Число 28
Листопад 11005 р. Д.

Напишіть нам

Призначення ще одного кума Ющенка кримським прем’єром змусило І-РЕПОРТЕР узятися до систематизації ющенківських кумів. Ідея порахувати кумів Ющенка належить, власне кажучи, не нам – її висловив у своїй статті в Українській правді Сергій Грабовський.

Чітка інформація щодо тих, хто хрестив дітей Ющенка чи тих, чиїх дітей хрестив Віктор Андрійович, на жаль, не міститься у відкритих джерелах, і сам президент не любить виносити свої родинні стосунки на публіку.

Перший у списку, зі зрозумілих усім причин, – екс-секретар РНБОУ Петро Олексійович Порошенко. Писати про цю одіозну особу навіть немає особливого сенсу – після гучного урядового скандалу вся брудна білизна шоколадного «зайця» й так плаває на поверхні.

Другий за впливом та скандальністю кум – колишній перший помічник президента Олександр Третьяков. Хоча він, на відміну від кума Петра, не проходить по кримінальних справах, ліквідація Ющенком посади першого помічника яскраво свідчить, що хоч Віктор Андрійович і не визнає своєї поразки, але муляти громадські очі скомпрометованим кумом не збирається.

Третій кум із «святої трійці», як її визначила Генпрокуратура, – голова парламентської фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко. Із ним Вікторові Ющенку пощастило – за відсутності в того посади у виконавчій владі, Мартиненка не довелося, як Третьякова й Порошенка, з ганьбою звільняти й демонстративно усувати з власного оточення, визнаючи тим самим власну слабкість.

Четвертий кум у списку також пережив звинувачення в корупції, хоча й не такою мірою, як його соратники, – це в.о. міністра транспорту Євген Червоненко, «водій і охоронець» Ющенка, автогонщик, джигіт, заслужений єврей, людина і фура. Міністерську посаду Червоненкові зберегти не вдасться, оскільки це крісло, за словами депутата Волкова, вже обіцяно трьом політичним силам за голосування по Єханурову. Хоча Червоненко – кум настільки багатогранний, що посада до смаку йому завжди знайдеться. Зрештою, як казав сам герой, «треба буде – залізу на люстру».

Несподівано до когорти найбільш впливових кумів увійшов Анатолій Бурдюгов – колишній начальник голову правління НБУ в Криму, а тепер кримський прем’єр. Його кандидатура обговорювалася ще після звільнення Куніцина, але тоді президент раптово запропонував ВР АРК тезку Бурдюгова Матвієнка. Тепер же час настав, і кум-банкір опинився на троні.

Кумами президентської родини є і головні статисти відправленого у відставку уряду – Оксана Білозір та Юрій Павленко. Причому якщо екс-міністра культури давно треба було звільняти за повну непрофесійність, то Павленко на посаді міністра молоді та спорту, яка не потребує особливої діяльності, виглядав вельми органічно.

Є серед ющенкових кумів і народні депутати. Сергій Буряк, голова парламентського комітету з питань фінансів та банківської діяльності – один із братів Буряків, засновників «БрокБізнесБанку».

Кумом Ющенка вважають і легенду українського парламентаризму та гумору – екс-спікера ВР Івана Степановича Плюща. От тільки вплив у аксакала регламенту та мікрохвона вже далеко не той, що колись – його перлів ось уже півроку не чути в пресі, а Віктор Андрійович нині просить порад у зовсім інших кумів.

Зв’язок Ющенка з банківськими колами ніколи не переривався – його давнім другом і кумом є голова правління банку «АЖІО» Станіслав Аржевітін. Сина Аржевітіна, до речі, Ющенко хрестив у знаменитій Іллінецькій церкві в селі Суботові.

Кумом Ющенка є і багаторічний медіа-соратник Михайло Дорошенко, головний редактор газети «Україна молода». Утім, йому самому урядові посади і не потрібні – подейкують, що Дорошенко на правах кума просто лобіює призначення потрібних певним силам людей.

Найдивніша позиція в списку – кума Віктора Андрійовича на ім’я Оксана Хант (Мороз), власниця київського бутіку «Санахант». Так-так, знаменита «Самка богомола», чиї кримінальні діяння розписував на «Обозревателе» Володимир Бойко. Хант, до речі, є одночасно й кумою Леоніда Кучми. Очікувати від цієї звинувачуваної в аферах особи реального впливу на Ющенка не варто – їхнє кумівство, певно, було дещо випадковим. Проте статус дозволяє їй не боятися переслідування з боку правоохоронних органів: хоч Юрій Луценко й звітував, що порушено кримінальну справу і йде слідство, історію «самки» спустили на гальмах.

Куми Ющенка стали настільки всеохоплюючим явищем в українській політиці, що вже не дивуєшся, зустрічаючи на Інтернет-форумах твердження про те, що в Віктора Андрійовича є й такий кум як Віктор Балога, міністр надзвичайних ситуацій. Перевірити цю інформацію нелегко, але уявити можна.

Безсумнівно, оскільки питання кумівства має надзвичайну державну вагу в Україні, суспільство потребує чіткого списку можливих претендентів на державні посади. Якщо у вас є інформація чи зауваження до вже оголошених імен, пишіть нам на адресу info@rep.in.ua. Чекаємо на вашу допомогу!

Запозичені в нас слова

Зараз мова піде не про москвинську говірку, бо вона вся – погана пародія на вимову Ростівської (Ростовської) Руси, а про ЄВРОПЕЙСЬКІ. Ми з якимось дивним холуйством і комплексом неповноцінності спокійно визнаємо, що позичали слова в західних сусідів, але страшенно боїмося зворітньої ходи. А вона була й чимала! Погляньте, як багато спільних слів у нас з німцями: пан – ван (фон), вовк – вольф, цукор – цукер, аркуш – аркес. Їхній зонт (зонтент) – тент од сонця. Маляр (тобто той, хто малює) просто звучить однаково. Германомовні варяги ялину називають йоль, а тура – без змін.

