|
|
19
грудня 11010 р.Д. в м.Кагарлику, що
на Київщині, відбулася перша Священна
Година Самопізнання Рідної Української
Національної Віри (РУНВіри).
З
Дажбожого веління, якраз напередодні
величного свята Різдва Світла Дажбожого,
визнавці й симпатики РУНВіри, до яких
належить і місцевий осередок ВО «Свобода»,
зібралися в квартирі рунтата Вірослава
Мацібури і провели першу Священну
Годину.
Отже,
ми, кагарлицька громада «Сварга»,
врочисто повідомляємо Світ, що Українська
Духовна революція, про яку сотні років
мріяли кращі сини і дочки України,
почалася і в Кагарлику! Кагарлицька
Духовна революція ознаменовує початок
відходу кагарличан від жертовників
Московського патріархату і від жертовників
інших юдейських сект, що як гриби
ростуть в Кагарлику, і прихід до РУНВіри,
котра призвана не допустити широке
запровадження серед Української нації
непритаманної для неї моделі світогляду,
що веде до її занепаду і руйнації.
Кагарлицька Духовна революція йде
під прапором Рідної Української Національної
Віри мов Сонячне світання – наперекір
усім темним силам!
На
Священній Годині були високі гості
з Києва – це і рунтато Мирослав Марченко,
і рунтато Славомир Савченко, і рунтато
Волелюб Вонсович. У своїх привітальних
промовах вони висловили свою палку
підтримку Рунвірівській справі в Кагарлику.
В їхніх промовах відчувалися і сердечне
тепло до рідного народу, і ненависть
до всього того, що гнобить наш народ.
А в якості родзинки своєї підтримки
М.Марченко подарував Надії Мартиненко
і Наталці Дроздовій по мініатюрному
натільному Дажбожому Знамену.
Після
Священної Години в мирній і спокійній
обстановці попили чаю з медом, погомоніли
про житейські справи, а на завершення
ще й cфотографувалися.
р.
Вірослав МАЦІБУРА
*
* *
Подорож
рідновірів у минуле
В
травні цього року громаді РУНВіри
«Лад» м. Луцька виповнилось 20 років
з часу її заснування. Відзначити
цей ювілей громада вирішила своєрідно
– здійснила подорож по деяких дуже
важливих для нашого народу історичних
місцях України. Сіли на три легкових
автомобілі й поїхали. Не могли не
поїхати. Бо це місця, де перебували
наші предки-українці, які творили
долю нашої країни. І навіть потужно
впливали на хід розвитку всього
світу. І зараз їхній могутній дух
знаходиться в тих священних місцях.
Рідновіри це відчували на собі,
як фізично, так і емоційно.
Ми
внуки Дажбожі, бо ми українці,
З Волині вклонились праматері-жінці,
А ще – Артеміді, Гераклу і скитам,
Оленам, троянцям та їхнім дітям.
Подорож
тривала 6 днів. Спочатку ми побували
в місцях, де пройшло дитинство нашого
генія і Пророка Тараса Шевченка
– в селах Моринці і Керелівці (нині
Шевченкове) Черкаської області.
Т. Шевченко, а також І. Франко та
Л. Українка були Предтечами нової,
реформованої Рідної Віри, які готували
народ до сприйняття нових духовних
вартостей, необхідних для забезпечення
виживання Українського народу в
майбутніх історичних періодах.
Після
цього ми заїхали в село Богоявленське
Олександрійського району Кіровоградської
області, де після тисячолітнього
насильницького хрещення України-Руси,
народився і виріс новий Рідний Пророк
і Духовний Учитель Лев Силенко.
Він зробив переоцінку Духовних Вартостей
Українського Народу, реформувавши
з Волі Господа в Святому Письмі
МАГА ВІРА багатобожну Віру Предків
Рідних в сучасне Українське розуміння
Єдиного Всюдисущого і Всеправедного
Господа – Дажбога. В селі Богоявленське
збудований поки що єдиний в Україні
Храм Предків (розбудові подібних
храмів шалено противиться наша нерідна
і зрадлива влада, із-за чого й маємо
різні соціально-економічні негаразди,
які залежать від стану духовності).
В цій Святині ми і переночували.
Зранку
ми поїхали у славне Запоріжжя, де
нас гостинно зустрів рунтато (духовний
наставник) місцевої громади рідновірів
«Оріяна», справжній патріот нашої
Землі Святослав Щербина. З цим невтомним
ерудитом і прекрасним знавцем свого
краю ми спілкувалися три незабутні
дні під час проведення науково-практичного
семінару з участю багатьох громад
сповідників рідної віри України.
За що велика вдячність особисто
Святославу Щербині і громаді м.
Запоріжжя. На острові Хортиця, який
ми пройшли вздовж і впоперек (а
його довжина становить 12 км), провели
священну годину біля одного з Жертовників
Предків (а їх там багато), побували
біля захисної козацької фортеці,
в музеї-парку Козацької Слави, побачили
вражаючі краєвиди з Хортиці на Дніпро
(в тому числі і залишки Гераклових
стовпів). Крім цього, разом зі Святославом
Щербиною ми побували біля скитських
могил (Куял-могили, Савур-могили
та інших), відвідали біля м. Мелітополя
Кам’яну Могилу – духовний центр
не лише індо-європейської цивілізації,
а й усього світу. Одним лише староукраїнським
письменам на ній – не менше 20 тис.
років.
На
п’ятий день ми поїхали в Канів –
віддали шану місцю перепоховання
праху Т. Шевченка:
Приїхали
вклонитись ми понині
Тобі Тарасе з нашої Волині.
Ти геній наш, ти наш пророк,
З тобою ми звіряєм крок.
В
останній день нашої подорожі ми
побували у славному козацькому Чигирині,
а потім завітали до історичного
села Трипілля Обухівського району
Київської області. Відвідали два
музеї Трипільської культури – державний
та приватний та зробили висновки
на користь приватного музею – його
власник переконливо теоретично й
практично відстоював правду про
Трипільську культуру наших Предків,
яка на протязі кількох тисячоліть
до нашої ери була визначальною для
творчого, конструктивно-гуманного
розвитку не лише нашої країни, але
й Європейської та ряду азійських
цивілізацій.
Повернулися
ми на рідну Волинь з незабутніми
враженнями, бадьорими духом і тілом.
Переконані, що такі подорожі необхідні
для кожної рідновірської громади
і кожної української сім’ї.
Слава
Дажбогу! Слава Героям! Слава Україні!
Магадар
АРТЕМЮК, Луцьк
|
|