Молитва
українського націоналіста-християнина
О
Єгово Цваот,
Всемогутній Господь
Аврагама, Іцхака і Якова!
О Ісусе, Христос,
Син Мір’ям, що прийшов
До заблудлих овечок Ізраїля!
Вас
благаємо ми,
Ваші підлі раби,
Не губіть нас потопною зливою!
І нехай у віках
В ваших сильних руках
Україна пребуде щасливою!
Вірш
виник як відповідь на відмову пана А.В. Сокоринського, голови
січеславської міської управи партії Костенка (колишній Рух) провести
збори сповідників РУНВіри (патріотів, які підтримують блок, до
якого відноситься й він сам) у приміщенні партії через те, що
ми не християни. Коли він довідався, що ми сповідники РУНВіри,
розлютився неймовірно, що ми ще існуємо, і відмовив.
Тут
навмисно імена подаються так, як вони звучать в оригіналі єврейською
мовою: не Авраам, а Аврагам, не Ісаак, а
Іцхак (від слова ліцхок – сміятися), не Марія,
а Мір’ям. Так само слово Саваоф подається в звучанні
оригіналу – Цваот. Це слово походить від слова цава
– армія. Цваот – множина жіночого роду від цього слова.
У перекладі Єгова Саваоф, або правильно – Єгова Цваот,
означає Єгова армій. Цього титулу Єгова набув, очевидно,
у зв’язку з завоюванням ханаанської землі. З цим титулом Єгова
виступає як єврейський верховний воєначальник (мовляв, сам Бог
керував завоюванням земель).
«...прийшов
до заблудших овечок Ізраїля»
– тут мається на увазі сценка з ханаанянкою. Коли вона просила
допомоги, Ісус їй відмовив на тій підставі, що вона не єврейка
– він сказав, що прийшов тільки до заблудлих овець стада Ізраїля.
І тільки коли вона уподібнила себе до собаки, який злизує крихти,
що падають з панського (єврейського) столу на підлогу, Ісус їй
допоміг.
Слово
Христос не зливається з іменем, бо це титул – означає помазанець.
Як Помазанець Бога може бути Богом? Бог помазує сам себе від себе
самого? Нащо це потрібно робити, якщо він сам Бог? Аналогічно,
я посилаю себе від самого себе до вас і сам є посланцем від себе
до вас?
І
нарешті. Що ж це за всемогутній Єгова Аврагама, Іцхака і Якова,
якщо Аврагам, Іцхак і Яков 2000 років не мали своєї землі? Та
і зараз утримують її з труднощами.
Решта
в цьому вірші зрозуміла й не потребує пояснень.
Любомир
ЖИЖЧЕНКО, Січеслав
