РОЗДУМИ
СЕЛЮКА ПРО УРБАНІЗАЦІЮ
(додатки
до статті, надрукованої в числі
22)
Зло
Те,
що люди сучасного світу найчастіше називають злом, безперечно
живе у місті. Космічний хаос проявляє себе найактивніше у мегаполісах,
де люди надійно ізольовані від живої природи нагромадженнями
неорганічної матерії.
У
місті, на своїй території, зло завжди перемагатиме людей. Серед
природи люди завжди перемагатимуть зло.
Гроші
Гроші
є головним засобом і запорукою існування паразитуючої частини
сучасного суспільства за рахунок його працюючої частини.
Гроші
(умовна вартість) завжди слугували і завжди слугуватимуть протиприродним
силам як основне знаряддя відчуження дійсної вартості від її
дійсного власника з метою приведення його під контроль протиприродних
сил.
Доки
існують гроші, вони завжди належатимуть посередникові, тобто
паразитові. Виробникові дійсної вартості завжди належатимуть
лише копійки.
Нижченаведені
основні етапи трансформації реальної вартості у віртуальну приблизно
співпадають з основними етапами становлення диктатури паразитів:
1.Земля,
зерно, худоба, тощо; зброя, посуд, прикраси з дорогоцінних металів
і каменів.
2.Монети з золота і срібла.
3.Монети з міді та сплавів.
4.Паперові гроші.
5.Цінні папери, чекові книжки, кредитні картки.
6.Кодовані цифрові імпульси у всесвітній комп’ютерній мережі.
Реальна
вартість грошей (умовної вартості, починаючи з другого етапу)
насправді дорівнює вартості металу, з якого вони виготовлені.
Той факт, що люди нерозривно пов’язують умовну вартість з дійсною,
є результатом маніпуляцій протиприродних сил з природною схильністю
людини довіряти іншій людині.
Якщо
найбільш стисло сформулювати головний критерій розподілу грошей
у сучасному суспільстві, то це буде бездуховність.
Досить влучним є відомий афоризм: щоб дізнатись, що Бог думає
про гроші, варто лише подивитись на тих, кому він їх дає.
Завершення
6-го етапу і зникнення усіх попередніх форм умовної вартості
можливе лише при повній урбанізації людського суспільства, що
означало б становлення диктатури паразитів у планетарному масштабі,
тріумф протиприродних сил і кінець гри для природно-духовного
людства.
Земля
Для
селюка Земля є матір’ю-годувальницею, для міщука – лише нерухомістю.
Ще
дещо про урбанізацію
Урбанізація
є еволюційною аномалією і спотворенням природного процесу заглиблення
духа у матерію. Саме міщуцька цивілізація витворила протиприродний
тип людини – людину-споживача. Саме урбанізоване суспільство
поглинає людський геній і ставить його на службу диктатурі паразитів.
Саме технократичний напрямок розвитку людства прирікає людину-творця
на довічне обслуговування людини-споживача. Саме міські реалії
породжують і поширюють безробіття, злидні, злочинність, проституцію,
наркоманію, безпритульність. Саме міське середовище формує протиприродний
космополітичний світогляд. Саме через міста у національно-монолітні
держави вливається шумовиння некорінних етносів, остаточно перетворюючи
ці держави на колонії аморфних, еволюційно-безперспективних
комбінацій ДНК.
Виживання
цивілізації
Аналітики-прогнозисти
віщують для людства у недалекому майбутньому страшну кризу,
спричинену зокрема збільшенням населення планети у кілька разів,
нестачею питної води, енергоносіїв, тощо. Як деякі заходи, спрямовані
на попередження цієї кризи, вченими пропонуються впровадження
енергоощадних технологій та регулювання народжуваності. Тільки
такі або подібні заходи приходять у недолугі голови академіків-міщуків.
Отже,
міщук, проголошуючи людське життя найвищою цінністю людського
супільства, чомусь вважає природний приріст цієї цінності загрозою
для свого добробуту і запопадливо пропагує контрацептиви. В
той же час для справжнього селюка не може бути жодних сумнівів
у тому, що навіть при збільшенні населення планети у кілька
десятків разів у порівнянні з теперішнім, Природа і так була
б здатна забезпечити достатню кількість питної води, їжі та
палива для всіх при одній лише умові: якщо усі люди планети
Земля стануть селюками. Однак провідники міщуцького суспільства
скоріше розв’яжуть десяток воєн, аніж відмовляться від свого
паразитарного способу існування.
Синдром
халяви набув поширення серед людей на етапі натурального господарства,
тобто природного способу життя. Саме до цього етапу повинно
повернутись людство, щоб знайти нерозпізнаний правильний напрямок
розвитку суспільства. Це не було б поверненням до печер, а лише
вчасним виправленням помилки. А також оздоровленням небезпечно
хворого людського виду. Саме при природному способі життя паразитизм
неможливий як явище – споживач змушений стати творцем або вмерти,
а людина-творець одержує необмежені можливості для розвитку
своїх здібностей і талантів.
