Блискучі
перемоги українців
Восени
цього року завершився один із найпрестижніших у Європі конкурсів
баяністів та акордеоністів – «Кубок Кастельфідардо» (Італія).
В цьому році до роботи в журі були запрошені відомі виконавці
та композитори з Чехії, Німеччини, США, Китаю, Хорватії, Росії,
Португалії та Італії.
Зазвичай,
в цьому конкурсі беруть участь переможці національних та міжнародних
змагань. Україна в Кастельфідардо була представлена двома ансамблями.
Перший – це оригінальний, талановитий квартет «Бряц-бенд» із
Києва у складі: баян, балалайка прима, балалайка альт, балалайка
бас. Їхній ансамбль виступив дуже яскраво в номінації F (баян
в ансамблі з народними інструментами) і переміг традиційних
лідерів у цьому жанрі – росіян, одержавши кубок та першу премію.
Другий
ансамбль – це відомий дует баяністок сестер Ірини та Марії Серотюк,
що, незважаючи на їхній юний вік, є лауреатами багатьох національних
та міжнародних конкурсів. Журі, захоплені музикальністю та професійністю
українських баяністок, двічі оцінили їхню гру першими преміями
та кубками (бронзовими статуетками скульптора Renzo Romagnoli).
Першою була перемога старшої сестри Ірини в сольному виступі
(два тури в один день) у номінації С (солісти до 18 років).
На другому, третьому й четвертому місцях залишилися традиційно
грізні суперники з країн колишньої Югославії.
А
на другий день дівчата здобули перемогу в номінації Е (баянні
та акордеоні ансамблі). Друге місце дали дуету із Санкт-Петербурга,
на третьому – польське тріо з Катовіце. Обидва ці колективи,
що складались із дорослих музикантів, були збентежені від програшу
неповнолітнім українкам. Цікава деталь: в журі представник Росії
поставив нашим виконавцям бали вищі, ніж російським і стоячи
їм аплодував!
До
речі, перед поїздкою на конкурс сестри Серотюк дали свій перший
філармонічний концерт у Чернівцях.
А
в Італії була ще одна радість. Директор баянної фабрики сеньйор
Мірко Патаріні вирішив подарувати дуету нові, досконаліші баяни
марки «Skandalli» та організувати за власний кошт дві поїздки
дівчат на фестивалі в Голландію та Бразилію. Фірма «Маnghini»,
що виготовляє ці інструменти, зацікавлена в поширенні своєї
продукції в Україні і має намір допомагати перспективним нашим
музикантам.
Після
переможного виступу наші ансамблі мали можливість ознайомитись
з прекрасними пам’ятками архітектури Риму та Венеції.
І
насамкінець не можу не згадати про дивну пригоду, що сталася
з нами в дорозі до Італії. А було так. Після згаданого концерту
в Чернівецькій філармонії у той же вечір ми потягом поїхали
до Львова, де нас мав забрати «бусик» на другий день після обіду.
Уже в центрі Львова доньки, що йшли позаду, чомусь повернулися
і я довго їх чекав. Виявилося, що у старшої, Ірини, в дорозі
десь розв’язався шнурочок на шиї і вона розгублено повідомила,
що втратила Знамено Дажбоже. В дорозі ми були дві ночі й день,
а по приїзді відразу довелося виступати, і лише увечері в готелі
ми роздяглися й помилися.
І
тут ми виявили те, що важко пояснити. Іра вкрай ошелешена повідомила,
що Знамено знайшлося, воно міцно трималося тіла без шнурочка
на її грудях. Я не став нікому про це говорити, але дочок ця
подія вразила до глибини душі.
Не
знаю, чи хтось іще з учасників конкурсу після такої важкої дороги
зміг би так зібратися перед виступом, як мої доньки. І промова
моя до них перед виступом була короткою: «Не
для того ми тряслися в дорозі півтори доби «бусиком», щоб перед
боєм розкисати. Ми з міцного тіста, а в наших серцях пульсує
кров могутніх антів, грізних сарматів, непереможних скитів та
відчайдушних косаків-сердюків. Вони й ми – одне! І ми приїхали,
щоб перемогти! Слава Дажбогові!»
Родослав
СЕРДЮК (Петро Серотюк),
Романківці на Чернівеччині