З
новим роком! З новим газом!
Новий
2006 рік (бухгалтерський) Україна чекала тривожно.
І
дійсно, за те, що «менший брат» в особі голови «Нафтогазу» Івченка
(за що йому, до речі, честь і хвала) дозволив собі (на Москві-ріці!)
говорити зі «старшим» через перекладача, той дуже «рассвірєпєл»
і підняв ціну на свій газ спочатку вдвічі, а потім і вчетверо.
Багатьох серйозних експертів в Україні такі вибрики дуже потішили
і ніхто майже не повірив, що так воно і станеться. Бо одні до
кінця сподівались, що «братська держава» все-таки, мовляв, полякають-полякають
та й домовляться про «божу» ціну. Інші ж указували на договір,
де чорним по білому вказані $50 за
1 тис. куб. м аж до кінця року 2009. Правда також
указано, що ціна може й мінятись, але за
обопільною згодою. Тобто, думали, що якщо написано
пером, то «нє вирубіть і топором».
Та
не так сталось, як гадалось – кремлівський ведмідь сказився
таки не на жарт.
Новий
рік настав, народ усе допив, а коли протверезів, то виявив,
що в хаті стало холодніше… Що ж трапилось, як так сталося, що
кремлівський «брат» вкотре начхав на домовленості? Чому газ,
який нам належав за договором, просвистів без затримки по нашій
трубі на Захід?
А
сталося саме те, про що «Слово Оріїв» весь час і попереджало
– команда Ющенка, внаслідок своєї нерішучості, беззубості і
«демократичності» аж до непристойності, не
здатна захистити національні інтереси України. Наші
газові чиновники замість того, щоб і собі показати зуби, подалися
хутко до «Газпрому» на килим і почали просити помилування. Там
зрозуміли, що психологічний двобій Москва вже виграла і тому
стали як укопані на позначці у $230. Важко нам порахувати, яка
саме частка їхнього газу (по $230) буде в цій домовленій суміші
(яка по $95), а яка середньоазійського (за значно нижчими цінами),
однак їхній газ буде саме по $230, тобто Москва досягла свого
на 100%! Приблизно таку ціну платять за московський газ лише
Франція з Німеччиною, але ж перегнаний через усю Європу! Тобто
якби ці держави розміщувалися там, де Україна, то платили б
у межах $170. До всього ставки у $1,6 за перекачку 1000 куб.
м на 100 км ніде в світі немає – вона принаймні вдвічі більша.
І ось на такі фантастично-знущальні розцінки наші чиновники
покірно і погодилися.
Отже,
що маємо ми? Ми маємо ціну на газ удвічі більшу за попередню.
Ми маємо монополію на постачання України газом в руках якоїсь
дуже підозрілої контори «Росукренерго», яку нам настійливо «порадив»
«Газпром» і яку контролює, кажуть, Сьома Могілєвіч (хтось нарешті,
з Уряду пояснить розбірливо, навіщо вона потрібна і чому не
можна було напряму з «Газпромом» заключати договір?). Ми маємо
ще, до всього, заборону на перепродаж газу третій стороні (воно,
звичайно, не до того, самим би було чим топити, але справа в
принципі – нас ще раз принизили: адже ж перепродає той же «Газпром»
туркменський газ усім вряд – і нічого!). Коротше кажучи, розвели
Україну як останнього лохуватого хлопчиська на бухарському базарі
– це коли заламують спочатку захмарну ціну, яку, поторгувавшись
для годиться, потім удвічі скидають і покупець із базару біжить,
весело підскакуючи.
Саме
так прискакали додому Плачков з Івченком. Але якщо ви лохи,
то порадійте тихенько про себе, полайте, нарешті, за звичаєм,
«клятих москалів», але ж не зчиняйте галас на всю Україну, мовляв,
«Перемога! А як ми тих москалів!» Хоча, чесно кажучи,
вони на ідіотів не схожі – видно, відхопили й собі на чорний
день немаленький куш від цієї оборудки – такий, що і праправнукам
вистачить. Але невже вони думають, що українці не вміють рахувати?
Зараз, після вашої «перемоги» почнуть добре таки рахувати. А
особливо порахують ВВП, який упаде після зупинки хімії з металургією,
внаслідок чого Сімонєнко з Януковичем та іншими вітренками будуть
промосковський схід до бунту підбивати. Невже вони, нарешті,
сподіваються, що все таємне не стане явним і не потрібно буде
за це таємне розплачуватися?
Та
Бог з ними… Скажете, критикувати легко, а що ж було робити бідній
«неньці», залежній від московської газової труби?
Давайте
розберемося. Спочатку про «залежність». Настільки ж, наскільки
ми залежні від їхнього газу, вони залежні від нашої труби в
Європу. Як пише Кінах, «… через територію
України йде практично 80 відсотків (! – ред.) газу,
який Росія постачає в Європу. А це, за різними даними, близько
40 відсотків газу, який загалом споживає Євросоюз».
А до того, нагадаю, вони пов’язані з нами договором по $50 до
кінця 2009. Тобто жодних переваг у Москви немає! Вся ця газова
війна була всього-на-всього психологічною
війною, Москва зухвало блефувала і вона, що робить
їй честь, виграла цю війну, бо виявилася психологічно стійкішою.
Вона знала, чого хотіла, вона прорахувала примітивну поведінку
київських «хрунів» при владі і свого досягла.
Єдине
може втішати, що не «здали» хоча б газотранспортну систему.
Тут таки проявили стійкість: «Ані метра труби москалям!».
Дехто наївний подумав, що таким чином ці діячі проти розбазарювання
державної власності і дійсно печуться про контроль над українськими
підприємствами. Але як зрозуміти тоді наполегливість, із якою
позбувалися не менш стратегічної «Криворіжсталі», а зараз зі
шкіри лізуть, аби «здати» НФЗ, Одеський припортовий і монополіста
дротового зв’язку – «Укртелеком»?!
То,
що ж було робити? А нічого. Якби при владі на Липках були справді
державні мужі, а не те, що ми маємо вже п’ятнадцятий рік, то
продовжували б флегматично брати з труби свій законний газ у
домовлених об’ємах, платити Москві її $50, а якщо би звідти
прискакали розбиратися, то просто тикнути їм у писок відповідний
договір, поки ті не попрохали таки сісти за стіл переговорів
і домовитися про розумну ціну. На переговорах теж вести себе
зухвало, ні в якому разі не ловитися на аргументи московитів,
що це, мовляв, ціни «занижені» і «не ринкові», а показати, наприклад,
договір про оренду Чорноморським флотом РФ землі у Севастополі,
де ставка у 25 разів нижча світової. А якби приїхали розбиратися
європейці, чому, мовляв, до них газ не доходить, то їм теж тикнути
той же договір, потиснути плечима і відправити їх до Москви
на розбірки. І хай би тоді котрась із «ображених» сторін подавала
в Стокгольмський суд – там розгляд справ іде роками, а до того
ж ця справа майже на сто відсотків виграшна для України.
До
всього наші нещасні владоможці своєю такою раптовою капітуляцією
перед Москвою умудрилися поставити в незручне положення навіть
свого улюбленого заокеанського «стратегічного партнера», який
почав було «підписуватися» на боці України і натякати Москві,
що та «не права».
Хоча,
між нами кажучи, якщо глибше глянути і відверто все зважити,
то виграв від цієї війни «Газпром» та ще московські гладкі коти,
а зовсім не московська великодержавна імперська ідея, оскільки
Україну цими вибриками вони лише ще далі від себе відштовхнули
в бік Заходу. Однак, це окрема тема і не нам дбати про їхню
імперську ідею… Єдине, що імперія ця без України точно не відбудеться.
А
тепер дивіться, що Кінах далі говорить в інтерв’ю «Україні молодій»:
«І Україна, попри всю напругу, знову
довела, що вона є надійним транзитером енергоносіїв у Європу,
не порушує жодних угод і домовленостей щодо транспортування
енергоносіїв». Ось вона сіль! У цій війні й цій безславній
капітуляції Ющенко і його свита стали заручниками своєї нав’язливої
євроінтеграційної «мульки» – вони найперше думали
не про Україну та її інтереси, а про те, щоб виглядати «білими
й пухнастими» в очах європейців. Тепер ті ж європейці, на захист
чийого газу наш президент став грудьми, витримавши подвійне
підвищення ціни на власний газ, у своїй пресі подають його як
«олуха царя небесного» і відверто над нами насміхаються…
Ми
ж тут укотре хочемо поспівчувати людям, котрі мерзли минулої
зими на Майдані, щиро сподіваючись, що омріяна нова команда
буде найперше захищати національні
українські інтереси, а не дяді Сьоми чи дядька Ганса.
Гусей пасти цій команді добрий господар не довірив би, а не
те, що країною керувати у цьому жорстокому, хижому світі…
Іван
ПРИЛУЦЬКИЙ