При
поверненні до природного способу життя усі позитивні здобутки
сучасної цивілізації (а їх набагато менше, ніж могло би здатись)
можуть бути збережені.
Шлюб
Людства і Природи
У
цій алегоричній парі дружина-Природа – це дивовижна красуня,
мудра і лагідна, завжди свіжа і чепурна, зразкова господиня.
Вона, як справжня жінка, мріє про чоловіка, котрий любив би
її і оберігав, засівав би її родючі землі, тішився б її плодами
і оспівував би її красу. Таким чоловіком міг би бути лише справжній
селюк. Та, на жаль, її теперішній чоловік, міщук, виявився альфонсом,
котрий постійно лишає після себе купи бруду, часто напивається
і нізащо б’є свою смиренну благодійницю, домагається від неї
збоченого сексу, ще й задивляється на інші планети.
Нечуване
торнадо, котре змело б міщука та усю його урбаністичну бридоту
зі святого лиця Землі, було б лише гідною відповіддю незаслужено
ображеної та доведеної до відчаю жінки-Природи.
Чого
бракує українцям
Чого
може бракувати чи не найдревнішому на світі народові, який живе
на найбагатшій на світі землі, має розум, талант і працьовиту
вдачу, народжує найкращих на світі жінок, має своїх справжніх
героїв, геніїв та пророків і свою могутню національну релігію?
Напевне
можна було б науково довести, що в українському генотипі відсутній
ген агресивности. Коли б такий ген у нас був, то цей світ уже
давно й остаточно був би глобалізований за українською моделлю.
Очевидно
цей ген нам і потрібен. Коли б нам пробудити наш вкрай занедбаний
нами ген національної гідности, то глобальна геополітика і так
докорінно змінилася б як на користь України, так і решти світу.
Тероризм
«Бий
свого, щоб чужий боявся», – каже українська приказка. Самоспалення,
голодування, лежання у наметах можна вважати українським різновидом
тероризму. Ще хтось назвав би це громадянським мазохізмом. Ті,
хто вдаються до таких методів, звичайно лише тішать своїх кривдників.
А ще дуже шкодять своєму ж народові. Тепер чужинець, який хоче
панувати в Україні, добре знає: щоб йому позбутись невигідного
йому українця, над ним треба як слід познущатись у його ж домі,
і тоді той обов’язково сам себе спалить або заморить голодом.
У
кожного народу, як і людини, є своя неповторна вдача, свої вади
і чесноти. Українська природно незлоблива вдача за тисячу років
протиприродного добору стала патологічно незлобивою. Доведений
до відчаю українець заподіює шкоду собі, а не тому, хто його
кривдить. Українська вдача також дуже вразлива і довірлива.
Кожен інший народ не сприйняв аж так близько до серця протиприродне
біблійне казання про ліву та праву щоку. Кожному народові, як
і людині, дано виправляти свої вади і примножувати свої чесноти.
Cучасний
світ живе за такими двома типами законів:
1.
Неписані, природно-народжені, органічно вкомпоновані у психофізику
усього живого закони космосу, які дають можливість усьому мудрому
мудрішати по-своєму, усьому красивому красивішати по-своєму,
усьому сильному сильнішати по-своєму. Ці закони завжди ставлять
рідне понад чуже.
2.
Штучно створені, протиприродні, фальшиво-гуманні закони урбанізованого
суспільства, які урівнюють і змішують бездарне з геніальним,
бридке з красивим, кволе з могутнім. Ці закони ставлять чуже
на одному рівні або вище за рідне.
Народи,
які активно творять історію людства, завжди живуть за законами
першого типу. Їм ближче до серця більш природне біблійне казання
про око та зуб. Серед тих народів, над якими вони хочуть панувати,
вони поширюють закони другого типу.
Світова
міщуцька спільнота суворо засуджує тероризм ісламських радикалів.
Та ніхто в світі не наважиться сказати, що араби не мають почуття
гідности. Вони не хочуть жити за законами другого типу. Араби
можуть бути впевненими у своєму майбутньому.
Жінка-Україна
Архетипічні
неагресивність та пасивність у поведінці українців могли б свідчити
на користь теорії про фемінічну природу українського психотипу.
