До
85-річчя Учителя
ШЛЯХИ НАУКИ СИЛЕНКОВОЇ
Дажбожий
Пророк Лев Силенко заснував ОСІДУ як церкву Українського народу,
в якій проголошена Українська Віра в єдиносущого Бога на ймення
Дажбог. Світло Силенкиянства засіяло над землею і на небі з’явилося
Сонце, що засяяло для українських душ і ім’я тому Сонцю – Мага
Віра. Лев Силенко йде по Україні як Титан українського Духу
і його хода знаменує надію Землі й Народу. Тисячі людей вдивляються
у світлий Образ Учителя і, читаючи Святе Письмо, духовно народжуються
й стають вірними послідовниками його. Натхненне Світло шириться
Україною й морок з України йде геть, бо світло те – Силенко.
Просвітлені, згуртовані, вірою Силенковою озброєні українці
стають людьми новими, у Силенкові вільними, у Силенкові дисциплінованими,
у Силенкові – державотворцями.
По
всій Україні постають осередки Світла, щоб на місцях Світло
жило в душах Народу, щоб села й міста з усіх боків славили Прихід
Провісника Слова Дажбожого. Цей Прихід був сповіщений волхвами
у 9988 (988) р. і з надією покоління духовних борців чекали
й наближали його. З роду-в-рід, із року-в-рік немеркнуча Слава
Духовної Правди жила у хранителях, тих, що захистили собою Україну
й народ від духовного рабства і їхні імена святі для кожного
українця. Це ті, що в часи наступу Темряви були світлом, бо
Сонцем душі їхньої був Дажбог. Слава Предкам нашим, хай святиться
імення їх у віках і спокійно спочивають у Вирії їхні Душі Пресвітлі
Пресвяті!
Силенкияни
– люди нові, бо несуть у собі Народження України, тієї, що буде
українською. По містах і селах люди йдуть до Силенка – в чому
сила його? Геніальність Дажбожого Пророка, його подвижницька
дорога – той страдницький шлях, що зробив його святим мучеником
у Дажбогові. А головне, Господь Дажбог, обіцяючи Предкам нашим,
сповнив обітниці свої. І прийшов Силенко на цей світ як спаситель
Українського народу. Вселенською таїною є появи малого Левка,
що в лютий голодомор, коли всяка надія загинула, народився і
постав із Дажбожої Любові до України. При Сталіну-україножеру,
коли, здавалося, вже загинула Україна стара, з’явився Паросток
– вічний поклик до Оновлення. І скресла крига, і з народженням
Силенка прийшла весна в Українські Душі. Святе Народження, його
душевні пориви навіки запечаталися в душах українців і весело,
як скресає крига, в душах українців народжується Силенко. Мага
Віра, яка увібрала святі почування мучеників і подвижників,
розкриває просвітленим Душам і Дажбожу волю, і Дажбоже слово,
і самого Творця. Дажбог вічний, він відобразився в Силенковім
слові, бо Силенкове слово від Дажбога, бо в Мага Вірі говорить
сам Дажбог чудесним чином. Славлячи Силенка, ми славимо Дажбога,
бо Лев Терентійович прийшов від Дажбога, бо він вічний і незнищенний,
бо був у всьому, і всюди, і весь час, і чудесно народився, щоб
дати рідному Народу Рідну Віру і хай святиться Його пресвітле
і пресвяте ім’я. Силенкова Віра – невичерпне джерело і кожен,
прагнучи Вищого, зможе напитися із пречистого джерела, що живить
заблудлі в темряві обмануті душі. Тисячі кажуть, свято вірячи,
що Силенкова Віра правдива, бо не мертва чужа, а жива рідна
вода Силенкової душі, що стала джерелом, тож прославимо ймення
його пречисте – Лев Силенко!
По
землі б’ють джерела води мертвої і суне пошесть темряви і стають
мерзенні капища по містах і селах і голосять злу Кривду ідолопоклонники
– ті, що Істинного Бога, Господа нашого Дажбога не визнають.
Заблукали вони в пітьмі, осліпли й оглухли, змаліли душі їхні
– то шаманством вони переносять недуги свої на добрий Народ
наш. З року-в-рік славлять бісів чужоземних і нечестива віра,
як отрута, вливається в Українську Кров. Ставлять вони жертовники,
але, молячись Тьмі, звуть богом гроші та владу і їм лише служать.
Грабуючи народ наш і набиваючи чрева свої, убогість свою видають
за Віру і калічать Русь. Хто ви Богом забуті? Чого прийшли на
землю нашу? Чого несете ідолів своїх поганих? Чого скаженієте
на скопищах ваших? Богом землі нашої Дажбог був, є й буде. Немає
і не буде іншої правди. Навіщо, божевільні, ви блюзнірите у
свята наші, почитаючи мертвого бога? Бог вічно живий, а ви мертвого
простого чоловіка, що вчив десь і колись, звете богом. Немає
іншого бога за Дажбога, то словоблуддя ваші, обман людей простих!
Хочете влади ви? Хочете грошей і слави? Ідіть до себе, хай крокодили
слухають вас, немає тут місця вам бо тут Україна. Понищіть ідолів
своїх і поламайте фарбовані дошки, бо ведуть вони вас у Тьму,
очистесь, ідіть до Дажбога, Бога вічного й незнищенного.
Вірую,
що стануть всюди по землі храми Дажбожі і народ буде славити
Його, як Бога Істинного, а нечестиві посоромлені будуть. Наш
Пророк кличе нас бути людом Вищим, людом Кращим, людом Новим.
Вірю, із єдиного Храму литиметься Святе Слово і в Храмі тому
безліч храмів, а в них безліч просвітлених душ, а в кожній з
душ пломенітиме натхненна віра. Віра Дажбожа близька кожній
достойній людині. Немає і не повинно бути образу Дажбога, бо
Дажбог – то Храм у душах і хто малює Бога, той поганин, той
ідолопоклонник. Немає нічого святого в тому, що людина поклоняється
людині, намальованій на дошці. Але бісівство то, коли мальовану
дошку почитають образом Божим, бо людина не Бог, богом її називають
глупі люди, охоплені бісом. Хворі люди, темні й обдурені йдуть
до жертовників мертвобожжя, бісу смерти кладучи поклони. Вірю,
що стануть по землі Дажбожі обителі, в яких славитимуть Бога
Істинного, в яких будуть прославлені мученики за Віру, що життя
поклали, боронячи рідну Духовність. Культ Силенків, святий образ
якого повинен бути в кожній хаті, стане державною вірою, бо
чужа віра – мертвечина перед Дажбогом. Прославлення Силенкове
і життя його витіснить блудилища, бо кожне свято, будучи присвяченим
події з життя Пророка Дажбожого, буде святом Душі Української.
Незримо Дажбог – Дух України, а Силенко посланий повернути заблудлі
душі з чужовір’я і зцілити їх для життя нового в Дажбогові.
Покаявшись і прийнявши віру Дажбожу в своє серце, а сонячне
Трисуття, Знамено Дажбоже вдягнувши, за законом Силенковим живучи,
отара рабів стане Народом Божим.
Євген
ПРОСКУРНЯ, Полтавщина