До
річниці утворення Народного Руху України
Щоб
проаналізувати ситуацію в Україні з дня творення НРУ, стосовно
того, що відбувається в Україні і з українцями, хотілося б запитати
самих українців: чи колиcь хтось по-справжньому замислювався
над тими ненормальними явищами, які переслідують нас, українців,
останнє тисячоліття? Чи колись українці прислухалися до слів
своїх Пророків та слів вірних
Синів і Дочок України?
Якщо
для нас, українців, вони не є Українським АВТОРИТЕТОМ, то що
ми за народ? А наші скиглення про тяжку долю неньки України
залишаються тільки скигленням. Не наша вина, що ми живемо віками
в суцільній темряві-БРЕХНІ, що наші кращі Сини і Дочки України
поставили нам страшний ДІАГНОЗ:
«Німії
підлії раби, заснули, мов свиня в калюжі, в святій неволі»
(Т.Шевченко).
«Ми
паралітики з великими очима...»
(Л.Українка).
«Ми
народ другорядний, поганий, нікчемний, дурний народ і невеличкий...»
(О.Довженко).
Такі
якості говорять про хворобу всього суспільства. З таким діагнозом
жоден народ не буде мати нормальної держави.
Німеччина,
яка була вщерть зруйнована після війни, завдяки якостям німців
стала передовою державою в Європі. Якщо б німецька спільнота
післявоєнної зруйнованої Німеччини, розпочинали відбудову з
власних дач, віл тощо, то Німеччина нічим не відрізнялася від
держав третього світу, як Україна.
А
якщо б японський прем’єр-міністр під час енергетичної кризи
не запропонував своєму водію виключати двигун під час їзди з
гори, а його нащадки не гасали безцільно по шляхах Японії, то
вона б і досі нічим не відрізнялася від африканської держави
Берег Слонової Кістки.
Нашу
ж «еліту» не можна навіть порівняти з мавпою, бо та скоріше
не пиляла б сучок, на якому сиділа, від стовбура. Нормальні
люди обрали б собі нормальних керівників і процвітали б на таких
благодатних землях – це природна закономірність.
У
чому головна причина
нашого ненормального стану?
Оскільки
ця інформація надається в час відзначення 20-ліття НРУ, то відповіді
на поставлені питання хочу дати в розрізі думок, висловлених
фундаторами НРУ Іваном Драчем та В’ячеславом Чорноволом, опублікованих
в часописі «Час Руху» від 1 вересня 2009 р.
Побратиме
В’ячеславе!
У цьому світі просто так нічого не робиться і за все треба платити.
Нажаль,
Ви не звернули уваги на те, хто такі українці й не володіли
тією інформацією в повному обсязі. У різні періоди змін для
українців їхня боротьба закінчувалася закономірними трагедіями.
988
рік – насильницька зміна Рідного Світогляду на Чужий. Наслідок
такої зміни – знищення третини населення Київської Русі, втрата
державності та початок антиселекції, відбір не кращих українців,
а гірших.
1917
рік – знову насильницька зміна світогляду українців. Підміна
«раю» небесного на «рай» земний, заміна культу Христа на культ
Леніна. 25 млн українців стали жертвами нових «цінностей» –
перетворення українців з раба християнського на раба комуністичного.
1985
р. – Перебудова. Підміна комуністичних «цінностей» демократичними.
Нові ілюзії безхмарного життя. Українці не стали господарями
на власній землі. На 2009 рік ми, українці, недорахувалися поки
що 6 млн. своїх співвітчизників і не менша їх кількість зараз
у пошуках кращої долі на чужині.
В’ячеславе!
Ви боролися з комуністичною чумою. Її вірні слуги Вас переслідували,
знущалися над Вами. А чи замислювалися Ви, чому комуністи руйнували
церкви, винищували духовенство, а не була розкрита справжня
суть попередньої інтернаціональної рабської ідеології (християнства).
І
сьогодні ліберал-демократи, розбивши ідеологію комуністичної
чуми, навертають українців на стару, добре перевірену ідеологію
творення духовно-тілесних рабів. Не знали Ви, що християнізм,
комунізм, сучасна демократія та інші «ізми» кувалися
і куються в одній кузні.
Ця
кузня створила ідею «раю» на небі. Ці мудрі, а ще більше хитрі
і підступні ковалі, гарні психологи і психоаналітики, створили
відповідне маячне інтернаціональне «вчення» для релігії духовного
розкладу народів світу, яка обеззброює їхні захисні сили. На
формування психокомплексу людини застосовується рефлекторний
страх, що, за задумом «духовних психологів», робить людину розумово
паралізованою.
Ця
кузня придумала підміну «раю» на небі на «рай» на землі – комунізм.
Ці
ідеологічні ковалі придумали байку про єфрейтора, який «розв’язав»
світову війну.
