушенія
моїх собственних мовних прав. Потому-шо живу я і родився, і
батьки мої жили в самой шо ні єсть центральной Україні, і потому
по всій логікє іменно так, як ми оце тут говорим і нада говорить
по всій Україні. Но правитєльство вже який год нав’язує нам
яку-то іскажонну мову, і увіря, шо то українська мова, якою
вона начє була. Може буть, шо ранче, колись давно ми і балакали
як-то по-другому. Але потом нас довго учили руському язику.
Ми вобше-то не дураки, ми все хватаєм на льоту, но, ніде правди
діти, труднообучаєми. Якщо ми шось колись знали, то дуже довго
помнім, хотя, канєшно, і забувається. Потому воно так і вийшло,
шо ми тепер говорим так, як говорим. А як воно так є, то хай
буде, бо нашо його мінять. Оп’ять же таки, шо ж це воно, люди
добрі, получиться: якшо правитєльство буде іскоренять нашу теперішню
мову, і замінять її той «правильною» бандеровськой, якою балакають
в тілівізорі? Як послухаєш, як вони одтуда говорять – це ж ужас!
То про якісь гелікоптери, то на гівно кажуть ґівно, а вже те
«є» тулять де не попадя: ніхто даже з чесних журналістів не
скаже депутатові прямо «Ти сволоч», а непремінно «Ви є депутат…».
В нас же скоко помню нікогда так не говорили, а наших дітей
на ту мову переучують і нас бумажки нею читать і писать заставляють.
Ето ж, якшо вдуматься, дискримінація! З ліца землі зникає наша
рідна мова! І поскольку ніхто не дума її зберігать і розвивать,
а наоборот, нищить її і всячєскі «ісправляє», то я требую, і
даже вимагаю, согласно Європейской хартії мов, надання мові,
якою я балакаю, статуса регіональної по крайній мірі в моєму
селі, бо в усіх областях центральної України большинство народу
іменно так і говоре, і виходе, шо це самоє большинство в своїх
мовних правах ущімляємо. Больше того, я предлагаю, поскольку
Європейську хартію в нас правильно прочитать, а тєм боліє пойнять,
ніхто не може, ухвалить Українську хартію про всеукраїнську
регіональну мову, де записать, шо мова будь-кого, хто має український
паспорт, щитається українським язиком, яким можно говорить,
писать, обращаться в органи мєсного і прочего самоуправлєнія,
в тому числі посилать їхніх представітелєй, і так дальше і такоє
подобноє. Хай хто скоко слів зна, стоко й употребля, і не мороче
тим собі голову, а направля зусилля на розбудову культурної
і європейської країни в нашій державі.
"МАЙДАН"