Світ
З
певного часу люди планети Земля живуть не в одному світі, а
у кількох. Наприклад, є перший світ і є третій. Одним з критеріїв
такого поділу є рівень урбанізації суспільства. У першому світі
цей рівень дуже високий. У третьому він дуже низький.
Отже,
умовно: перший світ це міщуки, третій – селюки.
Міщуки
вважають, що усі селюки повинні прагнути стати міщуками.
До
історії виникнення міст
Міста,
як спільнотні утворення, почати формуватися уже на початку періоду
природно-духовних сутінок, який міщуки тепер чомусь називають
світанком людства. Природно-духовні сутінки передували теперішній
природно-духовній ночі, як цілком об’єктивній фазі наступного
більшого від зміни пір року природно-космічного циклу. Головною
рисою цієї фази є обскурація (затемнення) усіх природно-духовних
процесів і явищ в усьому, що найбільш загально можна окреслити,
як ієрархія форм життя. У найбільшій мірі це стосується людства,
як вершини еволюційної хвилі планети Земля. Обскурація спричинила
цілий ряд відповідних наслідків. Наприклад, виникнення писемності
було наслідком обскурації людської пам’яті. (Держави і народи,
які претендують на ранню писемність, всього-навсього претендують
на раннє затемнення пам’яті. Людям періоду природно-духовного
дня, як істотам з абсолютною особистістю, родовою і трансфізичною
пам’яттю, писемність була непотрібна). Іншим наслідком обскурації
була спеціалізація (звуження) життєдіяльності людини до лише
однієї основної функції при рудиментарному рівні решти. Так
почали з’являтись землероби, скотарі, гончарі, ковалі тощо.
Усі ці наслідки не можна вважати ані добрими, ані поганими,
тому що вони природні. В свою чергу наслідком спеціалізації
мала стати кооперація (взаємодія) як між окремими людьми, так
і цілими спільнотами. Але саме на цьому етапі на планету потрапив
і розповсюдився серед людей протиприродний вірус, який умовно
можна назвати вірусом халяви. Добрий і довірливий, але вже затемнений
селюк був хорошим підґрунтям для поширення цього вірусу. Так
поряд з кооперацією почало ширитись посередництво.
Чума
посередництва ніколи б не досягла теперішніх масштабів, якби
провідні носії вірусу халяви паралельно з поглибленням спеціалізації
не пропагували б ізоляцію від природного середовища (міське
життя), як нібито прогресивніший спосіб існування.
Паразитологам
відомі клінічні випадки, коли маса паразита сягає однієї шостої
від маси носія. Сучасний стан планети Земля є подібним, якщо
не складнішим клінічним випадком. Сучасні міста є цитаделями
посередництва, міщуцька цивілізація – диктатурою паразитів,
а наша планета – ареною запеклої боротьби протиприродних сил
з природними.
Протиприродні
сили
Суттю
існування протиприродних сил є протидія природно-космічному
процесові продуховлення матерії. Головним об’єктом, на який
спрямована дія протиприродних сил, є людина, як найбільш продуховлена
фізична форма життя.
Загальна
програма діяльності і цілі протиприродних сил можуть бути визначені
такими пунктами:
1.
Зваблення всіх мешканців планети Земля до урбаністичних колоній.
2. Розправа найрізноманітнішими шляхами над усіма, хто намагатиметься
проживати поза такими колоніями.
3. Повна дискредитація та ліквідація таких понять, як «корінне
населення», «етнічна територія», «титульна нація».
4. Нівеляція усіх родових, етнічних і расових ознак людини аж
до повного їх зникнення.
5. Знищення усякого знання і пам’яті людей про природний спосіб
життя.
6. Тотальний контроль над людством.
На
теперішньому етапі ця програма найповніше здійснена у країнах
так званого першого світу, тобто у максимально урбанізованому
суспільстві, де населення перебуває під майже повним контролем
протиприродних сил.
У
країнах третього світу, у рамках виконання вищенаведеної програми,
при владі перебувають в основному антинародні режими, завданнями
яких є цілеспрямована підтримка низького рівня життя, розв’язання
воєн, геноцидів, депортацій; планування та здійснення масштабних
техногенних диверсій; створення умов для масових епідемій, голодоморів,
тощо.
У
природі не існує причин для різного рівня добробуту людей у
різних країнах та частинах світу. Ці причини створюються протиприродними
силами штучно з метою контролю над демографічними процесами.
Наприклад таке поширене явище, як еміграція корінного населення
та іміграція некорінного є наслідком штучного поділу світу на
кілька різних світів.