Ці
«духовні помічники» допомагають християнській церкві, працюючи
на одну мету, – проводити в Україні духовну диверсію, застосовуючи
різні форми зомбування українців.
Ця
кузня в заокеанській наддержаві «обрала» небілого президента,
як засіб знищення білої раси на землі.
Ці
адепти світового панування розв’язали інформаційно-психологічну
війну. Для України виділили особливий сценарій – знищення українського
етносу.
В’ячеславе!
Чергова криза в Україні – це сліпе сприйняття чужої ідеології
під назвою демократія. Активні, небайдужі українці, сприйнявши
манівець чужої ідеології, стали заручниками сильних світу цього.
Щоб
розглянути причини роз’єднаності українців, треба проаналізувати
ланцюг багатовікової ЗРАДИ національних інтересів.
У
988 році намовлений та підпоєний імперською Візантією князь
Володимир став на коліна перед Чужинцем та поставив на коліна
Український народ перед грецькими попами, щоб навіки «освятити»
ЗРАДУ в Україні. Примусив силою українців-русичів зректися Рідних
цінностей і поклонитися Чужим.
Європейська
еліта одягла на Христа національне вбрання, використавши Христа
в національних інтересах. Чех Ян Гус був спалений на багатті,
за те, що не зрадив свій народ. Велика ж ЗРАДА Великого ЗРАДНИКА
Володимира при нав’язуванні рабського «вчення» Христоса зробила
з українців рабів.
В
ході історичного процесу різні загарбники в боротьбі за Україну
використовували українців-рабів у своїх інтересах. Результатом
стала роз’єднаність народу, неспроможного до консолідації зусиль
задля відстоювання національних інтересів.
Багатовікове
служіння Чужим панам створило закономірний ланцюг великих та
малих зрад. Цей ланцюг має продовження й сьогодні. І зраджують,
хто за шмат гнилої ковбаси, хто за високі зарплати й пенсії,
лакейські посади, за привілеї, «хатинки», рахунки в іноземних
банках, а хто за хабарі. Проте зрадників
завжди історія викидала на смітник людства! Чи не
є ми, українці, в більшості такими, бо сьогодні викинуті на
смітник людства?
Українці
будуть господарями і процвітати на рідній землі тоді, коли зникне
останній ЗРАДНИК, а українські матері не будуть народжувати
й виховувати нових зрадників та яничарів.
«Ідея
єдності для українського народу, для України у всі часи була,
мабуть, не менш важливою, ніж ідея державності»
(В.Чорновіл).
Українці
на протязі віків просять у Бога Єдності: «Боже,
нам єдності дай». Бог єдності в українців не
забирав. Єдність – це відчуття Роду, інстинкт самозбереження
Роду. Єдність – це мораль народу. Єдність ніхто нікому не дає.
Вона не падає з неба, її не можна ні купити, ні вижебрати, ні
вимолити. Єдність постає серед вірних.
Якщо
християни вірні – вірні Богу, вірні «сину» Бога, вірні своєму
«вченню» Біблії, – то чому ж українці-християни віками роз’єднані
і просять у Бога єдності? Чому наш Пророк закликає українців
до єдності: «Обніміться, брати мої,
молю вас, благаю!»? Значить християнська віра не
об’єднала, а навпаки роз’єднала українців?
Рідне
завжди об’єднує, а Чуже – роз’єднує. Це є природна закономірність.
Духовна єдність у японців: японська прибиральниця не заздрить
міністру, а міністр не принижує її гідність. Хоч матеріальний
рівень різний, але духовний єдиний. Завдяки цьому вони є однією
з передових держав світу.
Побратиме
Іване!
Так, і досі лютують в Україні чужі ідеології, після яких українець
позбувся даного Богом природного інстинкту – любити Рідне –
та позбувся здорового глузду. Недарма весь світ регоче з нас,
адже не дивлячись на наші благодатні умови, ми живемо як жебраки.
Чи
знаєте Ви, що: «Ми покірні (духом і
тілом спотворені) – ми пустили у світ покоління плохих (духом
убогих, по-рабському бунтівливих) людей.
Ми
свідомі, що ми гірші люди, у нас низька національна температура:
все, що ми тепер звемо «нашим», справді не наше (добрий Ісус
– не наш, злий Ленін – не наш, наше добро – не наше, наше зло
– не наше). Чужі істини хитро до нас присмокталися, щоб живитися
соками нашими, ми порожніємо, але ми звикли до цих почувань,
вони стали нашою традицією» (Лев
Силенко, МАГА ВІРА).
Хто
ми? «Німії підлії раби, заснули, мов
свиня в калюжі, в святій неволі» (Т. Шевченко).
