ВІДОЗВА
ДО ЧОЛІВКИ
ШАНОВНА
УКРАЇНСЬКА ПОЛІТИЧНА ЕЛІТО!
ШАНОВНІ СВІДОМІ УКРАЇНЦІ!
Хочу
звернути вашу увагу на лист професора Ореста Одежинського
стосовно здатности українців творити свій матеріальний і духовний
світ, надрукований у журналі «Самобутня Україна». Уривок із
цього листа вміщуємо тут:
«Нове
релігійне вчення Лева Силенка, то справа геніальна, але не
для Українців. Українці не здібні до творення рідної релігії,
у них немає ні розуму, ні таланту. І Силенка вони не розуміють.
Наші інтелігенти продажні, обидлені і дуже темні люди. Думати
ліниві. Це пересічні політикани. Можуть бути москвинськими
рабами, ватиканськими попихачами, послушними кадиломахателями.
Вони не здібні бути творцями світових ідеалів.
От дивіться: підняли гістерію про духовне відродження. Що
вони відроджують: заіржавлені кадильниці, писанину постріляних
комуністів, які Москві догоджали та все ж у ласку не попали.
Силенковий геній проріс би між Французами, Англійцями, Німцями.
А Українці заглупі, щоб його зрозуміти».
Висловлена
думка американського професора українського походження Ореста
Одежинського стосовно нас, Українців, принизлива. А що нас
не принижує?
Вдумайтеся
тільки, в 16 разів бюджет України менший ніж бюджет Франції,
із якою ми завжди себе порівнюємо. Хоч був би навіть удвічі
менший, і то нам була б ГАНЬБА!
Політика?
«Боремося « вже 16 років за владу в Україні і постійно наступаємо
на ті й самі граблі. Не здатні зробити аналіз помилок, напрацювати
Спільну Стратегію й Тактику боротьби українських сил (українців)
за владу в Україні.
Розповзлися
по партійних «кублах», поначіпляли собі партійні погони, нахапалися
порожніх портфелів і заспокоїлися. Для чого потрібні нам якісь
аналізи, стратегії, тактики тощо? Можливо щось перепаде з
рук тих, хто завжди нам «заважають» досягти нашої мети. Усі
нам «заважають», а ми такі хороші, благодушні тощо. А якщо
хтось із своїх однодумців-одноплемінників запропонує розумні
пропозиції, зразу з’являється хронічна хвороба неприйняття
свого. А чужі свідомо нав’язані ідеї, догми, устрої, моделі
тощо, відстоюємо з таким завзяттям, як насправді вистраждані
самими собою.
Цікаво.
Якщо б зараз наш Пророк Т. Шевченко запитав у сучасної української
«політичної еліти» як звільнити українців від власного рабства,
куди б і на скільки букв «послала» його сучасна «політичної
еліти», аби не заважав займатися самобичуванням під завуальованими
гаслами «боротьби» за своїх, але за допомогою чужих ідей,
догм, доктрин, розумінь тощо.
Куди
не кинь, скрізь розумні, ділові українці, а от на таких благодатних
землях та сприятливих умовах не можемо дати собі ради. Чи
не парадокс? Чи адекватне наше мислення сучасним вимогам?
Чи до цього ще щось не вистачає в плані згуртованості?
Мабуть,
чужі зайди нас такими зробили... А може попросимо їх, щоб
вони нас переробили назад?
Над
цим парадоксальним явищем ми працюємо останні дев’ять років,
одночасно беручи активну участь у політичній боротьбі й через
аналіз реального стану українського суспільства приходимо
до висновку, що думки професора Одежинського мають підстави,
тільки висловлені у більш тактовній формі, без приниження.
Ми
є «унікальними» індивідуумами та «унікальною» спільнотою в
боротьбі за виживання як індивідууму, так і спільноти в цілому.
А
як ще можна назвати нас, коли ми нездатні зрозуміти й оцінити
ситуацію, а пнемося її змінити? Скільки треба невдалих прикладів?
Останній приклад нашої боротьби - чим закінчився? І знову
українці в стороні, мовляв, не ми це творили, не ми це робили,
за нас це робили. А коли ми врешті-решт будемо творити свою
нову історію?
Духовність?
Щоб відродити Українську духовність, потрібно встановлення
повноцінної Української влади в Україні. Тому, що політика,
економіка, культура, виховання взаємопов’язані й, відповідно,
впливають на матеріальний і духовний рівень життя Українського
народу.
Щоб
побудувати справжню Українську державу, потрібно встановити
повноцінну українську владу. Українську владу може встановити
тільки Українська еліта, яка здатна буде об’єднатися, визнавши
УКРАЇНСЬКИЙ АВТОРИТЕТ та сповідувати Український культ.
Роблячи
загальний висновок, можна без перебільшення і з упевненістю
заявити, що якщо така тенденція «боротьби»
українців за власне виживання буде продовжуватися, то Україна
не матиме майбутнього!
Володислав
РІДНИЙ, Кривий Ріг