Крути
– символ української ганьби і слави
29
січня 10917 р. Дажбожого (1918 р.Хр.) відбулася нерівна битва
українських юнаків з большевицькою армією під Крутами. Цей бій
став знаковим в новітній історії України, оскільки з однієї сторони
виявив всю гнилість соціалістично-демократичного проводу тодішньої
Центральної Ради, показавши, що державні мужі повинні на перше
місце ставити націоналізм і тільки його, а потім всі інші «-ізми»,
якими привабливими і модними вони б не були на той час. Тодішня
демократія розпустила військо, вирішивши, що на беззбройних не
будуть нападати. Але найсумніше, що історія нічому не вчить і
помилки своїх попередників повторюють і сучасні демократи, знищуючи
стратегічну зброю, розрізаючи літаки і розпродуючи флот. Військо
України поступово тане, як сніг на сонці, зате нарощує м’язи міліція.
Держава отже готується воювати з власним народом і не збирається
– із зовнішнім ворогом, марно сподіваючись, що її захистить московський
чи вашингтонський «стратегічний партнер».
З
іншої сторони ця подія показала, що серед українців у всі часи
завжди знайдуться звитяжці, котрі підуть на вірну смерть, аби
відстояти честь України. І допоки такі знаходитимуться, Українська
національна ідея невмируща! Народ щоразу буде організовуватися
в загони самооборони, аби все ж гідно протистояти потенційному
ворогові.
29
січня 112003 р. Дажбожого (2004 р.Хр.) косаки Сотні ім. князя
Святослава разом з такими ж самоорганізованими у свій час загонами
УНСО і «Тризубу» виїхали автобусами на станцію Крути, щоб поклонитися
юним героям, котрі в нерівному бою з окупантом склали свої голови.
Найперше
ми заїхали в Ніжин і колоною пройшли через весь центр, засвідчивши
ніжинцям, що є ще в Україні сили, здатні зі зброєю стати на її
захист у випадку іноземної агресії. А затим ми прибули на станцію
Крути, на безпосереднє поле битви. Тут як і раніше стоїть на доволі
невеликій могилі звичайний хрест з металевих труб і, отже, про
спорудження достойного меморіалу чи про облаштування цього святого
для українців місця місцева влада не задумується.
Було
проведено доволі нудний і довгий християнський молебень з їхнім
звичайним відсиланням загиблих героїв на лоно Абрамове, а також
славленням ріки Йордан і землі Ізраїльської. І хоч все наше єство
повставало проти цього, ми не заважали і не втручалися. Далі провели
невеликий мітинг, де були сказані гідні героїв слова, яких вони
заслужили своїм чином. Після всього рунвісти помолилися до Дажбога
за те, щоб душі звитяжців оселилися навічно в Царстві Духа Предків
Рідних.
Всі,
хто на Крути приїжджає щороку і ті, які були тут вперше, пережили
однакове почуття невиконаного обов’язку перед пам’яттю полеглих
героїв. Всі сюди прибули як на прощу, щоб очистити душу і помисли,
а ще запитати у «крутянців», що ж нам далі робити з цією Україною.
І треба сказати, Крути таку задачу виконали набагато дієвіше,
аніж відвідування численних християнських святинь.
ЯРОМИСЛ