У цій чужій «ідеологічно-святій» калюжі хочемо найти Національну
Ідею. Звідки взяти Національну Ідею, якщо в українців-християн
відсутнє відчуття Роду? Орієнтуючись на чужі ідеології, ми роз’єднані
світоглядно. Національний дух, не опираючись на рідний світоглядний
фундамент, був вражений Християнським духом.
З
утворенням Козацької Січі в українських чоловіків-козаків національний
(чоловічий) дух зберігався до тих пір, доки юдо-християнська
церква не проникла в Запорізьку Січ разом з «Юдейкою Марією»
як символ рабського чужопоклонства. Ставши християнами, козаки
розділилися на захисників віри християнської та державників.
Підтримані імперською Москвою, захисники віри християнської
перемогли державників.
Національні
інтереси розтоптані – Запорізька Січ впала. «Котилися
і наші козачі / дурні голови за правду, / за віру Христову»
(Т. Шевченко).
Суть
Національного Духу намагався висвітлити в своїх працях ідеолог
українського націоналізму Дмитро Донцов. Проживши життя, він
так і не зрозумів, куди ж подівся Український Національний Дух?
Той Дух який був у наших славних Предків, які розумно боронили
Рідну землю, були господарями на ній, тримали власну долю в
своїх руках: «Траву зелену їсти,
доки Русь не буде вільна й сильна» (Велесова
Книга).
Не
розумів Д. Донцов, що цей Національний Дух пожерла і сьогодні
жере християнська церква.
Але
таки «Церков-домовина розвалиться... і з-під неї встане Україна»
(Т.Шевченко).
Національне
питання в Україні й вирішення його.
В
Сполучених Штатах Америки національне питання було вирішено
в громадянській війні. Англомовна Північ перемогла іспаномовний
Південь і вирішила питання на користь переможця.
Країни
Прибалтики це питання вирішили забороною голосування неетнічних
мешканців на виборах.
Хорвати
це питання вирішили за допомогою збройного протистояння. Але,
не дивлячись на такі недемократичні дії, прибалти і хорвати
в об’єднаній демократичній Європі.
А
наш «Вашингтон» намагається об’єднати те, що несумісне… У 2004
році українці, коли обирали «українського Вашингтона», сподівалися,
що нарешті українська влада законним шляхом заборонить будь-яку
діяльність антиукраїнських, антидержавних сил. Тільки після
такого вольового рішення Україна стала б на шлях незалежної
передової європейської держави. Цьому рішенню навіть не завадили
б хитромудрі «ковалі».
А
наш «Вашингтон», як справжній християнин, пробачив усім катам
і всім ворогам України, чим ще на довгі роки змусив жити в злиднях
Український народ на таких родючих землях. У
світі ж поважають і рахуються тільки з вольовими і сильними!
Де
вихід?
Все
геніальне – просте. Небайдужим, активним українцям не потрібно
надмірних зусиль, а треба всього-на-всього прислухатися до слів
своїх Рідних Пророків та до слів кращих Синів і Дочок України.
А вони в своїх працях детально виклали, як можна українцям процвітати
на цих благодатних землях.
Не
розводити руками чи молотити язиками, а підпорядковуватися тим
настановам, які нам надають кращі Сини і Дочки України.
Не
сперечатися, чи Чужий Пророк, чи Кат України кращий, а усвідомити,
що тільки свої Рідний Батько й Рідна
Мати найкращі. Тоді ми, українці, будемо кращими
і заслуговувати кращого життя.
Треба
завжди пам’ятати мудрі слова Великого Українця Лева Силенка:
«Які люди, така в них і доля».
Тільки повернення до Рідного світогляду згуртує і об’єднає українців,
а всі Чужі «ізми», які віками розділяли наш народ, відпадуть
автоматично.
Тому
споконвічні трагедії Українського
народу – це результат несприйняття українцями свого Рідного,
а поклоніння всьому Чужому.
Про
автора
Мої
найвищі почуття – це почуття справедливості. Вони поставили
мене на шлях боротьби.
З
1989 р. включився в політичну боротьбу, вступивши в НРУ. Разом
з однодумцями мали непоганий успіх в цій боротьбі. Після розпаду
НРУ продовжував політичну діяльність, набираючись політичного
досвіду.
У
1997 році, на прохання однодумців, сів за стіл, щоб зробити
аналіз споконвічних поразок українців. Цей аналіз привів до
розуміння поняття Рідних цінностей. Виникало безліч питань,
поки не познайомився в 2006 році з працею МАГА ВІРА Лева Силенка
та його Вченням.
Мій
попередній аналіз міг би тільки стати продовженням титанічної
праці Великого Українця Лева Силенка в боротьбі Українців за
право бути господарями на Рідній землі.
Сьогодні
працюю над роботою: «УКРАЇНА: ВІД АБЕТКИ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ДО ДУХОВНОГО
Й ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРА ЄВРОПИ»
Володислав
РІДНИЙ, Кривий Ріг,
тел. (098) 814–80–65