За
нами – майбутнє
Створюючи
своє всесвітньо-величне Вчення, Учитель Лев Силенко сподівався,
що його підхоплять вдячні послідовники, розвинуть і переможно
понесуть у далеч віків. Так воно колись і станеться, однак це
буде не сьогодні і, на жаль, не завтра.
Українець-русич,
який пережив 70 років комунізму, 260 років москвинського царизму
і 1000 років візантійського християнізму, який провінційність
і рабське єство всмоктує з материнським молоком, не здатен нині
не просто розвинути геніальну Науку РУНВіри, а навіть її елементарно
збагнути. На це здатна нині лише невелика жменька людей в Україні
й розсіянні.
Як
ілюстрацію зацитуємо тут уривок із промови побратима Добролюба
(Данила) Лимаря з Лос-Анджелеса, яку він виголосив року 10984,
за кілька днів до своєї смерти і яку подає у своїй книзі «Учитель
Силенко» Світослава Лисенко:
«Любий
Пророче, Учителю Лев Силенко, говорю до Вас перший і останній
раз. Я маю 87 років. Знаю, що ніколи не побачу Вас. Шкодую,
що ми ніколи не стрічалися. Відчуваю, що через тиждень я відійду
у Царство Духа Предків. І це буде останнє моє слово: слава Силенкові,
нашому рідному Пророкові! Слава Дажбогу!
Учителю,
Ви підіймаєте камінь дуже тяжкий. Тисячу літ ніхто не думав
цей камінь зрушити з місця. Ніхто не додумався між українцями
проповідувати віру в Одного Господа Дажбога. Ви перший і останній
Пророк. Тільки 100 років після Вас прийдуть люди, які збагнуть
Ваше Святе Вчення. А тепер Ви будете зацьковані, обмовлені,
обкидані брудом, може й калічені або вбиті. А з РУНВірою може
статися таке: кожний намагатиметься спотворювати Ваше Святе
Вчення, приписуючи собі і творячи якусь нову окремішню РУНВіру.
Може постати 100 групок, і кожна з них матиме свою РУНВіру,
і кожна інакше інтерпретуватиме Ваше Святе Вчення, переінакшуючи
його. Одна група РУНВіри буде воювати з іншою, і кожна вважатиме
себе найправдивішою. Провідник кожної групки вважатиме себе
найголовнішим «отаманом». І прагнутиме інші групи РУНВіри приєднати
до себе, як до Централі. І не буде між вірними РУНВіри часу
на втілення в життя Мага Віри. Сварня, гризня виснажуватиме
й стомлюватиме їх. Очевидно, будуть активно діяти у цьому напрямку
провокатори, підіслані архиєреями чужих релігій, які, перелякавшись
РУНВіри, намагатимуться її позбавити статусу релігійної Громади
і перетворити РУНВіру в товариство дослідників міфології, у
спільноту народознавства, у розшарпане просвітянство. І тоді
архиєреї чужих релігій скажуть «Нікчемні холопи, «раби божіє»,
«со страхом і трепетом» бийте поклони Господу Саваоту, Богу
народу юдейського, просіть, щоб Він Вам відпустив гріхи». І
«раби божіє» не знатимуть, хто вони, ким і чому закуті в ганебне
рабство.
Рідний
Пророче, Ви об’явили рідні догми і канони: рідна віра рідна,
а чужа – чужа, Ваші Сім Законів Правильного Життя – це свята
догма благородного самовдосконалення, і до цієї української
догми не доросли «німії, підлії раби», не здібні й самі робити
порядок у своїй душі й помислах.
Пророче,
Ви Всевишнім Господом посланий. Терпіть. Жахливі зневаги й обмови
сипатимуться на Вас. Терпіть і прощайте знахабнілим, розгуканим
рабам. Їм більше буде імпонувати відстала форма релігії – політеїзм
(багатобожжя), бо кожний матиме свого божка, щоб казати, що
його божок кращий, ніж сусіда. Таке багатобожжя точитиме душу,
так, як шашіль точить дерево. Але прийдуть кращі люди в Україні.
Ваше
Святе Вчення приймуть і Світ Правди засвітять. І цим звеличать
себе і Матір Україну. Якщо буде потреба, згадайте мої міркування
і напишіть, що я, силенкиянин Добролюб Лимар, відійшов у Царство
Духа Предків із поклоном до Вас».
Як
бачимо, слова добродія Лимаря є багато в чому пророчими, а отже,
сподіваємося, що вони будуть пророчими до кінця. Бо Учитель
Силенко творив РУНВіру разом зі своїми вірними побратимами для
Вільної Української Людини і ця людина таки колись народиться.
Саме
РУНВіра вже більше як 40 років іде в авангарді українського
рідновірського руху. Весь цей рух можна порівняти з кометою,
яка вже пронизує холодну темінь чужовір’я. І саме РУНВіра є
яскравим ядром цієї комети, тоді як інші богорозуміння (переважно
багатобожні) складають шлейф цієї комети, оскільки майже всі
вони вийшли з РУНВіри і своїх вірних вони здобувають переважно
знову-таки з тієї ж РУНВіри. Одні з них покинули материнську
конфесію бо банально посварилися з кимось із рунвістів. Когось
РУНВіра обмежує в «польоті думки» у вигадуванні, оскільки тут
є певні канони, усталені засади, які закладені Учителем чи сформувалися
за сорок літ. А інші просто не туди попали – вони є любителями
мітології, дослідниками минувшини та й узагалі, вони не можуть
зрозуміти, навіщо потрібна струнка релігійна система. І ось
всі ці три джерела формують численні рідновірські гурти – їх
буде все більше й більше. Не виключено, що з часом, коли ОСІДУ
РУНВіри стане потужною структурою, частина людей таки повернеться
в лоно материнської віри і тому їх не будемо за ці метання осуджувати.
