Життя
громад Рідної Української Національної Віри стає активнішим
і змістовнішим. Кількість сповідників РУНВіри невпинно збільшується.
І це приємно відзначити.
Але
чи не зупиниться цей рух? Чи ми усвідомлюємо існування прихованих
причин, які здатні серйозно завадити цьому рухові? І чи не
настав час серйозно проаналізувати наше внутрішнє рідновірське
життя з метою недопущення кризи в рідновірському русі?
Сьогоднішній
рівень життя, велетенський вплив засобів масової інформації
на свідомість людини, величезні можливості зв’язку пред’являють
і вищі вимоги до організації життя громад РУНВіри, до їхньої
діяльності.
Навіть
поверхневий аналіз життя громад РУНВіри свідчить, що в організаційному
плані існує достатньо недоліків. Зокрема, за два роки діяльності
молодої Житомирської релігійної громади «Оріяни», вона не
відчувала організуючого, координуючого впливу центрального
органу. За ці два роки громада отримала лише декілька листів
(інформаційних повідомлень) про проведення Священних Соборів
ОСІДУ, але ці інформаційні повідомлення не стільки змобілізували
громаду, скільки її налякали. Сварка, делікатніше не скажеш,
що виникла між учасниками Собору під час його проведення,
насторожує. Сам факт цієї сварки наніс велику моральну шкоду
рідновірському руху. Виникає думка, і небезпідставна, що у
діяльності нашого центрального органу щось не так. Як тут
не згадати застереження Лева Силенка «Цілісність
– сила, кусник – смерть цілісності» (Мага Віра,
30 д., 22).
Це
і є одна з небезпек, і чи не найголовніша у нашому русі. Без
активної роботи монолітного, висококваліфікованого, високоорганізованого,
дисциплінованого й динамічного центру рідновірський рух приречений
на поразку. Які ж якості повинні мати члени такого центру?
Він повинен складатися з «...динамічних,
тактовних і відважних провідників, провідників, готових іти
на муки!» (Мага Віра, 27 д., 59).
Хіба
це не недолік, коли ми до сьогодні не маємо духовної центральної
щотижневої газети РУНВіри? Давайте згадаємо комуністичне гасло:
«Газета не тільки колективний пропагандист
і агітатор, а й організатор». І дійсно, маючи друкований
орган ОСІДУ РУНВіри, ми мали б газету, яка б організовувала
громади РУНВіри, служила б колективним пропагандистом і агітатором
ідеї відродження Рідної Віри. І обов’язково, щоб таку газету
можна було б передплачувати на рік. На жаль, навіть часопис
«Рідна Віра» не можна передплатити.
Ми
втрачаємо теми, втрачаємо велетенські можливості, які з’являться
зі створенням друкованого видання ОСІДУ РУНВіри. А яку велику
користь приніс би створений і виданий перекидний або відривний
календар, створений на основі звичаїв, обрядів, свят Дажбожих.
Не
відчувається ініціативи і координуючої ролі нашого духовного
центру в заходах всеукраїнського масштабу. Давно на часі організація
й проведення всеукраїнської акції – презентації Рідної Української
Національної Віри за участю всіх громад як України, так і
зарубіжжя. Якраз на цій акції-презентації можна було б поінформувати
всю Україну, в тому числі й владу, про існування РУНВіри.
Над конкретними організаційними питаннями повинен працювати
знову ж таки духовний центр, залучаючи до цієї роботи всі
громади з міст і сіл усієї України. І це було б дуже своєчасно
перед виборами. Але час втрачений...
Говорячи
про організаційні питання, доводиться, на жаль, констатувати,
що кожна існуюча релігійна громада РУНВіри живе і працює автономно,
одноосібно, фактично на ентузіазмі фанатично відданих ідеї
патріотів України. Постійного зв’язку з духовним центром по
вертикалі та з іншими громадами по горизонталі не існує. Чому?
Центральний друкований орган РУНВіри допоміг би і в цьому.
