На
будові храму в Богоявленському кипить робота
Не
стоять осторонь навіть немічні старенькі люди. Ми звернули увагу
на 80-річну жертводавицю із с. Малинки, котра зі своєї мізерної
пенсії виділила чималу суму грошей – 60 гривень. Дізнавшись, що
ця рідновірка одинока, ми звернули із траси київської в це мальовниче
село Малинки. Журавльову Славу Тимофіївну застали на городі. На
нас глянули по-дитячому чисті бездонно-сині очі сивої, аж білої
жінки.
–
Картопельку вже посадила, допіру саджу квасолю. Ось тут у мене
кукурудза, ось тут помідори, перець, капуста, полунички. Ось тут
малина, смородина.
Воно
й не дивно – Слава Тимофіївна в минулому агроном, знає толк і
в садівництві, і в городництві, на жаль, сил все менше.
–
У Вас чималий город, 0,45 га, хто ж допомагає поратися?
–
Не прошу нікого, люблю все робити сама. І на оранку трактором
не сподіваюся. Все руками та заступом. Діти і внуки дуже далеко,
та в них і свої клопоти. А внизу городу попід струмочком – ой!
краса яка – килимок із малинових квіточок примулки. Навіщо? Для
краси. А торік під вікнами – кипінь із мальв, майорів, гвоздик.
Якби хто приїхав із города – хай би забрав собі ці квіти – на
могилки, на клумби розсадив би. У повіточці під хлівом – коза,
козенята, кури, курчата, два котики. Була й собака приблудна та
минулася. Довго від мене ні на крок не відходила. Жаль її. У хаті
чисто застелені ліжка – може внуки коли згадають і приїдуть, то
будуть на тій білій постелі спати.
На
столі – Дідух, МАГА ВІРА, «Святе Вчення», «Слово Оріїв», та часопис
«Рідна Віра». У книжковій шафі – багато книжок, всі улюблені,
прочитані. Слава Тимофіївна готова годинами розповідати про свої
мандрівне по світі життя, про батьків-вчителів, про зміст книжок,
про свої мрії – відкрити в селі музей старовини та щоб насадити
садків. Війна занесла ще дівчиною її в Німеччину на каторжні роботи.
Скуштувала їхньої баланди, після тих харчів теперішня вбога їжа
за розкіш.
–
Хто допомагає? Різні добрі люди заходять. Ось кілька років тому
подружилася із рідновірами з Черкас – допомогли збудувати хлів:
різали на низу дерево, удвох, як ті комашки волочили його за 120
метрів під гору. Деяке дерево заготовили на своїй садибі – привезли
сюди вже готовими дошками. Допомогли придбати і цвяхи, і рубероїд.
Тяжко наробилися. Вони й могилку моєї сестри доглядають – вона
біля могил їхніх дідусів знаходиться. Щороку там розчищають хащі.
Між занедбаними могилками одразу впізнаєте доглянуті. З порожніми
руками ніколи в хату не заходять. Несуть воду джерельну свіжу,
хліб, деякі крупи. І я їх намагаюся обділити чим тільки можу.
Вони мені віддячують за свіже молоко, яйця. А я їм віддячую чим
багата. Так і дружимо. Шкода, рідко їх бачу. У них свої тяжкі
клопоти. Завдяки їм можу слухати радіо, полагодили мені електрику
в хаті, ринви почепили. І пилку нагострять, і сапку чи заступа
поправлять. Якби таких людей було більше. Мене до себе в Черкаси
запрошували, та хіба ж я покину своє рідне село, хату? Тут і доживатиму
віка.
Кияни
проїздом
*
* *
Шановні
брати і сестри, шановне панство, духовна еліто РУНВіри!
Звертаюсь
до Вас для з’ясування деяких питань відносно розбудови нашої релігії
в політичних умовах яких ми живемо і працюємо на ниві РУНВіри.