Так, Україна – це жінка. Вона була підступно позбавлена цноти
у квітучій юності, пережила цілу серію зґвалтувань (в тому числі
групових), згодом потерпала від насильства у шлюбі. Свіжо по
розлученню, вона і тепер не має відбою від залицяльників, найпомітніші
серед яких двоє: один – надзвичайно впливовий і грошовитий заокеанський
товстун з дуже нещирими намірами; інший – сумно знайомий їй
чванливо нахабний, бородатий вискочень-сусід з садистськими
нахилами. Як одного, так і іншого цікавить лише тіло красуні
України і зовсім не цікавить її душа.
Невже
після всього пережитого знову дасть себе одурити Наречена Неба
Прісно-Панна Україна?
Як
справжня жінка, Україна знає, що її жіноча слабкість може бути
її силою. Не жіноча справа керувати світом. Україна знає, що
той, хто хотітиме керувати світом по-справжньому, жадатиме володіти
і тілом, і душею Красуні-України. Тоді йому доведеться стати
перед нею на коліна і попросити її розкрити свою душу. Красуня-Україна
подумає. Вона не проти, щоб світом керував шляхетний маскулінний
психотип. Україну цілком задовольнить її скромний обов’язок
керувати управителем світу. Вона знатиме, що понад усі скарби
Неба і Землі цей управитель любитиме і оберігатиме найвродливіше
на світі тіло і найніжнішу на світі душу Красуні-України.
До
непробуджених українців
Ваше
мислення обтяжене підрахунками мідяків. Звільніть його. Ваша
вільна Україна не ваша. Зробіть її своєю.
Справжній
українець нічого не купує і не продає. Він сміливо бере, мудро
дає і завжди всього має в достатку.
Віддайте
грошолюбам їхнє і сміливо візьміть свою законну долю рідної
української землі у вмираючому українському селі і пустіть свіже
коріння.
Місто
приречене, хоча доля села вирішується зараз саме у місті. Отже
для вас місто – лише поле битви за село. Смерть українського
села означала б смерть України.
Звичайно
є ядерно-космічні реалії. Але хто сказав, що патріот-українець,
винахідник найпотужнішої в світі зброї масового захисту не повинен
мешкати у власній садибі над ставком?
Поки
ви громадите міський мотлох, ваші вороги стікають слиною у вичікуванні
моменту, щоб відібрати ваш найдорожчий скарб – золоту землю
України. Готуйтесь боронити її. Об’єднуйтесь у земельні спільноти
і братства та ладнайте зброю.
Будь-якого
піджака з краваткою, який вам щось казатиме про податки на українську
землю для українців, вважайте прокаженим. Ваш єдиний податок
– це ваше життя, яке ви готові не вагаючись віддати в обороні
Рідної Землі. Будь-якими іншими податками ви годуватимете своїх
лютих ворогів.
Будь-хто,
котрий спробує відібрати у вас вашу землю, поплатиться своїм
життям.
Наближається
кульмінація вашого обезвласнення і перетворення на чужинців
у власній державі. Не допустіть цього.
Поки
міста, які вам ніколи не належали і не належатимуть, продовжують
плодити виродків, десь в українських селах бігають босоніж наші
майбутні генії та пророки. Ще бігають. Їхня доля у ваших руках.
Ваші
книги – Мага Віра і Кобзар.
Ваш
живопис – жива українська природа.
Ваша
музика – військовий марш.
До
непробуджених українок
Ви
найвродливіші тілом та найніжніші душею істоти планети Земля.
Ті, кого у Парижі чи Мілані вважають красунями, надалися б вам
хіба що у служниці, якби українкам потрібні були служниці.
Відчуйте
свою силу. Ставте на коліна політиків та підприємців і примушуйте
їх слугувати Україні. Тільки не продавайтесь. Справжня українка
у найчорніших злиднях та найбільших розкошах собою не торгує.
Ваше принадне тіло може бути лише кайданами для ворога України.
Ваша ніжна душа – його смертельним сонним трунком.
Не
нарікайте на брак лицарів. Лицаря народжує жінка від лицаря.
Якщо
ви відчули на собі знаки уваги з боку стильно одягненого молодого
чоловіка у дорогому авті з мобілкою, будьте пильні. Найвірогідніше,
ви маєте справу з виродком. Він до вас навіть не залицяється.
Він вас купує. Якщо купить – з ним ви продовжуватимете виродження
власного народу.
Якщо
ви відчули на собі знаки уваги з боку скромно одягненого молодого
чоловіка, який розмовляє українською мовою, придивіться. Ви
можете мати справу з сонним лицарем. Ваше покликання – помітити
у ньому лицаря, пробудити у ньому лицаря, спонукати його до
лицарських вчинків і лише тоді подарувати йому себе як найдорожчий
дарунок для того, щоб відроджувався і множився справжній український
лицарський рід.
Ваша
врода – це здорові гени ваших славних Предків. Бережіть їх.
Ваша
ніжність – це співуча українська мова. Не зраджуйте її.
Дарислав
ДІБРОВА, Волинь