Лев
Силенко, МАГА ВІРА: 26.698. Запорожець Максим
Залізняк об’єднав ображених, гноблених, найблагородніших
– готових віддати життя за честь людську, за право бути
господарями на рідній землі. З ним ідуть народні месники.
Він не думає бити ляхів на ляській землі. Він чужої
землі не хоче. Він ляхів гнобити не збирається. Він
хоче вигнати з Української хати вторжників.
26.699.
21 червня українські месники
з Умані вигнали вторжників. 22 червня вони
в Умані (під гарматні постріли) проголосили відновлення
гетманської України. Максим Залізняк – гетман. Іван
Гонта – полководець. Повстали села. Юнаки брали вила,
сідали на коней, їхали колоти ляхів. «Навіть
жінки з рогачами пішли в гайдамаки». Усі
на світі достойні люди поважають тих людей, які мстяться
за матерів і сестер своїх.
26.702.
Москалі (рускіє) привели до
Гонти його дружину і чотирьох його молоденьких доньок.
І на його очах почали з них глумитися. Українець Гонта
переживає муки більші, як юдеєць Христос: Римляни були
джентельменами, вони катували тіло, а душі не ображали.
Вони на очах Христових не безчестили матір, не катували
братів і сестер. Усі вони без страху стояли біля Ісуса
страждаючого.
А
де ж «благочинний архимандрит
Мелхиседек Значко-Яворський, який хрест цілуючи, умовляв
гетмана Залізняка і полководця Гонту, що до москалів
(рускіх) можна безпечно йти «на почесний обід», чару
підняти за «возз’єднання двох братніх народів»?
Благочинний архимандрит, чин злочинний довершивши, щез!
Успішно виконав доручення православної матері – цариці
Катерини 2.
26.705.
«Дві тисячі літ тому умер Христос,
промучившися декілька годин на хресті, а я знаю сотки
таких Христів, що все життя своє мучилися в казематах,
кріпостях, в Сибіру і умирали в тисячу раз страшнішою
смертю. ...Падаємо ми щодня перед образом Христа, то
що ж ми повинні почувати перед сими невідомими героями,
кістками котрих засіялася вся земля, а імен їх не знає
ніхто» (Гнат М. Хоткевич, «Вони»).
*
* *
37.38.
Слово «богатир» в дохристиянській
Україні (Русі) означало те, що сьогодні означає
в українську мову занесене чуже слово «герой».
Грецьке слово «гіерос» значить «владика».
Греки, вірячи у безсмертя душі, вважали, що душі померлих
вождів, владик живуть в душі живих людей.
Впроваджуймо
в наш щоденний словник слово «богатир» замість
слова «герой». Слово «богатир» рідне і
воно було особливо поширене у древній Україні (Русі),
і не має воно нічого спільного з монгольським «бахадір».
Богатирі
України (Руси) мали свої рідні імена, в яких ознаменовувалися
найсвітліші достоїнства людини: любов до Бога, миру,
сили, слави, влади, волі, дії, роду, краси, правди,
перемоги, добра.
*
* *
45-ІІ.1.
Ти боїшся небезпек? Небезпека
– достойний рятунок ... Небезпека – шлях велетнів. Прагнеш
бути велетнем – достойною людиною? Іди туди, де чатує
небезпека. І розсудливо покоряй Її. Хто йде туди, де
небезпека, того обмовляють боягузи, майстри наклепів,
чревоугодники. Боротьба з небезпекою обдаровує людину
комплексом вищої вартости. Людина багатіє вишуканими
почуттями. Її мислі окрилюються. Її інстинкти самовдосконалюються.
Небезпека – священна вчителька. Її учні – володарі Людства.
О,
рунвісти! Моя «небезпечна наука» – найблагородніший
шлях до безпеки. Збагніть основи Її мудрости, втілюйте
Її в Життя. Перед Вами шлях богатирів Руси (України)
– шлях онуків Дажбожих. Україна в небезпеці. Ви маєте
нагоду стати легендою Світу. Світ жде Вас! В центрі
небезпеки іду я, учитель Ваш, щоб переконати очевидців,
що родиться нова Людина Українська – світлоносний Завойовник
небезпек.
45-ІІ.5.
Ти любиш коротку дорогу? Чесна
дорога ніколи не була легкою. На короткій дорозі мало
див, пригод, перешкод, змагань, краси, хвилювань, скарбів.
Там, де немає перешкод, немає перемог. Що варта людина,
яка коротає вік на дорозі короткій? Її уява обмежена,
її почуття бідні, її ум безкрилий. Хто не літає, тому
крила непотрібні, він стає плазуном. Нині лише завойовники
душі і тіла мають право володіти волею. Не бійтеся впасти
на великій дорозі між великими! Бійтеся впасти на короткій
дорозі, перелякавшись зайця, який з переполоху вискочив
з-під куща.
О,
рунвісти! Я Вас кличу на велику і небезпечну дорогу!
Слабі духом з нами не підуть. На великій дорозі скаженіють
гураґани, метушаться змовники, інтернаціональні пірати,
професійні душителі України. І на цій дорозі ми роковані
боротися, і на цій дорозі ми роковані творити нову вдачу
Людини Української – Завойовника великих і небезпечних
доріг.
45-ІІ.15.
Ти любиш вічність уявну?
Зі страхом шукаєш у християнській містиці вічного місця
для свого «я». Суєта! Позаду тебе Вічність і попереду
тебе – Вічність. Ти – житель царства вічного. Ти є вічність,
і тому не думай про жадну по загробну вічність. Смерти
немає у тих, які її не бояться. Чув вістку: помер, злякавшись
смерти?
О,
рунвісти! Є переконання – хто родився, той має померти.
Смерть має два обличчя: одне світле, друге – темне.
Хто живе у світлі – в того смерть світла. Там, де світло,
існує проявлене або притаєне Буття. Ми, рунвісти, вічно
були, ми є і ми вічно будемо тому, що ми Зосередження
Сонячної Сили. Ми люди Безсмертя. Народжені Буттям вертаються
до Буття!