Тепер
про роботу по створенню рідної духовності. Богослужіння, проведення
свягосів – це обряд, атрибути, символіка, молитви, знаки,
пісні, музика, сценарій тощо. В цих питаннях першу скрипку
знову ж таки повинен грати духовний центр. Візьмемо просте.
Чи є у рідновірів єдиний, затверджений рішенням ОСІДУ РУНВіри
прапор, які його кольори, розміри? Чи є рекомендації (я вже
не кажу про затверджений сценарій) проведення свягосів на
деякі Дажбожі свята, зокрема, Різдва Світла Дажбожого, Купала?
Змістовних, обрядово красивих, святкових, пізнавальних, видовищних?
Але ж напрацювання цього є в самих громадах. Акумулювати їх,
удосконалити, затвердити й рекомендувати ці обряди й сценарії
для громад є також роботою духовного центру. Хто це повинен
створювати? Хто це повинен ініціювати? Тільки духовний центр.
На сьогодні ж хто як вважає, так і чинить, а повинні бути
єдині правила, я б сказав і дисципліна, у проведенні свят
або свягосів.
Поглиблення
знань РУНВіри, викладених у працях Лева Силенка, поширення
їх серед українців – завдання із завдань. Як це робити, чи
є рекомендації, відповідна література, маленькі брошури або
дитячі бібліотечки малого Дажбожича з простими запитаннями
і простими відповідями на них, тощо?
Фінансова
складова важлива. І наша громада усвідомлює це. І ми готові
на утримання духовного центру ОСІДУ РУНВіри відраховувати
певну дещицю від внесків наших побратимів та інших пожертв.
Разом із тим ми повинні бути впевнені в тому, що цей духовний
центр ОСІДУ РУНВіри є дійсно духовним і, головне, єдиним на
Україні центром, легітимність якого не викликає абсолютно
ніяких сумнівів. Тобто, він повинен бути єдиним як у фактичному,
так і в юридичному сенсі, і в сенсі практичної діяльності.
Упевнений, із цим будуть згодні всі наші побратими та посестри,
всі громади на Україні.
Що
ж ми маємо сьогодні на практиці? Відповідь страшна, але ми
зобов’язані її сказати. Сьогодні на Україні існує два духовні
центри ОСІДУ РУНВіри. І це факт! І це є той виклик, який стоїть
перед рідновірським рухом, перед кожним із нас. І від того,
чи буде у нас мудрість зорганізуватись й вирішити це питання
на користь справі, я маю на увазі створення єдиного духовного
центру ОСІДУ РУНВіри, залежить, чи не розсіємось ми окремими,
ізольованими одна від одної групами (і тоді ми дійсно станемо
«сектами»), зганьбивши ідею відродження Рідної Віри перед
усією Україною.
Вихід
один – ми приречені утворити єдиний духовний центр ОСІДУ РУНВіри,
що би це нам не коштувало і які б жертви ми не понесли задля
цього. Ми також зобов’язані вибрати єдиного духовного провідника
РУНВіри на Україні. «Щоб постала
держава, треба мати Одного Наказодавця і беззастережно вірних
виконавців наказу» (Мага Віра, 36 д., 25).
Проведення
чергового Священного Собору ОСІДУ РУНВіри – нагальна вимога
часу, основним завданням якої повинно стати утворення справжнього
єдиного центру рідновірського руху як фактично, так і юридично.
Цей собор можна назвати об’єднуючим, черговим, новим і ще
якось інакше, але щоб після цього собору усі громади РУНВіри
могли бути впевненими, що є єдиний провідник РУНВіри, що ОСІДУ
ідейно та організаційно єдине й сильне своєю монолітністю.
Ця
стаття є вимогою всієї Житомирської релігійної громади РУНВіри
«Оріяни» до двох центрів: у м. Києві та в м. Хмельницькому.
Пропонуємо даний лист обговорити в кожній громаді РУНВіри,
вияснити ставлення громад до піднятих питань і прийняти рішення
щодо проведення чергового Собору, а також про свою участь
у ньому.
Слава
Дажбогу!