Гаразд, можливо, скажете ви, німці й варяги одного походження з нами, а чи є в нас спільні слова з іншими європейцями? Безумовно. Я не буду стверджувати, що слова герой, група, космос, проблема, мапа й сенс нашого походження, але в багатьох інших випадках це очевидно.

Почнімо з геть міжнародних. Наприклад, лев, якого на Заході називають леон, ліон, лаєн. Не всі знають, що на Руси леви (щоправда, печерні) дожили до історичного часу: останнього вбив Мономах. Мало того, західніше вони траплялися тільки на Балканах. Відповідно й зі словами мотор (нагадую слово моторний), символ, історія, океан, ар (од нашого прабатька Оря), цар, позначенням близьких родичів (матері, сестри, брата, дочки, сина), а також таких абеткових розумінь, як день і ніч, які дуже схоже звучать на всіх європейських мовах. І слово нема, а особливо його старовинна версія но (Володимир Істархов у «Вдарі руських богів» запевняє, що слово рано позначає: Ра (сонця) немає). І слово характер – якщо хтось сумнівається, нагадую слово характерник. До речі, про них – варяги називають їх берсеркерами, а це слово теж запозичене в нас, адже бер – звуконаслідувальна назва медведя, а серкер – сорочка, себто шкура. Адже в холодну погоду наші воїни вдягали кожухи саме з мишка чи вовка, очевидно, вважаючи, що зі шкурами до них переходить сила та спритність хижаків.

Деякі слова запозичені не всіма кьольтами, а тільки деякими. Відразу розберемося з розуміннями – ця раса зветься саме кьольтами, а не кельтами, хоча це неправильне написання дуже прижилося (нагадую, що прізвище винахідника однієї із систем револьвера – Кьольт, – що безумовно ближче до першого слова). Крім того, багато грамотіїв і досі називають ці народи романськими, хоча досить безглуздо називати расу за назвою імперії, до якої вона належала. Це все-дно, що називати чукчу й литвина москалями.

Та повернемося до мовознавства. Латиняни взяли в нас полум’я (флама), приймати (прімас – перший, себто той, хто раніше всіх приймає чергу), видіти (згадаймо вені, віді, вікі – прийшов, побачив, переміг), кота (катус), кисень (перетворившись в оксиген), око (згадаймо окуляр чи окуліст), вітхий (ветус – старий, звідси – ветеран, щоправда у значенні ще дужого дідугана), ягня (особливо варіянт агнець, од якого походить ім’я Агнеса).

Іще про імена: Марина, яка позначає морячку – наше ім’я, адже морський пейзаж латиняни називали марена чи марина; а те, що море – наше слово, не викликає сумніву. У русинів забрали й Томилу, перекрутивши в Памелу, й Корнія (синонім кореня, який теж був іменем), і Тихона (тихого), й Мартина (від птаха мартина), і Конона (скільки в нас Кононенків і Конончуків?), й Гая (Кая) (слово гай у нас є), й Нарциса, і Мальвіну (нарциси в нас ростуть з мальвами відповідно). І Лілія (лілії в нас теж ростуть, причому на суходолі, просто багато хто їх плутає з лататтям), і Роза (вона в нас росте, проте ця назва прижилася у Північній Руси, а в нас її називають рожа чи троянда). Останню в нас запозичили й англійці, назвавши її Роуз. А ще ніс – ноуз, дата – дейт, тип – тайп тощо. Цікаво, що в написанні схожости ще більше, бо в англійській і в москвинській говірках, як у всіх штучних, вимова й написання дуже відрізняються.

Зі словом хорс (кінь) запозичення безглуздо перекручене: наш колись бог осіннього сонця Хорс або Горс виїздить на осіннє рівнодення на полювання (саме тоді наші предки починали цей сезон) із хортами на колісниці, запряженій кіньми, але сам він ніяким боком не кінь! І миля наша (згадайте семимильні чоботи – отже, можливо, її першими виміряли русини), і лав (love) від нашої любови, і хауз від хати, і Сонце, джерело життя на Землі, відоме з немовляцтва, англомовні вимовляють як Сан. Руде переінакшено в ред. Та й сам артикль the – змінене це.

Не відстають і хранцузи: перше в них Сол, друге – руж (швидше від рижого), вищезгаданий ніс – не, а шапка – шапо. Наш суп в них без змін; у нашого солдата вони відкинули останній звук. І їхній курт – прикорочене, коротке, і нашу юпку вони називають жюп.

Італійською володію набагато гірше, тому наводжу лише один приклад – нашу цибулю вони трохи перекрутили на чиполу, добре відому нам із казки Родарі.

А ще звернімося трохи до греків, які значно старіші і чистокровніші за інші європейські народи. Наше вітання, побажання здоров’я вони перетворили у вітас (це в них просто здоров’я). Від нашого мати рацію, тобто здоровий глузд пішли слова раціон, раціональний і багато похідних. А в божественнім імені Ярина (одне з імен Лелі) замінили тільки першу букву – стало Ірина. Дар же переробили в даро (згадаймо Теодор – божий дар). Та і грецький пантеон богів добряче списаний з нашого, але це тема окремої розмови.

Міркування про Європу я хочу завершити вже звичаєвим гаслом: «Годі меншовартості перед Європою – ми її навчили у свій час, а не вона нас!»

МСТИСЛАВ