Будівничі
Тут
буде закладено
підмурівок
Перші
цеглини лягають на підмурівок
Будівничі
Перший
свягос у Богоявленському
Баба
Ганна розповідає
Наш
Вчитель і Пророк Лев Силенко перш ніж дати благословення, поцікавився
чи дійсно ми придбали саме ту хату, в якій він народився. Брат
Лева Силенка Всеволод, а також довідка з сільської ради переконали,
що ми придбали дійсно ту хату, котра стоїть саме на тому місці,
де і народився наш Пророк Лев Силенко.
Окрилені
благословенням, ми розпочали будівництво. Освячення місцевості
провів рідний брат Учителя рунтато Всеволод Силенко, а також рунтати
Мирослав Марченко, Славомир Савченко, Дажбовір Гориславець. Присутні
були будівничі Дробинський Мечислав з Батурина, Савела Дар з Білої
Церкви, Блажко Полян і Стойко Вогонь з Хмельницького. Були також
мешканці села Богоявленського, нині Олександрівки.
Затим
почалися щоденні клопоти: як краще збудувати, де дістати пісок,
гравій, цемент, цеглу, як привезти, розвантажити і таке інше.
Ці клопоти приємні, а ще коли відчувається підтримка з усієї України,
то це вселяє впевненість – святиня буде! Приємно, що мешканці
села Богоявленського приносять нам їжу, а також посильно допомагають
в будівництві. Отже святиня потрібна не тільки нам, приїжджим,
а потрібна і землякам Учителя, яким тут жити. Бо так сталося з
волі Дажбога, що в цьому великому селі досі немає християнської
церкви, а це, треба відмітити, добрий знак.
По
неділях ми проводили свягоси, роздавали газети, книги, часописи
про РУНВіру, проводили розмови з селянами. Знайшли і людей, котрі
пам’ятають Лева Силенка.
Найцікавішою
була зустріч з однокласницею Вчителя Кульбій Ганною Андріївною.
Вона пам’ятає навіть те, як вони збирали колись картоплю з Левом
Силенком. Розповіла нам і показала льох чи погріб, як тут кажуть.
В 33-му році від голоду загинув її тато і дві сестрички, а ще
дві сусідські дівчинки, то так їх в цьому погрібі й поховали,
і до сих пір не перепоховали. Взагалі, від голоду загинуло в селі
більш як 200 осіб. Старші люди пам’ятають про це знищення Українського
народу. Колись в цьому великому селі було чотири перших класи,
а тепер і одного не набереться. Що з нами робиться? Чи може, з
нами роблять?
Вірно
пише Лев Силенко в Мага Вірі: «До тих пір поки в нас не буде своєї
власної духовности, ми будемо рабами». Тому мусимо будувати цю
першу в Україні святиню РУНВіри і мусимо жертвувати на цю благородну
справу.
Після
закладання підмурівку перші будівничі поїхали додому і їм на зміну
приїхали інші. Так вийшло, що першу цеглину заклав Негода Гордій,
а продовжили будувати Вонсович Тарас, Прокопишин Богдан, Мартинович
Володимир та інші. Велику допомогу також нам надають чарівні наші
жінки – вони смачно готують, а ще посадили і посапали город, так
що цибулю вже їмо свою. Невдовзі чекаємо на картоплю. Рунмама
Влада Яткевич, сповідниці РУНВіри Надія Полянська, Віра Мостовенко,
Світана Мартинович зробили і роблять все, щоб будівничі мали і
їжу, і затишок.
Від
Духовного Центру ОСІДУ РУНВіри, який скеровує будівничих, велика
всім вам подяка – і тим, хто будує, і тим, хто допомагає коштами!
р.
Мирослав МАРЧЕНКО, Богоявленське
Продовжуємо
збирати кошти на святиню
Хто
бажає залишити про себе добру згадку в камені, прохання надсилати
кошти: