Число 21
Березень 11004 р. Д.

Напишіть нам

І ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА-
МАТИ

Ми живемо у великий час, коли йде становлення Української держави та жорстока боротьба за її звільнення від московського неоколоніального ярма, коли триває переосмислення стереотипів минулого, коли український народ пізнає свою історію по книгах, не рецензованих іноземцями, коли переоцінюються духовні вартості, випростується українська культура, утверджуються звичаї нашого народу.

Відновлюючи тисячолітні традиції наших великих пращурів – трипільців, кімерійців, антів, русичів – ми, сповідники Рідної Української Національної Віри, відзначили першого березня знаменну дату в історії культури і звичаїв українського народу – Новий 11004 рік Дажбожий та Благовіщення – прихід весни. Незабаром прийде Великдень Світла Дажбожого і воскресне Земля-Мати, воскресне Український народ – онук Дажбожий. У кожного великого народу – незалежного творця своєї історії і незалежної духовності – є своє літочислення. Сьогодні у християн 2004 рік, у єгиптян – 6240, у китайців – 4642, а в буддистів – 2548 рік.

Лев Силенко впровадив літочислення на основі Мізинської культури (знайденої біля села Мізин на березі Десни Чернігівської області) після всебічного аналізу, вивчення історичних джерел та довгих розмірковувань.

Історики, археологи ствердили, що Україна – колиска індоєвропейської культури й цивілізації. Широко в світі відома Мізинська культура, яка самобутньо постала та оформилася на берегах рік України, була 11004 роки тому в найбільшому розвитку. І це ознаменовано чарівними меандрами, викарбуваними на камені, кістках.

Мізинські меандри, вибагливі й доцільні, обплели планету. Вони мають свастикоподібну форму. Санскритське (стародавньоукраїнське) слово «свастика», «свастя» відповідає сьогоднішньому українському «щастя».

Мізинські взори – найстародавніші взори, зроблені людиною. Українці (безпосередні нащадки мізинців) досі плекають їх. І сьогодні їх бачимо на сорочках, рушниках гуцульських, чернігівських, київських.

Дехто скаже: «Силенко придумав літочислення». Він не придумав, а вичислив на основі археологічних тверджень.

Лев Силенко, розуміючи велике значення Мізинської культури для формування майбутньої української нації, вбачаючи в цій даті початок українства, саме від неї виводить початок українського літочислення. Отже, за Силенком, закінчився 11003 рік Дажбожий. Лютий був останнім місяцем старого року. Першого березня настав 11004-ий рік Дажбожий.

На світанку історії людей білої раси (в епоху розвитку Мізинської культури) на землях Украіни-Оріяни (України-Руси) сама природа починала Новий Рік у березні. І наші предки – діти природи – стрічали оживлення природи, Новий Рік – Благовіщення (звіщення приходу весни – воскресіння природи) в березні. Вся діяльність пращурів, свята і обряди, звичаї, народна мораль тісно пов’язувалася з природним середовищем. Відтак і Новий Рік мав неодмінно збігатися з пробудженням природи.

Березень – найочікуваніший місяць хлібороба. А стародавні українці споконвіку – справжні хлібороби, які впродовж всієї зими жили надією про час, коли земля прокинеться і можна буде нарешті прокласти першу борозну під майбутній урожай. І так з року в рік, з віку – у вік. І звичай цей був такий сильний, що ті племена, які з України-Руси прибули до Північної Індії стрічали там Новий Рік у березні. І звичай цей сьогодні в Індії культивується оріонами.

З Новим 11004-м Оріянським (Українським) Роком Дажбожим та Благовіщенням Господнім! З Новим щастям! Бажаю кожному добра, здоров’я, мужності, сили, відваги, натхнення в творенні та утвердженні Української держави, звільнення її від московської жахливої неоколоніальної неволі, взаєморозуміння і взаємоповаги!

р. Володимир ЧОРНИЙ, Львів

* * *

Оріянський Новий Рік

1 березня в сім’ї рідновірів відбулася зустріч Нового 11004 Року Дажбожого за давніми звичаями і обрядами наших предків. Рання весна з сонечком і теплим дощем ознаменувала свій прихід. І задзвеніли ручаєм щедрівки та засівальні приспіви.

Сію-сію посіваю
З Новим Роком Вас вітаю!
На щастя, на здоров'я,
На Новий Рік
Роди, Боже, жито-пшеницю,
всяку пашницю,
Щоб краще було, як торік!

З таких слів почали засівальники у громаді «Сонячна» вітати прихід весни, обсипаючи привітну оселю, хазяїв, та гостей житом та побажаннями хорошого, вдалого року. Після цього чудового дійства відбулася братчина в родинному колі громади під час якого звучали щирі побажання від рунтат, гетмана, керівництва ЗГУК і Сотні імені князя Святослава щастя, духовного багатства, матеріального достатку в сім’ях та дітей здорових у Новому Році всім рідновірам, а також чудові українські пісні, адже не перевелися ще золоті голоси України.

Тож і Вас, дорогі читачі, дозвольте від щирого серця привітати з Оріянським Новим Роком і побажати усіх гараздів, міцного здоров’я і гарного настрою у квітучі весняні дні!

Власкор