|
|
(уривок
з поеми)
«Патріотять
у нас патріоти
Про старий календар, рушничок.
Славлять мир і партійні турботи
В панахидах, у чаді свічок.
«Патріоти
у нас – недоліття.
Їхня радість – чужі ордени.
Україну будують століття
Невкраїнські вкраїнські сини!
Інший
мудро рече: «Не спішіте,
Край згадаю, то сльози з очей.
Лийте чарку! Герой я, скажіте,
Чи немає у вас злих людей?
Бо
я мирний! Люблю солонину,
Як і кожний дячок-свічкогас,
Пироги, кавуни і маслину,
Злотоуста, гопак й парастас.
«Холодочком,
брати, холодочком,
Пиймо чарку за добрі діла,
Україна, щоб наша цвіточком –
Незабудками в серці цвіла.
«Може
хтось нам пошле шматок долі,
Чухать треба потилицю. Де
Православних немає? Ми голі,
І не знаємо, хто як впаде?
«Лийте
в чарку!
Господь любить тройцю,
І я теж. Хай врагам буде гик!
«Многа літа панам! Слава ойтцю,
Син у мене чекіст-большевик.
«Якось
буде – коби то все знати:
Добра чарка, хліб білий, як сніг.
«Слава Йсусу», – все буду казати,
Починаючи їсти пиріг.
«В
нас роздори, сварня, брат на брата
Ллє незгоди, безбожжя таке,
Що злякало б самого Пилата,
М’ні стає українство бридке!
«Лийте
в чарку! Пошли, Боже, Ґонту,
Юніяти – це наші враги,
Їхній ум потребує ремонту,
Їхній ум потребує снаги!
О,
як тяжко, що бачу я пиху
Покалічених добрих селян!
Лікувати зручніше бешиху,
Ніж полоти духовний бур’ян.
Нас
так греки колись просвіщали,
Як тепер просвіщає москаль,
Щоб хохли від хохлів видирали
Печінки за почесну емаль.
*
* *
(Житомир)
ЗАКЛЯТТЯ
(АНТИ І РУСИ)
Ми
всі злі, ми чужі, ми голодні,
Дурять нас, як дітей, без кінця.
І зневіра змією сьогодні
Заповзає у наші серця.
А
наш край роздирають ординці,
Від злоби яничари не сплять.
І ганьблять нашу славу чужинці,
Та ніколи їм нас не здолать!
Ось
Комуна вам... Гола і боса...
Ідеали утоптані в твань...
Та встає Зоря анта і роса...
І веде нас Господняя длань.
Не
дамо Україну ділити,
І нацьковувать Захід на Схід...
Від хозар нерозумних звільнити
Нам потрібно Дажбожий нарід!
Ми ж усі як один речем: Годі!!!
В рабські душі влетіла іскра...
Тож воздвигнем забрала на Сході
Для дітей, для життя, для добра...
Українці,
мої українці,
Воля світиться в наших очах...
Мужні арії й горді трипільці...
Чорноземи й кургани в степах.
Нас
чекатиме доля каїнна,
Коли ми не затямим будь-що:
«Найдорожче для нас Україна.
А без неї ми в світі - Ніщо!»
Так
рівняйтесь Дажбожії Внуки,
На небесно-злоте знамено!
Хай армади рокочучі звуки
Тішать нас як найкраще вино.
Не
забудемо Гонту і Буса,
І вовків, що руно натягли...
Ошукавши і анта і руса
Нашу честь на хрестах розп’яли.
Щоб
сини не зросли лопухами,
А дочок не взяли у гарем…
Українці! Не будьмо рабами!
Не служім ідеалам чужим.
Обнімімося
анти і руси,
України кохані сини.
Щоб не капали сльози як роси
Матерів, і дітей, і жони.
Тоді
ворогу не подолати
Нас ніколи ні в яких боях...
Буде золотом вічно сіяти
Вінець княжий в святих небесах.
І
гонім юродивих від влади,
Досить нам лизоблюдів й катів!
Оберім до Народної Ради
Гідних себе Дочок і Синів.
Ніяк
не осінь, а спекотне літо
Порою Вашого життя є нині
Заколосилося рясне родинне жито
В безхмарній сонячній погожій днині.
А в мене запізніла дощова весна
Скувала небо хмарами важкими,
Що аж здалось – сонця вже нема,
Що будуть довго дні мої сумними.
Та
все в Природі має рівновагу,
Закони Всесвіту незмінні й вічні.
Погода й доля (звернемо увагу)
Запрограмовані разом космічно.
Планети й зорі – теж живі істоти
З законами народження, життя, старіння.
Свої в них і великі, і малі негоди…
А в результаті – неодмінно воскресіння!
І
біля кожної зорі у метасвіті
Існує справжнє життєдайне поле –
Єдиний Божий Датель в цьому світі
І єдність всіх світів незнищима ніколи.
У єдності такій живемо на планеті –
Кожен народ, як кожен світ зорі своєї.
У храмі зорі «Сонце» мов в наметі
Стражден народ України моєї.
На
Сонце наше – життєдайну силу
Кожен народ планети право має рівне,
Інтернаціоналізм же ізведе в могилу,
Бо національним він корінням не підживний.
Ми підійшли до розкриття причини
Тисячолітнього пригнічення народу,
Закутих хмар і непогоди України,
Возз’єднань різних, гублячих свободу.
Інтернаціональне
християнство має
Національний корінь Ізраеля дому,
А в домі нашому воно усе ламає,
Бо лиш євреям це пасує – більш нікому.
Є Бог один у різних розуміннях
І відповідно зі своїм ім’ям,
Своєї нації Він є єством, сумлінням,
Божу любов прищеплює серцям.
|
|
