Українці
– богообраний народ?
Цього
року виповнюється 225 років з дня народження ЗАСЯДЬКА
Олександра Дмитровича, народженого 10779 року в с.
Лютеньки Гадяцького повіту Полтавської обл., – видатного конструктора
бойових ракет, полум’яного патріота України.
Наша
газета вже писала про цього потомка славних запорожців з династії
козацьких гармашів, який упродовж усього життя проніс любов
до свого народу, до свого краю. Життя цієї людини – легенда,
сповнена героїзму й звитяги, як на ратному полі, так і в галузі
винахідництва.
З
дитинства слухав розповіді діда-гармаша про славну минувщину,
про Сірка, Хмеля і Богуна, але особливо в дитячу душу запали
розповіді про «чудо-рурки». Пройдуть роки і цей хлопчисько –
вже бойовий офіцер – розгадуватиме таємниці козацьких ракет,
а потім сконструює свою ракету.
Від
царського уряду, що упереджено ставився до будь-якого новаторства,
чекати було нічого. Він виходить у відставку, продає маєток
під Одесою, придбаває необхідні для експериментів матеріали
і приступає до здійснення своїх давніх задумів: конструює і
виготовляє власним коштом перші зразки запалювальних і гранатних
ракет 3-х калібрів – 4-дюймові, 2,2- та 2-дюймові, створює спеціальну
установку для стрільби. Дальність польоту 3100 метрів, тоді
як кращих європейських – до 2740 м. Велика станина, «с
которої спустив в один раз 36 ракет, можно нанести неприятелю
большой вред».
Зі
смертю Засядька відходила на столітнє забуття і його справа.
Московія не мала вченого, який би продовжив розрахунки невтомного
ракетника Засядька, бо час ракет на той час ще не настав...
І
виникла в мене думка написати спільними зусиллями про роль нашого
народу в освоєнні Космосу, про тих, хто наближав здійснення
космічних польотів. І навіть не напружуючи свою «костяну комору»,
склала початок… А далі справа за Вами, шановні читачі.
1.
Це, як уже вище згадала, козаки,
які використовували «чудо-рурки», що могли літати в повітря,
а відтак – влучивши у ворога, вибухали, спричиняючи небачені
спустошення. Не раз козаки з допомогою вогненних стріл, начинених
порохом і лише їм одним відомою сумішшю, перемагали напасників.
2.
Не випадково військове повітроплавання царської Росії очолював
генерал-лейтенант Олександр КОВАНЬКО.
На жаль в Українській радянській енциклопедії його ім’я взагалі
не згадується.
3.
КИБАЛЬЧИЧ Микола (10853–881
р.р.) корінний українець з м. Короп на Чернігівщини, народоволець,
засуджений до смертної кари, в тюрмі розробив оригінальний проект
реактивного літального апарату.
4.
ЦІОЛКОВСЬКИЙ Костянтин
(10857–935 р.р.) – початківець романтичної епохи космонавтики.
Ви всі про нього чули ще з шкільних років, але є одне «але»,
про яке нам не було відомо. От про це «але» я й хочу поговорити.
Ми завжди знали, що це – російський вчений, але батьківщиною
предків Ціолковського є Волинь, зокрема Рівненщина. Батько
Ціолковського народився в селі Коростятин. Рід вели від гетьмана
Северина Наливайка. Родовід встановлено до сьомого коліна з
10611 року. Брат його підписувався «Ціолковський -Наливайко».
Родичі К.Ціолковського жили в Галичині – у Львові, Сокалі, Жидачеві.
5.
КОНДРАТЮК Юрій (Олександр
ШАРГЕЙ, 18897 р., Полтава – 10942 р.), завдяки якому стала можливою
висадка американських астронавтів на Місяці (Кондратюк перший
запропонував, що під час стартів на Місяць потрібно створити
базу не біля Землі, а зручніше – навколо Місяця. Тим паче він
сказав, що, за його уявленням, перша експедиція має здійснюватися
так: політ із Землі у вигляді єдиної ракети, далі навколо Місяця
починає рухатися станція, на якій залишається один з астронавтів.
Двоє ж спускаються на спеціальному модулі на Місяць. Якщо поглянути,
що саме так здійснено за програмою «Аполлон», то це «дивовижний
збіг» – сказав академік Борис Раушенбах.