Настає
час коли нам, рунвістам, потрібно вирішувати питання будівництва
наших культових споруд. Немає єдиного виробленого стилю і форм
цих споруд, внутрішнього планування, не канонізовано. Тому ми
зараз зустрічаємось з певними труднощами, коли нам потрібно вибирати
місце, земельну ділянку, яку нам повинна виділити місцева влада.
Відділи архітектури вимагають від нас, щоб ми надавали їм хоча
б ці форми і розміри, щоб цю будівлю можна було прив’язати до
певного місця і архітектури міста.
Тому
я прошу Головний Стіл і все керівництво РУНВіри розглянути цю
проблему ближчим часом, канонізувати стиль і форму цих культових
споруд і при можливості розробити типові проекти, що полегшить
нам, керівникам громад, у вирішенні будівництва цих споруд і одержанні
земельних ділянок під ці забудови.
Також
стоїть нагальне питання – я так вважаю – це єдині реєстраційні
книги для громад РУНВіри про народження дитини, шлюбу, смерті
і відповідно свідоцтва, в яких обов’язковою буде графа національності,
а також батька і матері. Зараз нас цього позбавила неукраїнська
державна влада, принизила нижче тварин. Ці документи поки що будуть
внутрішнього користування, та настане час, а ми його прискоримо,
і ці документи стануть підставою на право бути господарями на
рідній етнічній землі України. Ми, рідновіри, повинні себе з якимось
документом ототожнювати, який би визначав, до яких коренів ми
належимо.
Ще
одне питання треба прояснити – відношення РУНВіри до сучасної
політики. Як відомо, вся сучасна політика будується на основі
релігій, хоча частина політиків, і священнослужителів у певній
мірі і формі, це приховують і публічно не визнають. Наш Учитель
і Пророк Лев Силенко говорить, що людину не можна ділити на духовну
і матеріальну, повинна бути повна гармонія, як задумано Творцем.
Наша РУНВіра є національна, а це визначення духовно-політичне,
і ми стали на цей шлях. Я особисто не погоджуюсь з постулатом,
що релігія для релігії. Тому ми повинні чітко визначити своє місце
в політиці, давати оцінку політичним подіям, своє ставлення до
них. Якщо в МАГА ВІРІ подано нашу історію певного періоду, дано
оцінку і зроблено певні висновки, то сучасну історію людства нам
потрібно знати і відповідно реагувати на ті чи інші політичні
події, цьому вчить наше Святе Письмо МАГА ВІРА.
Ми
зобов’язані давати оцінку розвитку подій на сучасному етапі, а
не скромно обходити і не чіпати цієї проблеми. Бо навіть космополітичні
християнські ієрархи дають оцінку подій. Я зауважу, що у РУНВіри
дуже багато активних людей з політичних організацій, особливо
правого напрямку.
Заради
врятування Української нації та інших національних меншин від
забуття ми повинні, зокрема, вимагати від народних депутатів Верховної
Ради України прийняття таких зміни до
Конституції України:
1.
Відновити в основному документі громадянина України – паспорті
– графу про національну приналежність
(національність). Навіть породисті тварини мають паспорт, де вказано
породу і родовід, а от людей позбавили цієї можливості, щоб вони
не мали змоги ототожнювати себе з кимось, тобто щоб забули своє
походження, свою історію і культуру, а утворили такий собі «гомо-гумус».
Графа про наці-ональність була вилучена з далекоглядними намірами,
щоб корінні нації не могли претендувати на владу на своїх етнічних
територіях.
2.
Представництво до вищого державного органу – Верховної Ради України
обирати на пропорційній основі від національних
меншин.
Якщо
Верховна Рада України виявиться неспроможною вирішити ці дуже
важливі питання, то їх потрібно винести на Всенародний Референдум.
Хай
завжди буде з нами Бог і Україна! Слава Дажбогові! Слава рідному
Пророку і Учителю Леву Силенку! Слава Україні!
Голова
Нововолинської громади РУНВіри ім. Лесі Українки Богдан СЛАБИК