У
сучасному суспільстві, з точки зору моральних засад, запроваджених
протиприродними силами, зовсім не вважається принизливим бути
імігрантом, представником нацменшини і навіть біженцем.
Сучасне
українське село
Сучасний
український селюк частково не є справжнім селюком. Він є продуктом
протиприродного добору (підступного винищення найкращих та планомірного
множення найпокірніших) і уособленням українського комплексу
меншовартості.
Охолоплення
селюків в Україні проводилось (і проводиться) протиприродними
силами на протязі багатьох століть методично і цілеспрямовано
з метою повної дискредитації природного способу життя.
Міщук
і селюк, як два типи людини
Коли
у класичному аспекті порівняти дві постаті: одну – римського
патриція з історичним іменем під час нападу у нього хрестоматійного
словоблуддя у сенаті, й іншу – історично безіменного скита-оріянина
з луком і стрілами за плечима та мечем при боці під час зорювання
ним рідної гіперборейської землі, не важко буде здогадатись
за котру з цих двох своїх подоб мало б бути незручно юдейсько-християнському
Богові-творцеві.
І
у сучасному аспекті, справжній селюк, як син свого Бога і природи,
може бути орачем, женцем, теслею, бджолярем, філософом, музикою,
садівником, другом тварин, шевцем, різьбярем, воїном і цілителем
в одній особі.
У
цьому ж аспекті, міщук, як уражений вірусом халяви, сліпий прислужник
протиприродних сил, приречений бути банкіром, злодієм, поліцаєм,
підмітайлом, президентом, кілером, патологоанатомом, продавцем,
проктологом, політологом, грабарем, але тільки чимось одним.
При
поверненні людини до природного способу життя усі вищезгадані
і більшість інших занять міщука, як можливі лише за диктатури
паразитів, втрачають будь-яку логіку і зникають, як незрозумілі
і непотрібні.
Їжа.
На ранньому і середньому етапі свого становлення міщуцьке суспільство
використовувало рабську працю (спосіб існування убогих духом)
для забезпечення собі достатньої кількості харчових біосубстанцій.
На пізнішому етапі рабську працю замінило фермерство (у міщуцькому
суспільстві соціальний статус фермера не може вважатися вищим
від лакея-кухарчука).
Коли
у галузі міщуцької харчової індустрії буде відкрито і успішно
випробувано метод атомного синтезу нутрієнтів, фермерство з
усіма сучасними агротехнологіями буде викинуте на смітник історії,
як недолуге і застаріле знаряддя епохи ранньої глобалізації.
Досягнення
міщуцької цивілізації
Міщуки
вважають автомобіль, телевізію, комп’ютер і подібні технічні
винаходи досягненнями їхньої цивілізації. Отруєну воду і повітря,
токсичні опади, вирубані ліси, зсуви ґрунту, повені і посухи
вони відносять лише до незначних побічних ефектів таких технологічних
тріумфів, як гумовий кийок, дихлофос, калькулятор, вібратор,
авіаносець, аспірин, асфальт чи жувальна гумка.
З
точки зору справжнього селюка, крім великої екологічної шкідливості,
вищезгадані (і усі інші) міщуцькі досягнення мають ще й такі
негативні характеристики:
1.
Щонайменше 9 з 10-ти передчасних людських смертей у сучасному
світі прямо чи опосередковано спричиняються техногенним фактором,
тобто досягненнями міщуцької цивілізації.
2. Усі винаходи, навіть у найвіддаленішій перспективі, позбавлені
можливості набуття ними ауторегенеративної функції (самовідтворення),
а отже приречені на екстенсивне поглинання психо-, біо- та георесурсу
планети.
3. Вони ставлять нездоланну перешкоду на шляху людини до таких
суджених їх здобутків (при неприродному способі життя), як левітація,
матеріалізація, телепортація, аутотелепортація, астральна аутопроекція,
усі види телепатії та інше (такі здатності людини добре відомі
міщуцькій науці. Єдиними умовами до оволодіння ними є праведне
життя і вільна праця. Але оскільки праця і праведність перебувають
у прямому протиріччі до філософії халяви, як панівної доктрини
урбаністичного суспільства, то ці здатності людини міщуцькою
наукою у кращому випадку вперто іґноруються, у гіршому – проголошуються
чудесами).
4. Ніякі міщуцькі винаходи не можуть дати людині глибокого,
пульсуючого почуття постійної радості від співжиття і співтворення
у поєднанні з природою. Вони можуть давати лише короткотривалу
ілюзію цього стану, стимулюючи при цьому споживацький ненасит,
лінь, розбещеність і апатію.
