Відповідь на одне інтерв'ю
Орій-Олег
Безверхий у «Віснику» своєї вінницької т. зв. РУВіри (Рідної Української
віри) дає розлоге інтерв’ю (очевидно, самому собі) про стан рідновірського
руху в Україні. Але головною темою статті є геополітична орієнтація
України – він пробує довести, що нам терміново треба віддатися
Європі і НАТО. Думки часом слушні, більше – такі, що й на голову
не налазять, – не будемо все переповідати й пояснювати, бо місця
не вистачить. Але там уміщений, зокрема, його погляд на часопис
«Слово Оріїв». Нам це видалося цікавим і тому ми подаємо його
без скорочень:
–
А що Ви скажете про газету РУНВіри «Слово Оріїв», яка жорстко
критикує «помаранчеву»революцію?
–
РУНВіра базується на «святому письмі» «Мага Віра». «Мага Віра»
– проамериканська та антиросійська книга. На жаль, багато рідновірів
її не читали, хоча багато про неї говорять. Тому рунвірівці приречені
бути прозахідними націоналістами, якщо вони дійсно віруючі, а
не приховані атеїсти, які схвалюють «Мага Віру» лише про людське
око.
Тому
не дивно, що значна більшість організацій РУНВіри підтримала події
на Майдані. Винятком стала лише група Мирослава Марченка. Позиція
цієї групи, рупором якої стала газета «Слово Оріїв» (антизахідна,
із осудом Майдану) є неприродною для РУНВіри. Очевидно, що ця
група перебуває під впливом промосковських сил. Тут та ж невідповідність,
що і у Галини Лозко: для вузького кола «своїх» – проросійська
позиція, а про людське око – псевдопатріотична риторика. Так довго
продовжуватися не може. М.Марченко «русифікував» РУНВіру більше,
ніж це дозволяє зміст «Мага Віри». Тому група Марченка приречена.
Перше,
що впадає в очі, це те, що слова Святе Письмо він бере
в лапки, тобто, треба розуміти, вживає з іронією. Зовсім недавно
п. Орій був у РУНВірі, для нього МАГА ВІРА була Святим Письмом
(причому, з великої літери) і він уперто пробивався до керівництва
ОСІДУ (точніше, ОСІД Б.Островського). Але оскільки взяти владу
йому там не вдалося, то він почав творити власну РУВіру і, очевидно,
зараз готує «святе письмо» власного ґатунку. Як кажуть, Боже,
поможи…
А
тепер щодо того, чиїм рупором є «Слово Оріїв». Для всіх, які не
розібралися, яких збили з пантелику подібні «експерти», а особливо
для групи О.Безверхого ще раз повідомляємо:
«Слово
Оріїв» не представляє жодного ОСІДУ, жодної громади, а тим більше
«групи».
«СО»
видається й друкується на кошти редакції і висвітлює лише точку
зору цієї редакції (куди М.Марченко не входить).
Часопис
задекларував себе як
НЕЗАЛЕЖНИЙ,
про що і нагадує на титульній сторінці кожного випуску.
«СО»
друкує багато матеріалів на теми РУНВіри, і рідновірства загалом
тому, що головний редактор є переконаним і правовірним рунвістом,
а також є членом громади «Сонячна», якою керує Мирослав Марченко.
А зовсім не тому, що редактора хтось до цього схиляє.
І
нарешті хотілось би з'ясувати щодо «проамериканськості» і «проросійськості»
РУНВіри, язичників і України загалом.
Хочемо
всім повідомити, а особливо О.Безверхому, що переважна більшість
рунвістів, в тому числі і в київській громаді «Сонячна», налаштовані
й досі… проєвропейськи й антимосковськи (хоча менше проамериканськи).
Принаймні, під час помаранчевої «революції» це було майже виключно
і редактор за свою позицію не раз отримував «на горіхи». Зараз
полуда з очей у людей потроху спадає, але щоб назвати громаду
антиєвропейською... – нам залишається про це поки лише мріяти.
Так,
МАГА ВІРА, якщо її, не заглиблюючись просто переглянути, то може
здатися, що налаштована дійсно різко антимосковськи. Щодо «проамериканськості»,
то це хай залишиться на совісті Безверхого, бо це чиста неправда.
