Не
зловживайте історією!
Творімо живу віру!
Починаючи
цю проповідь, знаю точно, що викликаю вогонь на себе.
Проте
мушу за це сказати з двох причин. По-перше, сам знаю, що нині
не на часі надто занурюватися до глибини археологічних знахідок,
а важливо забезпечити людям українським і виживання і гідне
життя. По-друге, історію не повториш. В історії України-Русі
повно й чорних сторінок, якими аж ніяк не гордитимешся.
Порівняйте
козацтво часів Запорозької Січі з тими утвореннями, членство
яких сьогодні зве себе козаками! Історія повторюється двічі
перший раз трагедія, другий раз – фарс. Нам хіба потрібен фарс?!
На
купі історичних джерел, на безлічі знахідок українських та чужинських
дослідників, нині робляться різноманітні твердження, висуваються
теорії та гіпотези. Чим більше занурюватися у ці досліди, тим
глибше віддалятимешся від мети у своєму майбутньому.
Учитель
Силенко пише (Мага Віра, День 48, Суть 1):
«У Мисленні людини живе її Минуле, Сучасне і Майбутнє. Людина
успадкувала Минуле від предків, дідів, батьків. Не маючи Минулого,
вона не могла б орієнтуватися у Сучасному. У квітах Сучасного
визрівають зерна Майбутнього». Особливо зауважую,
що слова Минуле, Сучасне і Майбутнє Учитель пише з великих літер!
Ані
на мить не применшуючи значення минулого, величних постатей
та важливих подій, прошу усіх спрямувати свій погляд, усі вектори
ваших думок до майбутнього! Маємо творити майбутнє! Звісно,
воно залежить і від сьогодення, і від минулого. Проте доленосні
перемоги і винаходи наших славетних Предків не гарантують нам
успішного майбутнього. Його, це майбутнє, ми маємо творити нині.
Ось
уявіть, що ви стоїте у коридорі якогось будинку. Цей коридор
нехай символізує сучасність. А праворуч од вас відчинені двері,
що символізують майбутнє. Ліворуч – зачинені двері, вони означають
минуле. Туди вже не увійдеш, двері зачинені! Минуле лише у пам’яті,
книгах, музейних експонатах... Ми в минуле вже не вернемося!
Лише можемо зазирнути у замкову шпарину.
Уявіть:
ви повернулися до дверей з написом «Минуле», нахилилися
і дивитеся у шпарину. Тепер дайте відповідь самі собі: дивлячись
у минуле отак, яким місцем, яким органом вашого білого тіла
ви повернуті при цьому до майбутнього?!
Пригадую
прислів’я: «Хто не знає минулого, той
не має майбутнього». Добре пам’ятаю, як наш Учитель
у Мага Вірі каже: «Хто не цікавиться
минулим рідного народу, не шанує кращих синів Вітчизни, той
ще не є людиною. Людина без минулого не може бути сучасною.
Коли в людині помирає минуле, тоді сучасне стає її могилою,
а майбутнє – забуттям» (Мага Віра, День 51, Суть
17). Тому я й нагадую у цій проповіді слова з Мага Віри, щоб
пояснити: я не прошу забути минуле. Ні! Я лише наголошую: основну
увагу слід зосередити на сьогоденні та на майбутньому!
Ось
історик та археолог Юрій Шилов у передмові до своєї книжки «Пращури»
пише: «Історія – це вчителька життя.
Так навчали пращури, маючи на увазі розповіді про минулі події.
Проте античний світ, звідкіля пішли ті крилаті слова, своїх
витоків не пам’ятає. Вважилося, що історія його цивілізації
почалася з Троянської війни, але коли вона була і де знаходиться
Троя – ніхто точно не знав». Отже, античний світ
не міг похвалитися глибоким знанням про своїх Предків. Попри
те, він став сам цілим пластом історії, культури, науки! І кажу
я це для того, щоб легше було усвідомити: наразі варто не стільки
вивчати старе, скільки створювати нове! Не стільки відроджувати,
як народжувати!
Тепер
розглянемо РУНВіру. Її та наше майбутнє. Насамперед прошу погодитися,
що РУНВіра є сучасним, новітнім розумінням Бога. Лев Силенко,
спираючись на традиції та вірування наших Предків, створив нове,
правильне Богорозуміння. Прошу зауважити, що пропоноване Силенком
розуміння Бога є максимально вірним. Правильніше і не скажеш!
Але
якщо глянути на ситуацію інакше, то що зробив Учитель? Він,
узявши за основу віру Предків, показав дорогу та дав Богоусвідомлення
для сучасних та майбутніх українців. При цьому не відкидаючи
минулого. Лев Силенко зробив більше, ніж здатен зробити звичайний
українець. І добрі люди не перестануть дякувати йому і хвалити.
Тільки
ось час ставить перед нами, сучасними українцями, нові питання
та завдання! І вже нам, віруючим у Дажбога і славлячим Його,
доведеться відповідати на сьогоднішні питання, долати нинішні
та майбутні перешкоди. І на сьогодні, і на майбутнє наше головне
завдання – зробити РУНВіру живою, дієвою,
життєдайною вірою!
За
твердженнями релігієзнавців, віра є живою, коли вона має чудеса.
Серед цих чудес основних є два види: пророцтва
та зцілення.
Погляньте,
як наші співвітчизники йдуть зі своїми хворобами до африканських
та московських пасторів. Зараз в Україні повно китайських та
індійських проповідників, медичних та оздоровчих центрів, клубів
гімнастики та медитацій, освітніх організацій з чужинською основою.
До всіх цих неукраїнців йдуть наші співвітчизники у сподіванні
оздоровитися, вирішити свої проблеми.
Пригадайте
біблійний сюжет з Євангелія Матвія, глава 15, вірші 22–28. Там
жінка, хананеянка, просила Ісуса про зцілення її дочки. А Ісус
відмовив, порівнявши своїх одноплемінників з дітьми, а чужородців
– з цуценятами. І Ісус зцілив дитину чужинки, лише коли вона
сказана: «Щенята їдять ті крихти, що
падають зі столу їхніх панів». Принизливо! Але вона,
матір, це зробила заради дитини. Запевняю вас, безліч українських
матерів зроблять те саме, аби лишень їхня дитина зіцілилася,
видужала.
Ось
і доходимо ми до питання: чому ж так мало людей приходить до
громад РУНВіри та чому не маємо вдосталь чудес? А відповідь
зрозуміла й не надто приємна для нас. Сповідники РУНВіри поки
що (сподіваюся, що саме «поки що») не можуть похвалитися здійсненими
за допомогою нашого Богорозуміння чудесами зцілення та пророцтвами.
В
одній з проповідей, яку я ще у 11000 році Дажбожому слухав на
магнітофонній касеті, Лев Силенко сказав: «Якщо
твоя віра слабка, зроби, щоб вона була сильною. Якщо твоя мати
погано вдягнена, зроби, щоб вона була вдягненою добре!»
Отже, усі ці недопрацювання у РУНВірі, вади і негаразди через
те, що я особисто мало зробив для поліпшення ситуації. Через
те, що ви, кожен з вас замало робите для покращення стану справ.
Підсумовуючи,
скажу наступне. Усвідомлюючи помилки минулого, готуючись до
змагань і перемог сьогодні, крокуймо до майбутнього! Ми
з вами маємо зробити РУНВіру живою та сильною, повною блага
та чудес!
Отже,
славимо Дажбога, хвалимо Лева Силенка, та й самі стаємо благословенними!
Будьте благословенними!
БОЄСЛАВ,
Київ