Усі
досягнення урбаністичного суспільства працюють на протиприродні
сили, поки триває процес переселення людей до залізобетонних
ґетто. При зміні цього процесу на протилежний, тобто на повернення
усіх людей до квітучих садів, деякі досягнення сучасної цивілізації
можуть бути навіть корисними на початковому етапі цього процесу.
Факти,
що не потребують доведення
1.
Коли б до США (міщуцької країни) припинився потік селюків з
третього світу, то науково-технічний прогрес цієї країни зупинився
б і почався б регрес.
2. Тривалість перебування людини у підводному човні має межу,
після якої психофізіологічні мутації адаптативного характеру
в її організмі і психіці стають невідворотними і людина перестає
бути людиною назавжди.
Аналогія
між сучасним містом і підводним човном повна. Відмінності лише
часово-просторові, тобто в цьому випадку варіантні, а не принципові.
В обох випадках має місце ізоляція людини, природної істоти,
від природного середовища. В обох випадках спостерігається занепад,
спотворення або навіть втрата людиною своїх природних здібностей
та функцій. Отже, простежуються певні ознаки дегенерації (виродження)
людини як біологічної і як мислячої істоти.
Деякі
загальні психо-фізіологічні ознаки дегенерації людини в урбаністичному
суспільстві
1.
Міщуцька цивілізація охоплена пошестю патологій і хвороб. Хворіти
також починає усе, що міщуки беруть під свою опіку. Тим, усе
швидше зникаючим оазисам живої природи, куди ще не прийшли міщуки,
хвороби невідомі.
2. Гомосексуалізм (одностатевий потяг) є проявом гендерної коагуляції
(родового згортання), тобто прямою ознакою виродження, проте
це явище у міщуцькому суспільстві посилено пропагується як варіант
норми.
Декомпозитивні
ознаки у міщуцькому мистецтві
Література.
У
прозі одним з явищ у свій час став Джеймс Джойс – засновник
літературного стилю, відомого як «потік свідомості». У значній
мірі завдяки саме йому міщуки тепер мають вільний доступ до
потоків нефільтрованих постмодерністських помиїв (Міщуцька критика
проголосила Джойса велетнем світової словесності. Один український
мислитель назвав його мікробом).
У
поезії – верлібр, вірші без ритму і рими, тобто жодним чином
неструктуровані словесні бризки.
Музика.
Джаз
– музика (?), яку музиканти виконують майже виключно самі для
себе. Джазовий твір – це звуковий ряд з розірваним ритмом та
розмитою мелодією.
Своєрідне
медитативне злиття виконавців та інструментів у колективній
конвульсії. В контексті звукового мистецтва – це потік шумовий.
Живопис.
Абстрактний
експресіонізм не визнає жодних обмежень формою та змістом. Шедеври
цієї школи можна створювати плямами, бризками та струменями
фарби.
Висновки
1.
Результати життєдіяльності селюка.
Здорове
потомство, природні продукти харчування, чисте довкілля, народна
творчість, рукоділля.
Село,
як спільнота людей, що живуть у гармонії з природою, є утворенням
абсолютно самодостатнім і надає всі умови для всебічного розвитку
людини.
У
гіпотетичному випадку ізоляції села від міста, єдине, що могло
б гіпотетично загрожувати селюкові, – це монотипна регенерація,
або стадійна стагнація, що є практично неможливим з огляду на
потужний контакт селюка з живою природою, яка постійно еволюціонує,
та генетично вкодовану видову приреченість людини на самовдосконалення.
2.
Результати життєдіяльності міщука.
Злодії
і збоченці, металеві монстри, гори сміттєзвалищ, ріки нечистот,
квазікультура. Місто, як спільнота людей, що живуть у дисгармонії
з природою, є утворенням абсолютно паразитарним і залежним від
села.
У
гіпотетичному випадку ізоляції міста від села є єдиним порятунком
для міщука і могла би привести до позитивної трансмутації його
у селюка, як еволюційно-перспективніший підвид. Інакше ж він
був би приречений на швидку дегенерацію і зникнення як соціумний
підвид (Дегенерація людини у місті і так відбувається постійно,
паралельно з урбанізацією як ще незавершеним процесом поглинання
села містом. Типові дегенеративні схеми людини у містах України
подаються нижче).
При
продовженні просування людства в урбаністично-технократичному
напрямку, куди його підступно зваблюють протиприродні сили,
людина як істота природно-духовна (внутрішньо керована) поступово
мутує в істоту біомеханічну (зовнішньо керовану).
Типові
схеми виродження людини у сучасних міських реаліях України
1.
Чарка.
Тип:
невдаха-нарікайло. Безвольовий. Схильний до надмірної сентиментальності.