Окремо
потрібно сказати про потуги сучасних неоязичників зберегти все
те старе, дещиця якого таки залишилася з дохристиянських часів
і навіть відновити (!) з тисячолітньої давнини. Консерватизм
як суспільне явище – річ загалом потрібна і ми його вітаємо,
однак консерватизм у певних межах! І тут не варто ще раз псувати
папір, доводячи, що відновити дохристиянські вірування НЕМОЖЛИВО
в принципі – хоча б із тієї причини, що залишилось катастрофічно
мало пам’яток для більш-менш правдивого відтворення, а ті, які
залишились (писемні), переважно пропущені крізь свідомість християнських
ченців, які їх і записали, а тому довіряти їм до кінця не варто.
Тому сучасним лідерам різноманітних новітніх рідновірських течій
треба чесно сказати своїм адептам – що вони, як і рунвісти,
творять НОВУ ВІРУ, пророками якої і сподіваються стати.
Недавно
я перечитав цікаву й повчальну книгу Ісраеля Шахака «Жидівська
історія, жидівська релігія – тягар трьох тисячоліть», де етнічний
жид, але не ортодоксальний, зокрема, доволі яскраво описує ті
анекдоти, які виникають, коли рабини намагаються в наш час жити
строго за Талмудом, написаним 2,5 тис. років тому. Тоді як за
ці тисячоліття змінився і рід занять жидів (вони тоді були землеробами),
і наука з технічним поступом зробили значний крок уперед, і
місце проживання, а отже, й оточуюче середовище кілька разів
кардинально помінялося тощо. Самі рабини розуміють анекдотичність
ситуації, але вони є заручниками цього Талмуда, оскільки, якщо
вони змінять свій Закон, який є суттю Юдаїзму, то це вже буде
не Юдаїзм. І їм нічого не залишається, як, зціпивши зуби, продовжувати
агонію релігії, яка вже давно має померти.
Або,
ви думаєте, чому Католицизм зараз тисне на Православ’я, а не
навпаки? Та тому що Латинська церква більш гнучка, вона засвоює
нові віяння нашого часу (проте далеко не всі!), переварює їх
і потім обертає собі на користь, тоді як Православ’я занадто
консервативне. З цієї ж причини різноманітні протестанти-«алілуйщики»
нині відбирають паству як в одних, так і в інших.
Отже
для творення новітньої конкурентноздатної релігії потрібно грамотно
збалансувати консервативний початок і реформаторський. Тільки
віра, яка зуміє цього досягти, матиме майбутнє. І саме все це
закладене в РУНВіру: дух давнього язичництва й форма новітнього
богорозуміння. Адже сучасне розуміння Дажбога (Дателя Буття)
зовсім не тотожне Дажбогу язичницькому, на останньому етапі
хоч і головному богу пантеону, проте не Абсолюту. Сучасний Дажбог
включає в себе дух Дажбога тодішнього, дух Перуна, дух Велеса,
дух Стрибога, Лади і всіх інших богів пантеону.
Багато
людей, які прийшли в РУНВіру на першій хвилі чи то в Україні,
чи то ще раніше в розсіянні, не зрозуміли глибинної суті Науки
Силенка, більшість із них сприйняли її поверхово, як самий лише
супер-патріотизм, саму зовнішню оболонку, нове, а тому цікаве
і яскраве явище. І ось коли око призвичаїлося до яскравости,
йому захотілося ще яскравішого – ці люди почали шукати все нове
й нове, бажано строкате й яскраве, саме таке, як дитині подобається.
Вони почали «розвивати» РУНВіру ВШИР,
розчиняючи її у неймовірних навколорелігійних теоріях, гіпотезах,
а здебільшого – казочках, які нашвидкоруч створювалися, вигадувати
все нових і нових богів, богинь та боженят. Ці випадкові в РУНВірі
люди не могли зрозуміти, що РУНВіра має неймовірний потенціал
розвитку ВГЛИБ, не міняючи
головних засад Учення, а лише доповнюючи й ускладнюючи, доводячи
до досконалости. Наша Віра – цілина, величезне неоране поле
різнопланової цікавої діяльности для активного розуму! На жаль,
люди, які це збагнуть, лише починають народжуватися і вони обов’язково
народяться, бо зачаття вже відбулося – тисячі й тисячі українців
прочитали Мага Віру і її продовжують читати все нові й нові
майбутні подвижники РУНВіри.
Безумовно,
що творення нової релігії – справа занадто важка. Далеко не
кожне вчення має шанс перерости в релігію, далеко не всі, хто
за цю справу взялися, внесуть у неї відчутну лепту – дехто навіть
може зашкодити. Багато хто не витримає щоденної копіткої, навіть
рутинної, праці і відійде. Але прийдуть інші, які понесуть справу
РУНВіри наступним поколінням. Саме цих людей нам потрібно зараз
віднайти в масі українства, перемивши гори піску, аби таким
чином здобути дорогоцінні самородки. І саме це завдання стоїть
перед «Словом Оріїв» і саме ця стаття є засобом досягнення цієї
мети.
З
Дажбогом переможемо!
Анатоль
ІВАЩЕНКО