СТРАХ
НАЦІОНАЛІЗМУ
–
Так ти націоналістка! – закидала мені мати з гнівом і жахом,
коли в мене проривалися думки щодо подальшого існування Української
нації під нахабним натиском чужинців та збереження нашої української
самобутності.
–
Ні! Я просто хочу справедливості до нашого народу, – присоромлено
виправдовувалась я.
Далі
слідували настанови про те, що я ніколи не повинна висловлювати
такі свої націоналістичні думки вголос привселюдно, аби не образити
оточуючих неукраїнців і взагалі викинути подібні думки з голови,
як такі, що ведуть до національної нетерпимості і розпалювання
ворожнечі до представників інших народів. Так, згодом, міг би
розвитися певний комплекс у мене в цьому питанні, але… Час ішов,
я дорослішала і не покидала свої переконання, а тільки ще більше
їх вдосконалювала, читаючи певну літературу і слухаючи старших
людей, які близькі були мені за своїми думками. Я почала аналізувати
свій націоналізм в старшому підлітковому віці і збагнула якось:
–
Так, я націоналістка і що в цьому поганого!?
У
моєї мами не знайшлося гідної відповіді, а тільки порада – не
висловлюватись вголос, бо часи зараз, мовляв, непевні. Он воно
що! І тут я зрозуміла страхи старшого покоління. За яких часів
вони були виховані? За тих часів, коли націоналізм був вироком
до смерті чи довічного ув’язнення, за часів, коли існував тільки
совєтський націоналізм, якщо можна так сказати. Чому ж у часи
вільної і незалежної України це слово як жупел продовжувало
лякати українців? Можливо тому, що вони і досі відчувають той
генетичний підсвідомий страх, привитий з пелюшок за совєтів,
бо час і справді непевний. Україна то вільна і незалежна начебто,
але діє стара система залякувань. Націоналізм і сьогодні не
в пошані, бо одним змахом чорного пера перетворюється на фашизм,
український шовінізм, антисемітизм. І ми вже зніяковіло виправдовуємося
перед звинуваченнями, ховаючи очі:
«Ой, ні! Та ви ж нас неправильно зрозуміли. Ми ж так усіх любимо
і бажаємо жити в злагоді і любові. Так любимо, що сідайте нам
на шию і гнобіть нас далі, бо ми ж слухняні божі овечки. Ми
ні-ні. То так, брикнулося. Ми більше не будемо. Чесне слово.
Ось, останню свитину віддаємо, як запоруку нашої покірності
і любові».
І
довго ми будемо такі? Самі собі огидні!
Давайте
розберемося у чому нас звинувачують. Нація – це історична форма
спільності людей, об’єднаних єдиною мовою, територією, глибокими
внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури,
характеру. Тобто це група людей, споріднена не тільки кров’ю
(не обов’язково кров’ю), а й духовними, моральними, матеріальними
цінностями. Споріднені єдиною мовою, що дає їм можливість знаходити
порозуміння і узгоджено розвивати власну культуру, релігію,
економіку. Хто тоді націоналіст? Людина, яка прагне все це зберегти
у свого народу, аби він не зник, не розчинився серед інших народів,
а продовжував нести свою індивідуальність і красу цьому світові.
Адже прекрасно, коли світ майорить розмаїттям! Вийдіть у світ
дикої природи, хіба не зачаровує нас її багатогранність і різнобарвність?
Тоді що поганого в тому, щоб бути націоналістом? Що поганого
в тому, коли людина до безтями любить свій народ, свою землю,
свою мову, культуру і готова життя віддати, аби і її діти були
часткою цього народу, цієї нації?
Якщо
нас звинувачують у націоналізмі, то у тому ж можна звинуватити
кожну тварину, яка прагне так само як і людина зберегти свій
вид (націю) від вимирання на Землі. Послухайте, що говорять
натуралісти, спостерігаючи за вируючим життям дикої природи.
Вони говорять про те, що кожному виду тварин притаманний інстинкт
самозбереження, і не тільки себе окремо, а й свого виду. Тому
вони розмножуються, борються за територію, вдосконалюються,
пристосовуються до природних умов тієї чи іншої місцевості (інакше
загибель просто неминуча; можливо, динозаври цей інстинкт виратили
– і де вони зараз?) і… виживають, зберігають свій вид, свої
особливості, свою красу і неповторність, якими так захоплюється
людина. Отже, робимо висновок, що це є одним із законів матінки-Природи.
Чому ж ми дозволяємо, щоб нам втокмачували в голови, що на людину
ці закони не діють. Що ми не повинні бути різними. А навпаки,
однаковими, запрограмованими як роботи однією інформацією з
усіх ЗМІ, бездумними споживачами, одноманітною сірою біомасою
без волі, без почуттів, без прагнень, зомбі в жорстоких руках
своїх володарів (володарів Світу).
Хто
бажає цього для себе і своїх дітей?
То
що ж такого страшного в тому націоналізмові? Страшний він не
для нації, а для інших сил. На території СРСР вже будувалося,
а точніше буде сказати, змішувалася, як в казані нерозбірливого
кулінара, подібна сіра біомаса. Але цей кулінар сам себе отруїв
своєю стравою. Подібна біомаса, як на мій погляд, давно вже
замішується в США (таким же кулінаром, тільки хитрішим і спритнішим).
І ця країна вже отруєна, як і горда колись Європа. Далі на черзі
МИ. Це глобалізація. Сіоніські збоченці прагнуть зробити людський
вінегрет на крові непокірних. Ми це будемо терпіти, чи як?
В
кінці хотілося б зробити невеличке, можливо грубе, порівняння
для тих, хто ще переконаний у своєму бажанні пірнути у вінегрет.
Погляньте на чистокровних породистих собак – кожен власник невтомно
стежить за таким же чистим потомством, за збереженням і розвитком
особливостей та відмінностей породи, і не дозволить нізащо в
світі своєму пуделю зв’язатися з вівчаркою тощо. Чи можна звинуватити
його в упередженості щодо інших порід? Аж ніяк. Не зазіхаючи
на такі ж дії інших власників чистокровних собак він має на
меті оберігати чистоту породи своєї собаки. І це нормально,
бо кому потрібні дворняжки-переводняки? Вони не несуть вже в
своїх генах особливості своєї породи, бо вже втратили цю породу
і в подальших поколіннях втрата буде ще відчутнішою.
Хто
з людей хоче бути світовою дворняжкою, не знаючи до якої нації
себе зарахувати? Хто хоче бути ніким і нічим, начебто долучившись
до світових цінностей і культури (хоча, що воно таке?) і залишившись
поза будь-якими національними цінностями і культурами? Цінності
і культури творять окремі нації і народи, і це є окрасою нашого
ще різноманітного світу.
А
що створить біомаса? Безликих дворняжок. Для переконання погляньте
на Америку.
РІДНА