Часто ностальгує за совком. Інколи серед цього типу зустрічаються
досить обдаровані індивіди. Темп деградації – помірно-швидкий.
Кінцева стадія – брудна, смердюча істота з ознаками людини,
як біологічного виду.
2.
Голка.
Тип:
шукач гострих відчуттів і свята у житті. Часто досить вольовий
і схильний до ризику. Ряди дегенератів за цією схемою успішно
поповнюються завдяки міфу про те, що з голки можна зістрибнути
і повернутись до повноцінного життя. Темп дегенерації – швидкий.
Кінцева стадія – бліда, знекровлена істота з дуже слабкими ознаками
людини, як біологічного виду.
3.
Заробітки.
Тип
– лох-мандрівник. Досить енергійний. Без особливих здібностей.
Часто з вищою міщуцькою освітою. Засліплений переконанням, що
всі його проблеми – з-за відсутності грошей. Його рівень мислення
не дозволяє йому зрозуміти, що його гроші, набагато швидше ніж
він їх заробляє, перекочовують до кишені тих, хто створив систему,
яка змушує його покидати дім для заробітків. (Творці системи
теж інколи мандрують, але в основному для відпочинку. Звичайно
за рахунок лоха та дегенератів інших типів). Темп деградації
– помірний. Кінцева стадія – зашкарубла сірість у торговому
наметі. Представники цього типу часто змінюють цю схему дегенерації
на першу.
4.
Конформізм
(схема витонченого звиродніння).
Тип
– космополіт або культурний клон. Міщук у щонайменше другому
поколінні. Поширений у мегаполісах. Ходить на московські м’юзикли
і в солярії. Відвідує нічні клуби і п’є текілу. Своїй єдиній
дитині купує відеофільми і яскраві книжечки про міопічного хлопчика-чарівника
з семітськими рисами обличчя. Має комп’ютер і хатню тварину.
Його життєве кредо – жити стильно і зі смаком. Стиль – це його
релігія. Релігія у традиційному розумінні є лише частиною його
стилю. Ці свої потреби він задовольняє читанням езотеричної
літератури, у котромусь з православій або на сеансах місіонерів-харизматиків
(ці останні досить успішно довершують дебілізацію міщуків).
Як практикуючий сповідник стилю може пересипати свої висловлювання
такими словами, як бренд, тренд, драйв, фішка і вважає биками
усіх, кому ці слова незнайомі. Темп дегенерації – повільно-стабільний.
Кінцева стадія – літня людина зі згаслим поглядом. Серед виродків
цього типу інколи трапляються прозріння про власну звироднілість.
Тоді народжується часом новий націонал-патріот.
Коментарі.
Ви
можете не підпадати під жодну з цих схем. Живучи у сучасному
місті, ви все одно дегенеруєте. Повільно, тупо і без стилю.
Схема
1 і 3 в рівній мірі поширюються на сучасне українське село.
1-а
та 2-а схеми виродження, завдяки державній підтримці, набувають
досить тривожних масштабів в Україні останнім часом. Це сумна
тенденція. Проте серед дегенератів цих двох типів продовжує
домінувати московськомовний елемент. Це приємна тенденція.
Слід
розрізняти московськомовних і московитів. Московити живуть у
Московії (Росії). І хоча вони дегенерують ще швидше за українців,
однак роблять дуже корисну справу для своєї і нашої країни.
Вони мочать українського лоха-мандрівника у московському сортирі.
Московськомовні
живуть по всьому пост-совковому просторі і в Україні – це непомірно
великий прошарок населення. Його складають приблуди, нащадки
приблуд та збидлені хохли. Серед московськомовних близько 90
відсотків – міщуки і лише решта – селюки. Таке співвідношення
є свідченням виняткової паразитарності цього типу.
Серед
значної частини московитів і московськомовних побутує думка,
що українська мова (найбільш слов’янська з усіх слов’янських
мов) є периферійною говіркою південно-московської черні, а московська
мова (найменш слов’янська з усіх слов’янських мов) є мовою східно-слов’янського
наднароду.
Коли
в Україні буде природна українська влада і московськомовним
буде запропоновано вивчити українську мову або покинути територію
України, абсолютна більшість з них заговорить хорошою українською
мовою.
4-й
тип є аванґардним урбаністичним типом та ідеальною (на цьому
етапі) видовою моделлю з точки зору глобалізаторів. Саме у цьому
типі найменш відчутний пульс національної самоідентифікації.
А у його побуті, поведінці та світогляді етнічні і навіть расові
природні архетипи майже повністю витіснені глобальними стереотипами.