Просто п. Орій бачить Світ чорним або білим. Він, мабуть, не розрізняє
кольори та відтінки і тому гадає, що коли явище протиамериканське,
то воно обов’язково має бути промосковським. З іншої сторони,
якщо Москва є протиамериканською, то і все протиамериканське є
промосковським. Логіка, м’яко кажучи, недалека. Наведемо такий
приклад для наочності: якщо Юдаїзм (принаймні ортодоксальний)
налаштований антихристиянськи і так само налаштовані РУНВіра з
язичництвом, то вони що, теж прожидівські? Нісенітниця виходить…
Але
світ, на щастя, різнобарвніший і в ньому існують багато речей
як протимосковських, так і протиамериканських одночасно. Одним
із таких явищ і є РУНВіра, яка є скоріше не проти-, а про-, вона
є ПРОУКРАЇНСЬКОЮ. Часопис
«Слово Оріїв» – також, але в більш різкіших тонах, оскільки те,
що не можна писати у Святому Письмі, можна написати в часописі.
Однак Лев Силенко був упевнений, що проникливі люди МАГА ВІРУ
правильно прочитають і самі у всьому розберуться.
Так
ось, Учитель пророкував як загибель Московської імперії, так і
загибель Америки. Дві причини того, що в МАГА ВІРІ йдеться набагато
більше про Московію, а менше про США, такі:
1.
Про Америку писати, будучи в Америці, є небезпечним для Вчення.
2.
На час написання МАГА ВІРИ Україна перебувала під Москвою й загроза
московщення стояла тоді на кілька порядків вище.
Однак,
– це варто уяснити, – на прикладі московського
вторжника Учитель показував загарбника ВЗАГАЛІ, на
всі випадки Українського життя в майбутньому. Бо МАГА ВІРА писалася
не на місяць і не на рік, а на століття й тисячоліття, і що за
цей час ворогів Україна-Русь може мати безліч – це факт. І хто
не сліпий, той це розуміє. Уже зараз, принаймні завтра, буде актуальною
американська, ісламська, китайська тощо загроза Україні і до цього
треба бути готовим. І в цьому допоможе правильне прочитання МАГА
ВІРИ!
Загалом,
відверто проєвропейська направленість української суспільної думки
великою мірою є, з однієї сторони, дуже примітивним рефлексом
утікання холопа від того пана, хто його ображав учора, до того
пана, хто ображав його позавчора і який ображатиме знову завтра.
Оскільки розум у холопа короткий. З іншої сторони ця суспільна
думка суттєво й штучно підсилюється силами ожидовленої Америки
і її «п’ятої колони – жидівства в самій Україні. Тому що для Штатів
і світового жидівства головним завданням (читайте «Протоколи…»!)
є роздроблення, знищення як Московської імперії, так і будь-якої
сильної держави взагалі. І Україна, до речі, жодним чином не є
виключенням у цій схемі!
Ми
з вами, шановні русичі-українці, цю невдячну доньку (Московію
– саме доньку, а не «старшого брата», як нам втирають) зачали,
ми її навчили мови й культури, ми її великою мірою виховали, а
тепер стрімголов тікати від неї на захід, щоб віддатися багатому
дядечку на мерседесі – сильно тхне, м’яко кажучи, легкою поведінкою.
Дійсно,
ця донька вийшла неотесана (в лісах виростала), з ведмежими манерами,
при тому розбещена пануванням над ненькою. І дійсно, як пише О.Безверхий,
«сьогодні єдина загроза існуванню незалежної
української держави – це наш північний сусід». Так,
якщо говорити про пряму збройну агресію, яка у наш час малоімовірна.
Але існує дуже багато шляхів духовної, культурної, мовної, економічної,
демографічної та інших агресій! І про це можна багато писати,
але мова не про це. Дійсно, донька може зі злості до колись такої
покірної мами наробити й дурниць. І для запобігання цьому, для
охолодження її запаленої свідомості, справді, варто часом обережно
педалювати євроінтеграцією, лякати Москву вступом в НАТО тощо,
якщо вона буде дуже вже «зариватися». Але
ж не ставитися до цього серйозно! Бо і Європа до цього
не ставиться серйозно. Ми їй там потрібні, як п’яте колесо до
воза – приблизно як і мусульманська Туреччина. Бо ми, як і турки,
належимо до інших цивілізацій, до інших систем звичаїв. І турки
хоча б можуть здійснювати демографічний тиск на «бабусю», а ми
й того не зможемо поки що робити. Ми приречені, коли навіть туди
й пропхаємося, бути там вічними пасинками, колонією. А Європі,
яка нам ніби й підморгує, і обіцяє колись взяти, ми потрібні насправді
лише як буфер із Московією, як захисна мембрана на кордоні з Азією,
а можливо ще, як полігон для розміщення шкідливих виробництв.
А ще як хлоп, який вічно пхнеться на поріг до пана, аби чобота
лизнути, але якого за поріг пускати нізащо не можна. Така ось
«євроінтеграція» виходить…
А
ось щодо «приреченості» «групи Марченка», то тут шановний «експерт»
явно погарячкував. Коментувати не будемо.
Іван
ПРИЛУЦЬКИЙ