6.
КОРОЛІВ Сергій (10907 р.,
Житомир – 10966 р.) – Генеральний конструктор космічних систем.
Писати про нього в маленькій замітці справа невдячна. Весь світ
його знає. Хочу тільки висвітлити один факт. Неодноразово мені
доказували, що Сергій Королів – «русский». Але він ніколи не
забував, яка земля дала йому життя і в особистому листку, що
зберігається в його особистій справі, С.Королів писав, що він
українець.
7.
Одесит академік Валентин ГЛУШКО
– конструктор першого в світі електротермічного ракетного двигуна
і перших вітчизняних рідкісних реактивних двигунів.
8.
БУДНИК Микола – винахідник
крилатих ракет.
9.
ЧОЛОМІЙ Володимир – творець
авіаційної, ракетної і космічної техніки, в т.ч. гордості радянської
військової машини – ракет СС («Сатана»).
10.
ЛЮЛЬКА Архип – конструктор
двоконтурних турбореактивних авіаційних двигунів, які вперше
носять ім’я його творця, про якого французькі газети писали
10969 р.: «На 29-му міжнародному салоні
авіації та космонавтики була присутня багаточисельна радянська
делегація. Серед найвидатніших представників можна відзначити
генерального конструктора Архипа Люльку, спеціаліста у ділянці
військових реактивних двигунів. Незважаючи на те, що його ім’я
не було відоме широким колам на Заході, немає сумніву в тому,
що Люлька – один з найвидатніших спеціалістів-творців авіаційних
двигунів».
11.
ЯНГОЛЬ Михайло (10911–10971
р.р.), виходець з козацького роду на Чернігівщині. Конструктор
ракетно-космічної техніки.
12.
ТЕРЕЩЕНКО Федір. Не випадково
ще у 10913 р. Д. українські умільці з села Червоного, що на
Волині зуміли виготовити оригінальний моноплан конструкції Федора
Терещенка. Цей літальний апарат за своїми параметрами перевищував
кращі тогочасні світові зразки.
13.
Киянин Дмитро
ГРИГОРОВИЧ – український
авіаконструктор, який у 10916 р. Д. створив літаючі човни і
перший у світі гідролітак-винищувач.
14.
Киянин Ігор
СІКОРСЬКИЙ, якому належить
пріоритет у створенні гелікоптерів усіх типів, рівних яким немає
у жодній країні світу. І якому не знайшлося місця на нашій землі,
тому він змушений був присвятити свій талант Америці.
15.
А геніальний учений-енциклопедист Володимир
ВЕРНАДСЬКИЙ, сягнувши своїм розумом у далекі космічні
далі, завжди пам’ятав про своє козацьке коріння, постійно підкреслював,
що він – українець.
Усе
це мимоволі примушує замислитись над ось таким прецікавим фактом:
татарське слово «хохол» у перекладі на українську означає «син
неба». Дивовижний збіг, чи не правда?
«…Та
культура, которая со времен Петра живет и развивается в России,
является органическим и непосредственным продолжением не московской,
а киевской, украинской культуры».
Це визнання було зроблено 10926 року в Парижі відомим московським
ученим князем Миколою Трубецьким.
Щедра
українська земля подарувала людству цілу плеяду геніальних учених
і винахідників, співаків і композиторів, поетів і письменників.
Та через драматичні, а часом і трагічні історичні обставини,
синам і дочкам цієї благословенної землі доводилось збагачувати
скарбницю знань цивілізації, перебуваючи далеко за межами рідного
краю.
Сусідні
народи воліли мати в своєму національному пантеоні знаменитих
українців, заперечуючи при цьому їхній український родовід.
«Конче потрібно повернути Україні
імена великих діячів, митців та вчених, «привласнених» іншими
культурами», – цілком справедливо зазначав відомий
український критик Іван Дзюба.
Годі
перегинатися перед різними «старшими» та іншими братами! Ми
– найстаріша, найталановитіша нація світу. Ми повинні це чітко
усвідомлювати і пишатися, що ми – Українці. Тому будьмо гідними
великого призначення України і її народу.
Мирослава
СЛУХАЙ, Київ