Представники саме цього типу, спільного для будь-якої країни,
є першими паростками прийдешнього біомеханічного людства, майбутні
управителі котрого уже зараз за посередництвом кількох десятків
транснаціональних корпорацій ретельно укладають для нього меню,
добирають гардероб, організовують дозвілля. Саме цим типом найлегше
маніпулювати за допомогою реклами та інших психотропних технологій.
Саме цей тип є споживачем таких продуктів міщуцької культури,
як романи без сюжету, вірші без рими, музика без мелодії та
картини без ліній. Дегенерат саме цього типу, як ідеальний глобальний
тип людини, піддається посиленій розкрутці у міщуцьких мас-медіа
з метою фіксацій орієнтиру для несвідомих представників обох
соціумних підвидів. Найвищий відсоток представників секс-меншин
та найнижча народжуваність серед цього типу є певним фактором,
що стримує поширення схеми 4. Проте цей фактор частково компенсується
досягненнями міщуцької науки у галузі штучного запліднення та
міщуцького права в питаннях усиновлення. Випадки прозріння у
цьому типі є нічим іншим, як останнім рефлексом генетично-вкодованої
функції видового самозахисту. Однак ці випадки рідшатимуть по
мірі підвищення ступеня урбанізації людського суспільства.
Трансгенні
технології
Використовуючи
досягнення генної інженерії, протиприродні сили успішно вирішують
проблему постачання харчових біосубстанцій для зростаючої популяції
міщуків. Генетично-модифікований продукт не є природним продуктом,
а сурогатним, тобто є квазіпродуктом. На рівні зовнішніх ознак
такий продукт може не відрізнятись від природного (часто навіть
здається привабливішим), однак на клітинному рівні він позбавлений
природно-синтезованих мікроелементів, які є життєво необхідні
для повноцінного життя людини. Споживання неприродних продуктів
людиною як природною істотою, спричиняє мутації зі знаком мінус
у її організмі і психіці. Ці мутації (хоча вони й не є одразу
очевидними) можна цілком справедливо вважати процесом повільного
клонування. Споживаючи квазіпродукти
людина поступово стає квазілюдиною.
Людина
і клон.
Людина постає природно, з любові двох людей. Клон постає лабораторно,
з патологічної цікавості дегенератів-генетиків.
До
теорії еволюції.
Міщук вважає своїм предтечею мавпу (мавпа має право ображатись).
Предтечами клона слід вважати міщука і вівцю.
Мораль.
Зрада має масштаб. Наприклад, вона може бути родинною, національною
і зрадою людства. Публічну стерілізацію усіх, хто зайнятий у
галузі генної інженерії можна було б вважати помірною карою
за зраду Матері-природи.
Духовність
Це
слово стало особливо часто вживаним серед міщуків пост-совкового
простору у пост-совковий період. Оскільки будь-який міщук є
паразитом апріорі, то до будь-яких його розмов про духовність
слід ставитись як до звичайної мімікрії протиприродних сил.
Пізнати духовність можна лише у гармонійному співжитті з природою.
Міське життя і духовність є поняттями, які заперечують одне
інше.
Залежність
і незалежність
У
цьому світі ніколи не було, немає і не може бути більш незалежної
істоти, ніж справжній селюк на своїй землі, яка належить йому
по природному праву (Природне право є вищим від будь-якого права,
яке будь-коли існувало чи існуватиме у міщуцькому суспільстві).
У
цьому світі ніколи не було, немає і не буде більш залежної істоти,
ніж міщук, мешканець квартири у багатоповерховому будинку. Ця
парадигма зберігає істинність при проекції людини на націю,
а міста – на будь-яке сучасне міждержавне утворення.
Перспективи
1.
Перетворення земної поверхні на місячний ландшафт зі спорадичними
вкрапленнями скупчень споруд правильної геометричної форми з
блискучого, надтвердого матеріалу – місць помешкань біомеханічних
нео-приматів.
2.
Цивілізаційні потуги людства в урбаністичному напрямку призводить
до короткого, але яскравого спалаху на узбіччі Чумацького Шляху.
При
справдженні будь-якого з цих двох прогнозів мільярди років унікальної
еволюції планети Земля ідуть котові під хвіст.
Перспектива
ожиріння усіх міщуків до неможливості – самостійно пересуватись
вони не зможуть (північно-американський варіант); або їх масовий
суїцид на ґрунті депресії (скандинавсько-японський варіант)
видавалася б найбільш втішною перспективою. Такий достойний
фінал урбаністично-технократичного фарсу був би також надійною
пересторогою на майбутнє для селюків, які звичайно ж переживуть
теперішню епоху затемнення розуму.
Дарислав
ДІБРОВА, Волинь
